Ухвала суду № 71084146, 14.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними і скасування наказів, зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області), в якому просила визнати протиправними та скасувати накази про:

- застосування стягнення від 29 липня 2016 року за №58-дв;

- притягнення до дисциплінарної відповідальності від 06 грудня 2016 року за №79-дв, №78-дв;

- звільнення від 26 грудня 2015 року №2524-к.

Також у заявлених вимогах позивача ставилося питання про поновлення її на посаді, яку вона займала до звільнення, а саме на посаді начальника відділу розгляду звернень та забезпечення роботи комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підставами для задоволення позову, ОСОБА_1 зазначала порушення суб'єктом владних повноважень, при прийнятті спірних наказів, Закону України «Про державну службу», а також про те, що спірні накази штучно ініційовані керівництвом ГТУЮ в Одеській області та по своєї суті містять неправильні відомості.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу ГТУЮ в Одеській області №58-дв від 29 липня 2016 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» залишена без розгляду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року адміністративний позов - задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував накази ГТУЮ в Одеській області від 06 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за №78-дв, № 79-дв та від 26 грудня 2016 року за № 2524-к про звільнення ОСОБА_1

Суд поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розгляду звернень та забезпечення роботи комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області з 26 грудня 2016 року та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 грудня 2016 року по 17 липня 2017 року у розмірі 56 744,03 грн.

В частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення з ГТУЮ в Одеській області на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в розмірі 8 698,05 грн., суд допустив негайне виконання постанови суду.

В апеляційній скарзі ГТУЮ в Одеській області зазначає, що при прийнятті рішення по суті спору, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, допущено посилання на недоведені обставини та порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки оскаржуване судове рішення є необ'єктивним та не відповідає фактичним обставинам справи, апелянт просить його скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в позові.

У відповідності до правил п.2 ч.1 ст.197 КАС України, за відсутністю осіб, що брали участь у справі, справа розглянута в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 29 квітня 2016 року позивач працює на посаді начальника відділу розгляду звернень та забезпечення роботи комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області (т.1 а.с.247).

05 жовтня 2016 року заступником начальника ГТУЮ в Одеській області з питань державної реєстрації - начальником Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 було складено доповідну записку № 23715/04-24 (т.4 а.с.155) на ім'я начальника ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, в якій зазначено, що йому як керівнику було доручено висловити правову позицію щодо доцільності оскарження в касаційному порядку ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі № 815/340/16.

Вказане завдання він передоручив ОСОБА_1, однак остання, у доповідній записці від 28 липня 2016 року повідомила, що відділ, який вона очолює не наділений відповідними повноваження.

Також останньою не були надані письмові пояснення про невиконання доручення, що стало для надання пропозиції керівником ОСОБА_2 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

10 жовтня 2016 року начальником Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2, т.в.о. начальника відділу взаємодії з суб'єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4, т.в.о. начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5, начальником відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_6 була складена доповідна записка на ім'я начальника ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 (зареєстрована за № 23713/22-15) щодо можливості подальшого виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника відділу, у зв'язку з її відмовою виконувати законні доручення безпосереднього керівника та відповідати на будь-які робочі питання, а також викладено пропозицію про надання їй відповідної путівки на оздоровлення та лікування (т.4 а.с.56-57).

Мотивами вказаної доповідної записки стало явне саботування позивача діяльності відділу, який вона очолює, тиску на підлеглих, зловживання своїми посадовими обов'язками та порушенням етики державного службовця.

11 жовтня 2016 року в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної реєстрації - начальника Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_6 було складено доповідну записку на ім'я начальника ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 №23801/04-24 (т.4 а.с.4-5), про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з явним саботуванням діяльності відділу, тиску на підлеглих, зловживанням своїми посадовими обов'язками та порушенням етики державного службовця.

Посадова особа також ставила питання щодо можливості подальшого виконання позивачем обов'язків начальника очолюваного відділу у зв'язку з її повною фактичною відмовою виконувати законні доручення безпосереднього керівника та відповідати на робочі питання.

За вказаними доповідними записками начальником ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 09 листопада 2016 року за №№ 2139-к, 2140 -к, 2142-к, 2143-к були прийняті накази про ініціювання щодо позивача дисциплінарного провадження (т.2 а.с.74-77).

Також, 11 листопада 2016 року, дисциплінарне провадження було ініційоване наказом начальника ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, на підставі доповідної записки начальника Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці (т.2 а.с.78, т.4 а.с.91-92).

02 грудня 2016 року Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ГТУЮ в Одеській області (далі - Дисциплінарна комісія) за результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи, вирішила надати пропозицію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за скоєння дисциплінарного проступку, визначеного у п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», що виразилося у невиконанні доручень керівників, прийнятих у межах повноважень (т.4 а.с.85-86).

Підставами для прийняття такого рішення стала відмова ОСОБА_1 надати відповідь на усне доручення ОСОБА_2 за результатом розгляду листа УСБУ в Одеській області про те, якими нормативно-правовими актами регулюється порядок розгляду звернень, що подаються юридичними особами.

Як зазначено у поданні комісії, ці події відбувалися під час проведення наради, де ОСОБА_1 зазначила, що відповідь вона надасть тільки на підставі письмового доручення.

Наказом начальника ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_7 № 78-дв від 06 грудня 2016 року, на підставі подання Дисциплінарної комісії від 02 грудня 2016 року № 28272/04-24, за наведене вище порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.2 а.с.203, т.4 а.с.87).

Далі, на своєму засіданні від 02 грудня 2016 року Дисциплінарна комісія вирішила надати пропозицію щодо попередження позивача про неповну службову відповідність за скоєння дисциплінарного проступку, визначеного у п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення правил етичної поведінки державних службовців.

Для прийняття такого рішення слугували пояснення посадових осіб ГТУЮ в Одеській області та безпосереднього керівника позивача ОСОБА_2, з яких вбачається, що ОСОБА_1 жорстока у поводженні з підлеглими, що породжує плинність кадрів та конфлікти в колективі, постійно у неповажній та грубій формі висловлює неповагу до свого безпосереднього керівника - ОСОБА_2

06 грудня 2016 року начальник ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_7 прийняв наказ №79-дв, яким за порушення етичної поведінки державних службовців, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність (т.2 а.с.204).

Також, на тому ж засіданні Дисциплінарної комісії від 02 грудня 2016 року вирішено надати пропозицію керівництву щодо звільнення ОСОБА_1 з посади державного службовця за скоєння дисциплінарного проступку, визначено у п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме, за порушення Присяги державного службовця, що виразилося у несумлінному виконанні обов'язків. (т.4 а.с.144-146).

Підставою для прийняття такої пропозиції, стала відмова позивача на вимогу її безпосереднього керівника ОСОБА_2 висловити свою правову позицію щодо доцільності оскарження судового рішення в касаційному порядку. Така відмова позивача обґрунтовувалася відсутністю у ній як керівника відділу розгляду звернень та забезпечення роботи комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації таких повноважень.

Наказом начальника ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_7 № 2445-к від 06 грудня 2016 року, на підставі подань Дисциплінарної комісії №№ 28280/04-24, 28293/04-24, 28281/04-24 від 02.12.2016 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», а саме: за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (т.2 а.с.205-207, т.4 а.с.147-149, 200-202).

Даний наказ містив стислий виклад обставин дисциплінарних проступків скоєних ОСОБА_1 по трьом дисциплінарним справам та зазначено про застосування за ці проступки дисциплінарного стягнення - звільнення із займаної посади.

Голова Дисциплінарної комісії, вважаючи, що тричі звільнити одну особу із займаної посади неможливо, у доповідній записці виклала пропозицію звільнити ОСОБА_1 за поданням комісії від 02 грудня 2016 року № 28281/04-24, що прийняте за результатами здійснення дисциплінарного провадження відповідно до наказу ГТУЮ в Одеській області від 09 листопада 2016 року № 2142-к, а дисциплінарні провадження, ініційовані за наказами ГТУЮ в Одеській області від 09 листопада 2016 року № 2140-к та від 11 листопада 2016 року № 2155-к - закрити (т.4 а.с.203).

Наказом начальника ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_7 № 2523-к від 26 грудня 2016 року скасовано наказ № 2445-к від 06 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 (т.2 а.с.214) та прийнято новий наказ № 2524-к, яким позивача звільнено із займаної посади з 26 грудня 2016 року, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», а саме за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (т.2 а.с.215-216).

Також, наказом начальника ГТУЮ в Одеській області № 2525-к від 26 грудня 2016 року припинено дисциплінарні провадження щодо ОСОБА_1, які були розпочаті відповідно до наказів ГТУЮ в Одеській області № 2140-к від 09 листопада 2016 року та № 2155-к від 11 листопада 2016 року, у зв'язку із її звільненням.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що суб'єкт владних повноважень,звільняючи позивача з посади за порушення присяги державного службовця, не конкретизував у наказі в чому виразилися ці дії, не визначив, що саме вказує на вчинення працівником проступку, який порочить його, як державного службовця та дискредитує державну установу виконавчої влади.

Окрім того, на думку суду першої інстанції, Дисциплінарною комісією при вирішенні питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було допущено численні порушення вимог Закону України «Про державну службу», що виразилося в тому, що даним органом дисциплінарна справа по суті не розглядалась.

Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що спірні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності приймалися в період тимчасової непрацездатності позивача.

Аналіз правової позиції суду першої інстанції свідчить, що вона є законною та обґрунтованою, зважаючи на наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивач є державним службовцем та відноситься, відповідно до ст.6 Закону України «Про державну службу» до категорії «В».

У даному спорі, суду апеляційної інстанції належить дати правову оцінку обґрунтованості рішення суду щодо скасування наказів ГТУЮ в Одеській області від 06 грудня 2016 року та від 26 грудня 2016 року:

- № 78-дв про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани на підставі подання Дисциплінарної комісії № 28272/04-24 від 02 грудня 2016 року;

- № 79-дв про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність на підставі подання Дисциплінарної комісії № 28271/04-24 від 02 грудня 2016 року;

- № 2524-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ГТУЮ в Одеській області № 28281/04-24 від 02 грудня 2016 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції для вирішення спірних питань правомірно застосував наступні правові норми.

Так, для того, щоб зробити висновок про те, чи є в діях позивача дисциплінарний проступок, необхідно проаналізувати статті 7 та 8 Закону України «Про державну службу», що встановлюють права та обов'язки державних службовців.

Зокрема, даними нормами встановлено, що державний службовець має право на:

- повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;

- чітке визначення посадових обов'язків;

- оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;

Водночас державний службовець зобов'язаний:

- дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

- поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

- забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

- сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки;

- виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

- Державний службовець під час виконання посадових обов'язків, відповідно до ст.9 Закону України «Про державну службу», діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки.

Державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання.

Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов'язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов'язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, відповідно до ст.65 Закону України «Про державну службу» є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками, зокрема є: порушення Присяги державного службовця; порушення правил етичної поведінки державних службовців; невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, особа, приймаючи Присягу державного службовця, повинна відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про державну службу», вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки.

Стаття 66 Закону України «Про державну службу» встановлює, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

За наказом № 78-дв від 06 грудня 2016 року ОСОБА_1 оголошено догану на підставі подання Дисциплінарної комісії № 28272/04-24 від 02 грудня 2016 року.

Догана оголошена за невиконання усного доручення безпосереднього керівника про роз'яснення норм законодавства, що регулюють порядок звернень юридичних осіб.

Як стверджує позивач, нею було виконано доручення керівника та надано відповідне роз'яснення, яке в подальшому декілька раз корегувалось безпосереднім керівником ОСОБА_2, а згодом 03 жовтня 2016 року було підписано та передано першому виконавцю, згідно резолюції начальника ГТУЮ в Одеській області, що підтверджується ксерокопією відповіді на запит СБУ.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем відповідного доручення, проте на засіданні комісії, дані обставини не обговорювалися, зроблений акцент лише на тому, що доповідними записками керівників відповідних відділів встановлена відмова ОСОБА_1 виконувати усне доручення ОСОБА_2 (т.4 а.с.85-86).

За наказом № 79-дв ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність на підставі подання Дисциплінарної комісії № 28271/04-24 від 02 грудня 2016 року.

Підставами для прийняття такого наказу стало те, що позивач 04 жовтня 2016 року вимагала від своїх підлеглих пояснень щодо порушення останніми виконавської дисципліни, залякувала погрозами, створювала нестерпні умови праці та тиск (т.4 а.с.50-51). У підтвердження цих обставин, комісія посилалась на доповідні записки керівника управління ОСОБА_6, спеціалістів відділу взаємодії з суб'єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів, а також особистих пояснень робітників цього відділу.

Позивач, надаючи пояснення з цього приводу зауважила, що на нараді, яка відбувалася 04 жовтня 2016 року о 9 годині були відсутні без поважних причин 10 спеціалістів з її відділу.

Коли, особи, що були відсутні на нараді з'явилися на робочому місці та позивач почала вимагати від них пояснення, вони відмовилися їх надавати, посилаючись на усну вказівку ОСОБА_2

У той же день позивачем була підготовлена на ім'я ОСОБА_2 доповідна записка про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, яка була прийнята канцелярією, але відмітка про прийняття такої доповідної не була проставлена.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши пояснення осіб з приводу некоректної поведінки позивача встановив, що спеціалісти відділу, яким керує позивач, не зазначали про це у своїх поясненнях, ними було наголошено на тому, що вони своєчасно прибули до роботи та о 9-тій ранку знаходилися на робочому місці.

Однак, працівники іншого відділу, а саме відділу взаємодії з суб'єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів наполягали на некоректній поведінці позивача.

На думку колегії суддів, Дисциплінарна комісія, розглядаючи питання щодо наявності у діях позивача порушення пункту 5 розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року №158 не спростувала доводи ОСОБА_1 про відсутність з її боку порушень етичних норм.

Перевіряючи правомірність дій Дисциплінарної комісії, суд першої інстанції вірно зазначив, що подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, були складені її головою без складання висновків про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дійсно положення частини 2 ст. 73 Закону України «Про державну службу» встановлює, що дисциплінарна справа повинна містити висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Проте, як встановив суд і це підтверджується матеріалами справи, Дисциплінарна комісія попри, задоволення заяви позивача про витребування додаткових доказів та відкладення розгляду дисциплінарної справи, розглянула її за відсутності позивача, запропонувавши суб'єкту призначення застосувати до ОСОБА_1 види дисциплінарних стягнень.

Отже, у зв'язку з тим, що Дисциплінарна комісія не дослідила докази позивача, подання щодо дисциплінарних проваджень не містять обставин встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Аналіз спірного наказу, за яким позивача звільнено з посади свідчить про те, що остання несумлінно виконувала свої посадові обов'язки, чим порушила Присягу державного службовця, зміст якої, викладений в статті 36 Закону України «Про державну службу» і тим самим скоїла дисциплінарний проступок, визначений п.1 ч.2 ст.65 вказаного Закону.

Несумлінне виконання посадових обов'язків виразилося в тому, що ОСОБА_1, отримавши від свого безпосереднього керівника ОСОБА_2 письмову резолюцію про висловлення її правової позиції щодо доцільності оскарження судового рішення, відмовилася надати з цього приводу пояснення.

Даним судовим рішенням визнано протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_8 щодо припинення обтяжень, на підставі ухвали Малиновського райсуду м. Одеси.

У своїх поясненнях позивач посилалась на те, що у неї, відповідно до Положення про відділ розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області, відсутні такі повноваження.

За ствердженням позивача, відділ, який вона очолює, відповідно до наведеного вище Положення, розглядає звернення громадян в рамках Закону України «Про звернення громадян», скарги у сфері державної реєстрації від фізичних та юридичних осіб, згідно Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та легалізації громадських формувань».

Дійшовши висновку про відсутність у неї повноважень щодо надання таких правових висновків, позивач скала на ім'я безпосереднього керівника доповідну записку, де виклала наведені вище обставини.

Не отримавши від керівника конкретних вказівок щодо виконання завдання, позивач знову звернулася з доповідною запискою, де повторно проінформувала про відсутність компетенції її відділу та попрохала роз'яснити порядок та шляхи виконання завдання.

Проте, на таке звернення, вона отримала пропозицію надати письмові пояснення щодо невиконання доручення.

Аналіз викладеного законодавства та фактичних обставин справи, підтверджує висновок суду першої інстанції, що в діях позивача відсутній склад такого дисциплінарного правопорушення, як «порушення Присяги державного службовця».

Так, із тексту Присяги слідує, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт дисциплінарного проступку.

Так, у постанові Верховного Суду України від 04 червня 2013 року №21-171а13, винесеній колегією суддів палати в адміністративних справах зазначено, що звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу.

Суд також наголосив, що припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Визначення словосполучення порушення Присяги також висловлено Верховним Судом України у постанові від 14 березня 2017 року у справі №21-3968-а 16.

Так, у цьому документі зазначено, що під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Між тим, як вбачається з фактичних обставин справи, звільнення позивача відбувається у зв'язку з невиконанні посадових обов'язків, а саме доручення керівника.

Однак, за здійснення такого дисциплінарного проступку, відповідно до ст. 66 Закону України «Про державну службу», передбачене застосування такого дисциплінарного стягнення як догана.

Як вже зазначалося вище, частина 5 ст.66 Закону України «Про державну службу» встановлює, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Жодної з перерахованих підстав, перелік яких є вичерпним, для звільнення позивача не встановлено.

Понад те, слід також підкреслити, що судом першої інстанції правильно зроблено акцент на тому, що оскаржувані накази, прийняті ГТУЮ в Одеській області, в порушення гарантій прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, передбачених ст. 74 Закону України «Про державну службу», тобто у період її тимчасової непрацездатності (т.1 а.с.18-22, т.3 а.с.4-5).

У своїй апеляційній скарзі, відповідач зосередив увагу на порушеннях, допущених позивачем, вважаючи, що вони підтверджені відповідними доказами.

Проте, апелянт не спростовує належними та допустимими доказами, встановлені судом першої інстанції порушення при розгляді дисциплінарних справ позивача.

Понад те, відповідач не спростовував, висновки суду першої інстанції, що за скоєні позивачем дисциплінарні порушення можуть бути, відповідно до статей 65 та 66 Закону України «Про державну службу», застосовані конкретні види дисциплінарних стягнень і такого стягнення, як звільнення за дисциплінарні проступки, що скоєні позивачем не встановлено.

Сукупність, встановлених порушень, з боку суб'єкта владних повноважень, допущених при звільненні позивача свідчить про те, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а апеляційна скарга, відповідно до ст. 200 КАС України повинна бути залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів та про зобов'язання поновити на посаді - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова