Рішення № 71085228, 13.12.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

13.12.2017 Єдиний унікальний номер 205/2237/16-ц

Єдиний унікальний номер № 205/2237/16-ц

Провадження № 2/205/468/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.

при секретарі Сахончик Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Дніпрогаз» 16.03.2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що багатоквартирний будинок № 70 по вул. Криворізькій у м. Дніпрі перебуває на балансі ЖБК № 178 «Тракторист-2». Будинок газифіковано у 1971 році відповідно до типового проекту газифікації, який передбачав встановлення у приміщеннях кухонь кожної квартири газових плит ПГ-4 та ПГ-2, а також проточних газових водонагрівачів ВПГ, які були прийняті в експлуатацію та використовувались мешканцями. Квартира № 11 в даному будинку належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2015 року. Позивач згідно умов договорів надавало послуги з газопостачання мешканцям будинку, в т.ч. і до належної відповідачу квартири № 11, де згідно первинного типового проекту було встановлено газову плиту ПГ-4 та газовий водонагрівач ВПГ. У належній відповідачу квартирі було виконано роботи по самовільній заміні газового водонагрівача, що призвело до виникнення аварійної ситуації по системі газопостачання та спричинення матеріальної шкоди. Внаслідок самовільного непрофесійного втручання в систему газопостачання та водопровід, сталось залиття водою внутрішньобудинкового газопроводу всього будинку та газових приладів, що призвело до виходу з ладу системи газопостачання та викликало необхідність проведення великого обсягу аварійно-відновлювальних робіт. 08.11.2014 року о 03:25 годині до Аварійно-диспечерської служби ПАТ «Дніпрогаз» надійшло повідомлення від мешканця вказаного будинку про відсутність газопостачання у будинку. Під час ліквідації аварійної ситуації з’ясувалось, що через потрапляння води в систему газопостачання, вийшли з ладу велика кількість газових приладах у квартирах мешканців – плити, водонагрівачі, газові лічильники, запірні пристрої. Проведення робіт тривало до 28.11.2014 року, після чого подача газу до будинку поступово була відновлена. При огляді газових приладів в квартирі відповідача виявлено факт проведення робіт та втручання в систему газопостачання. У зв’язку з усуненням наслідків аварійної ситуації позивачем понесено значні матеріальні збитки, а саме: на виконання невідкладних аварійних робіт – 10992,70 грн.; на виконання ремонтно-відновлювальних робіт – 73423,52 грн.; на виконання робіт з технічного обслуговування та позачергової повірки побутових газових лічильників – 26813,78 грн., а всього – 111230,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 111230,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та витрати по сплаті судового збору в сумі 1668,45 грн.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Дніпрогаз» – ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Судом встановлено, що 08.11.2014 року о 03:25 годині до аварійної служби ПАТ «Дніпрогаз» надійшло повідомлення від мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що з внутрішньобудинкового газопроводу замість газу поступає вода (а.с. 19, 23 том 1).

В акті обстеження від 08.11.2014 року вказано, що в квартирі АДРЕСА_1 в місці встановлення ВПГ просверлені отвори для гачків; встановлені нові гачки для ВПГ; гнучкі шланги для підключення холодної води і відведення продуктів (гарячої води) нові, без слідів експлуатації; димовідвідна труба не відповідає димовідвідному патрубку; газова колонка ВПГ «Беретта» висить на гачках, нова, без слідів експлуатації (а.с. 135 том 1).

ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, померлого 12.10.2014 року, та є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.09.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстровим № 1559 (а.с. 8-9, 133 том 1).

04.12.2014 року між ПАТ «Дніпрогаз» та відповідачем укладено договір № 1220611 про надання населенню послуг з газопостачання по квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 12-16 том 1).

26.11.2015 року між ПАТ «Дніпрогаз» та ОСОБА_1 укладено договір № НОМЕР_1 про надання населенню послуг з газопостачання по квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 102-112 том 1).

Під час ліквідації аварійної ситуації з’ясувалось, що через потрапляння води в систему газопостачання, вийшла з ладу велика кількість газових приладів у квартирах мешканців – плити, водонагрівачі, газові лічильники, запірні пристрої. Проведення робіт тривало до 28.11.2014 року, після чого подача газу до будинку поступово була відновлена (а.с. 20-21, 23 том 1).

У зв’язку з усуненням наслідків аварійної ситуації ПАТ «Дніпрогаз» понесло матеріальні збитки, а саме: на виконання невідкладних аварійних робіт – 10992,70 грн.; на виконання ремонтно-відновлювальних робіт – 73423,52 грн.; на виконання робіт з технічного обслуговування та позачергової повірки побутових газових лічильників – 26813,78 грн., а всього – 111230,00 грн. (а.с. 26-30 том 1).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, передбачені наступні способи захисту цивільних прав та інтересів: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб визначений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 08.11.2014 року сторони не знаходились у договірних відносинах та відповідач не була власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У п 4. постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року зазначено, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак позивачем в порушення вимог ст. ст. 10, 59-60 ЦПК України не доведено факту неправомірності дій відповідача, чи наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні. Позивачем не заявлялось клопотання про призначення по справі експертизи з метою встановлення вини відповідача в завданій позивачу шкоді.

З урахуванням викладеного, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв’язку у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Дніпрогаз» необґрунтовані, недоведені та безпідставні, а отже, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що вимоги позивача задоволенню не підлягають та за рахунок відповідача не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 22, 15-16, 1166 ЦК України, ст. ст. 3-4, 10-11, 27, 59-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Дніпрогаз» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Н.В. Басова