Ухвала суду № 71084375, 14.12.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1596/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

14 грудня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, інтереси якого за законом представляє ОСОБА_16, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, інтереси якого за законом представляє ОСОБА_16, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, інтереси якого за законом представляє ОСОБА_16, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 звернулись в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) в якому просили:

-визнати протиправними та скасування рішень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення пллощею 2 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства (резервний фонд), яка розташована за межами населеного пункту на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, в межах земельної ділянки площею 51,3230 га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_1;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняти рішення в порядку встановленому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України щодо надання позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення пллощею 2 га (рілля) для ведення особистого селянського господарства (резервний фонд), яка розташована за межами населеного пункту на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, в межах земельної ділянки площею 51,3230 га (рілля), кадастровий номер НОМЕР_1.

24 жовтня 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №17989 представник відповідача подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 29 травня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 звернулись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради, Липовецького району Вінницької області.

Листами від 10 липня 2017 року № Г-10293/0-5159/6-17; №С-10292/0-5155/6-17; №К-10293/0-5162/6-17; №К-10297/0-5164/6-17; №К-10286/0-5110/6-17; №К-10289/0-5139/6-17; №К-10290/0-5148/6-17; №С-10291/0-5152/6-17; №Л-10285/0-5104/6-17; №Л-10283/0-5093/6-17; №Л-10284/0-5099/6-17; №Л-10301/0-5173/6-17; №П-10298/0-5168/6-17; №П-10299/0-5089/6-17; №Т-10288/0-5122/6-17; №Т-10287/0-5116/6-17 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовив позивачам у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою. Дані відмови мотивовані тим, що оскільки земельна ділянка перебуває в оренді ПСП "Агрофірма "Нападівська", а відтак позивачам необхідно звернутися до Головного управління із клопотанням про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Також, 29 травня 2017 року ОСОБА_15, інтереси якого за законом представляє ОСОБА_16 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Богданівської сільської ради, Липовецького району Вінницької області.

Проте, листом № П-10300/0-5088/6-17 від 10 липня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовлено ОСОБА_15 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Дана відмова мотивована тим, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років. Тобто, набувати та розпоряджатися земельними ділянками самостійно особи мають право після досягнення 18 років.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивачів до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції посилався на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, оскільки останні звернулись із клопотанням до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_15 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з підстав не досягнення ним 18 років, оскільки земельним законодавством не передбачено підстави для відмови у наданні вказаного дозволу, у зв'язку із недосягненням повноліття.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, земельним законодавством не передбачено вікових обмежень для надання дозволу на розблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. При цьому, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні ОСОБА_15 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 гектари на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з підстав не досягнення ним 18 років.

Крім того, ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Так, судом встановлено, що позивачі звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства просять надати дозвіл, саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею по 2 га, яка вже є сформованою та передана в оренду ПСП "Агрофірма "Нападівська" та їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (загальна площа земельної ділянки 51,3230 га).

За таких обставин, вказана земельна ділянка є сформованою та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою про що просять позивачі.

Таким чином, враховуючи, що позивачі звернулись із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати протиправними оскаржувані відповіді та, відповідно, їх скасовувати.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, інтереси якої за законом представляє ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, інтереси якого за законом представляє ОСОБА_16, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.