Ухвала суду № 71084397, 12.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 675/1665/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Янішевська О.С.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

12 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із позовом до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі №2а/2207/4/2012 задоволено позов ОСОБА_2, визнано неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком, зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі призначити ОСОБА_2 пенсію за віком.

Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду №2а/2207/4/2012 від 22 травня 2013 року задоволено заяву управління Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі про роз'яснення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та роз'яснено управлінню Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі, що пенсію за віком ОСОБА_2 слід призначати відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

12.05.2016р. позивач подав до Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області звернення щодо обчислення страхового стажу та надання копії пенсійної справи.

Листом №1565/03 від 20.05.2016р. надано відповідь на вказане звернення позивача. Повідомлено, що з 12.12.2012р. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Білогірському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області (правонаступник управління Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі) та отримує пенсію за віком. При обчисленні пенсії ОСОБА_2 відповідачем враховано страховий стаж позивача 26 років 01 місяць 22 дні та заробітна плата за періоди роботи з 01 серпня 1975 року по 30 вересня 1977 року, з 01 лютого 1978 року по 31 січня 1980 року, розмір якої підтверджений відповідними довідками, виданими архівом штабу Південного військового округу та ВАТ «Ялтастройтранс». При цьому, з 01 березня 1980 року по 30 вересня 1980 року, з 01 квітня 1981 року по 30 червня 1981 року у зв'язку з відсутністю підтверджуючих довідок заробітну плату враховано в «нульовому» значенні.

Водночас позивач вважає, що пенсія має виплачуватись йому з 12 січня 2011 року, тобто з моменту звернення до управлінні Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі. Крім того позивач вказує, що при нарахуванні йому розміру пенсії не було враховано його заробітну плату за період роботи з 25 липня 1972 року по 30 вересня 1977 року, що призвело до зменшення розміру нарахованої пенсії.

У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із позовом в якому просить зобов'язати Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок його пенсії з урахуванням заробітної плати за вказаний період. Крім того, позивач просить зобов'язати Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України перераховувати нараховану суму пенсії не на рахунок Державної Установи «Замкова виправна колонія № 58», а на рахунок довіреної особи позивача. Позивач також вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода в сумі 25000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача. Виплата пенсій пенсіонерам, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, в інший спосіб та іншим особам діючим законодавством не передбачена.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Відповідно до 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, позивач не надав довідки, підтвердженою первинними документами, про розмір заробітної плати за період з 25 липня 1972 року по липень 1975 року.

Позивач надав суду копію довідки філіалу Центрального архіву МО РФ № 56/2/5516 від 21 січня 2009 року, згідно якої видаткові відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям 421 танкового полку за 1973-1975 роки знищені. Відповідно до копії виписки із послужного списку ОСОБА_2 проходив військову службу з 25.07.1972р. по 30.09.1977р.

В наданій позивачем копії розрахункової книжки будь-які відомості за період з 25 липня 1972 року по липень 1975 року відсутні, а тому відсутні підстави для врахування відомостей з цієї розрахункової книжки при обчисленні пенсії позивачу.

Позивач зазначає, що інших документів він не має можливості надати у зв'язку із відбуванням покарання у вигляді довічного позбавлення волі, а відповідач не вжив заходів для витребування первинних документів про розмір заробітної плати позивача в зазначений період.

Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1 у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014р. №13-1 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 р., право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

За змістом п. 3.3 вказаного Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідач вжив усіх залежних від нього доказів для отримання документів про розмір заробітної плати за період з 25 липня 1972 року по липень 1975 року.

Так, Білогірське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області неодноразово вчиняло активні дії шляхом направлення запитів до відповідного військового архіву Російської Федерації для отримання необхідної інформації та визначення розміру грошового забезпечення позивача за період з 25 липня 1972 року по липень 1975 року, однак, станом на момент розгляду справи, жодних відповідей не отримало.

Таким чином, відсутні підстави для врахування заробітної плати позивача за період роботи з 25 липня 1972 року по 30 вересня 1977 року при нарахуванні йому розміру пенсії за віком.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України перераховувати нараховану суму пенсії не на рахунок Державної Установи «Замкова виправна колонія № 58», а на рахунок довіреної особи позивача, колегія суддів зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В силу ч. 4 ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання. Із пенсій засуджених до позбавлення волі відшкодовуються витрати на їх утримання в установах виконання покарань в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому не менш як п'ятдесят відсотків пенсії зараховується установою за місцем відбування покарання на особовий рахунок засудженого.

Виплата пенсій пенсіонерам, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, в інший спосіб та іншим особам діючим законодавством не передбачена.

При цьому, відповідач в листі № 695/03 від 20 квітня 2016 року роз'яснив вказані положення позивачу.

Згідно із п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.