Ухвала суду № 71084091, 12.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/3286/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерціний банк "Даніель" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Комерціний банк "Даніель" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкової вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2017 року позов задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) винесену Державною податкової інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № Ю -9187-17 від 11.01.2016. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить норми нормативно правових актів, при цьому не зазначено в чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 січня 2014 року прийнято рішення № 1 про здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Фонду у ПАТ "КБ "Даніель". При цьому, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 січня 2014 року №1, з 17 січня 2014 року розпочата процедуру виведення ПАТ "КБ "Даніель" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.04.2014 року №217 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.04.2014 року № 29 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного "Комерційний банк "Даніель" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Даніель" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Ожга Євгенія Вікторовича з 17 години 30 хвилин 16.04.2014 по 15.04.2015 (а.с. 50-51, 52).

12.03.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №57 "Про продовження строку ліквідації ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ДАНІЕЛЬ" відповідно до якого строк ліквідації Банку продовжено до 14.04.2016 включно (а.с. 53).

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 11.01.2016 року винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в суму 898 302,75 грн. (а.с. 40)

Вважаючи протиправною зазначену податкову вимогу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

П.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Пк України).

Згідно п. 95.1 статті 91 ПУ України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з цим, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або його ліквідації, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до статті 34 вказаного вище Закону онд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Частиною 5 статті 36 зазначеного Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Частиною 7 зазначеної статті встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що під час тимчасової адміністрації банку або його ліквідації уповноваженою особою Фонду, погашення сум грошових зобов'язань здійснюється у порядку встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час тимчасової адміністрації не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість дій податкового органу щодо стягнення податкового боргу з ПАТ «Комерційний банк «Данієль»» в порядку, встановленому ПК України, оскільки його погашення має здійснюватись в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, як вбачається з наведеного в запереченнях на позовну заяву розрахунку, станом на 01.01.2014 сальдо заборгованості позивача становило 153 252 грн, 29 коп. (446 818, 29 самостійно нараховане зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску - 198 997, 57 переплата - 94 568, 43 сума сплаченого зобов'язання = 153 252, 29).

За 2014 рік ПАТ «Комерційний банк «Данієль»» в 2014 році нараховано зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску на суму 2 668 565 грн., 35 коп., з яких основна сума боргу - 2 668 565 грн., 35 коп., штрафні (фінансові) санкції та пеня - 367 602 грн. 604 коп. Протягом 2014 року позивачем було сплачено зобов'язання по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 2 144 938 грн. 61 коп. Таким чином, за 2014 рік за позивачем обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі (за виключенням штрафних санкцій) у розмірі 523 626 грн. 74 коп. (2 668 565 грн. 35 коп. - 2 144 938 грн. 61 коп.).

В 2015 році ПАТ «Комерційний банк «Данієль»» задекларувало до сплати зобов'язання з єдиного соціального внеску у розмірі 1 193 331 грн. 48 коп., з яких сплачено позивачем у 2015 році 1 171 681 грн. 28 коп. (1 193 331, 48-1 171 681, 28 =21 650, 20).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що за період 2014-2015 року за позивачем обліковувалась заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у загальному розмірі 698 529 грн. 23 коп. (153 252, 29 +523 626, 74 +21 650, 20) .

Разом з цим, в оскаржуваній податковій вимозі податковим органом зазначено, що станом на 31.12.2015 заборгованість ПАТ «Комерційний банк «Даніель»» по сплаті єдиного соціального внеску становила 898 302, 75 грн. (а.с. 40).

З огляду на зазначені розбіжності, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів просила пояснити представника податкового органу порядок розрахунку податковим органом суми боргу, зазначеної у податковій вимозі. Представник податкового органу не змогла пояснити походження сум податкового боргу у розмірі 898 302, 75 грн., натомість зазначила, що розрахунок оскаржуваної вимоги було здійснено в автоматичному режимі базою даних ІС «Податковий блок».

Відповідно до статті 2 завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 грудня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко