Постанова № 71084802, 19.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.11.2017 по справі № 645/4713/17 (суддя Бондарєва І.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради

про вчинення певних дій,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача в частині недонарахування та недоплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду війни 2-ї групи за 2017 рік; зобов'язати відповідача здійснити доплату позивачу частини недонарахованої щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду війни, 2-ї групи за 2017 рік у сумі 7396 грн.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради в частині не нарахування та не виплати позивачеві щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня як інваліду війни 2-ї групи за 2017 р. у розмірах, передбачених ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 частину недонарахованої щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня як інваліду війни 2-ї групи за 2017 р. у розмірах, передбачених ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням проведених виплат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". На виконання положень вказаного Закону № 79-VIII, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.04.2017 № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" відповідно до якої позивачу і було призначено та здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році.

14 грудня 2017 до Харківського апеляційного адміністративного суду надійшла заява відповідача про перенесення судового засідання у зв'язку із перебуванням представника у відпустці, однак вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки розгляд даної справи ухвалою апеляційного суду від 06.12.2017 призначено в порядку письмового провадження в порядку абз. 4 ч. 8 ст. 183-2, п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017). При цьому, клопотання від сторін про призначення справи до розгляду в судовому засіданні та розгляд справи за їх участю до суду не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що позивач - ОСОБА_1, є інвалідом другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.3), перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради.

У 2017 році ОСОБА_1 отримав разову грошову допомоги до 5 травня у розмірі 3 100 грн. 00 коп. (а.с.5), що також не заперечується сторонами у справі.

Вважаючи, що виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня була здійснена у значно меншому розмірі ніж це передбачено Законодавством України, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам II групи - вісім мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, 01 січня 2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 р. № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правових акта, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам війни: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закон України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року, тому пріоритетними у спірних правовідносинах є положення саме цього Закону.

Слід також зауважити на тому, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

На виконання вимог Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05 квітня 2017 року № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Відповідно до п.п. 1 п. 1 вказаної постанови було установлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, зокрема інвалідам війни ІІ групи, здійснюється у розмірі 3 100 грн. 00 коп.

Колегія суддів зауважує, що вказані положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 р. № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, постанова Кабінету Міністрів України від 05.04.2017р. № 223 є також чинною.

Наведене свідчить про те, що відповідачем у 2017 році виконано зобов'язання перед позивачем відповідно до чинного положення зазначеної постанови та чинного Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік".

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

На підстави викладеного, виплачуючи позивачу у 2017 року допомогу до 5 травня у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 року "Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань", відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України, а тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у суду відсутні.

Вказані положення законів, які регулюють спірні правовідносини, не були враховані та застосовані судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі, що призвело до неправильного вирішення справи та задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради - задовольнити.

Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.11.2017 по справі № 645/4713/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради про вчинення певних дій - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, безпосередньо до Верховного Суду.