Постанова № 71083997, 19.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року справа №220/1602/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченко І.В.,Чебанова О.О., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області у справі № 220/1602/17 (головуючий І інстанції Якішина О.М.), яка складена в повному обсязі 14 листопада 2017 року у смт.Велика Новосілка, за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконними дій щодо відмови у поновленні виплати соціальної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Великоновосілківського районного суду Донецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області (далі- відповідач, апелянт), в якому просила визнати незаконними дій щодо відмови у поновленні виплати соціальної допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову посилається на те, що з м. Київ вона поїхала у червні 2016 року. В середині червня 2016 року вона спілкувалась в телефонному режимі з соціальним інспектором ОСОБА_3., якому повідомила, що приїде до Києва у липні. Про припинення виплат та обстеження матеріально-побутових умов сім'ї він їй не повідомляв, будь-яких письмових повідомлень вона не отримувала. Вважала, що виплати не проводяться в зв'язку з затримкою фінансування.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними дії Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області щодо відмови у поновленні виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язав відповідача поновити ОСОБА_1 виплату допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 01.06.2016 року. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що для призначення або відмови у призначенні соціальних виплат (допомоги при народженні дитини) необхідно дотримуватись певного порядку.

Разом з тим, відповідачем зазначений порядок не дотримано, управлінням не вносилось на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, а відразу прийнято рішення про відмову в поновленні виплати допомоги при народженні дитини, оскільки звернення надійшло після спливу 12 місяців після припинення виплати допомоги.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач. Звернувся з апеляційною скаргою в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги управління зазначає, що о 27.10.2014 р. позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради з заявою про виплату їй допомоги при народженні дитини. Рішенням від 29.10.2014 р. допомога була їй призначена з 01.12.2014 року по 31.10.2017 р., після чого виплата допомоги була припинена в зв'язку з тим, що позивач переїхала до м.Київ. 11.05.2016 р. позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, управлінням було проведено перевірку за місцем фактичного проживання і за результатами обстеження матеріально-побутових умов з 01.06.2016 року в зв'язку зі зміною місця проживання її було знято з обліку та виплату державної допомоги при народженні дитини припинено. 08.06.2017 р. позивач отримала довідку внутрішньо переміщеної особи у Великоновосілківському районі на себе та доньку, а 14.06.2017 року звернулася до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області з заявою про поновлення виплати державної допомоги на народження дитини. Розпорядженням від 19.09.2017 р. їй було відмовлено у поновлені виплати допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення про подовження виплати надійшло через 12 місяців після припинення виплати допомоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції 10.10.2014 року (а.с. 14).

Після народження дитини позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради за місцем свого проживання із заявою про виплату їй допомоги при народженні дитини, яка була позивачу призначена з 01.11.2014 року по 31.10.2017 рік, після чого виплата допомоги була припинена в зв'язку з тим, що позивач переїхала до м. Київ.

11.05.2016 р. позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації з заявою про поновлення виплати допомоги.

З 01.06.2016 року в зв'язку зі зміною місця проживання, на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 30.05.2016 р., позивача було знято з обліку та відмовлено у поновленні виплати державної допомоги при народженні дитини.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як отримувач державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, і отримувала виплати допомоги при народженні дитини до 01.06.2016 року. Даний факт сторонами не оспорюється.

Згідно довідок від 08.06.2017 року № 0000232593 та № 0000232608 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2 зареєстровані АДРЕСА_1 (а.с. 15, 16).

14.06.2017 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької областііз заявою про поновлення виплати державної допомоги на народження дитини (а.с. 28-29).

Листом від 26.09.2017 р. № 7162 позивача було повідомлено про те, що їй було відмовлено у поновлені виплати допомоги при народженні дитини у зв'язку з тим, що звернення про подовження виплати надійшло після закінчення строків, тобто пізніше, ніж через дванадцять календарних місяців після припинення виплати допомоги (а.с. 10,32).

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються.

Вказані обставини знайшли підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

У пункті 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту; засади регулювання шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

За пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001, Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Така ж сама норма закріплена і статтею 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Тобто, вказаними нормами передбачені обмеження, які стосуються строку подання заяви про призначення виплати допомоги з моменту народження дитини а не припинення виплат.

За таких обставин колегія не приймає до уваги посилання відповідача, щодо неможливості поновлення виплати допомоги при народження дитини після спливу 12 місяців з моменту припинення виплат.

Крім того, слід зазначити, що сьомим абзацем частини 9 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Слід зазначити, що станом на дату припинення виплати - 31 травня 2016 року абзац сьомий мав підставу для припинення виплати - у разі виникнення інших обставин.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №3-рп/2016 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац сьомий частини дев'ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, з наступними змінами, згідно з яким виплата допомоги при народженні дитини припиняється «у разі виникнення інших обставин».

Отже зазначеними нормами не передбачено припинення виплат з причини зміни місця проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 365).

Цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (п. 2 зазначеного Порядку).

Соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування (п. 4 Порядку № 365).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) соціальних виплат надсилає запит про отримання електронної справи отримувача соціальної виплати до державного підприємства "Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України", який протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту надсилає відповідну електронну справу до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

Орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства (пп. 6-15 Порядку).

Статтею 6 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Таким чином, для призначення або відмови у призначенні соціальних виплат (допомоги при народженні дитини) необхідно дотримуватись певного порядку, який зазначений вище.

Разом з тим, відповідачем зазначений порядок не дотримано, управлінням не вносилось на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, а відразу прийнято рішення про відмову в поновленні виплати допомоги при народженні дитини, оскільки звернення надійшло після спливу 12 місяців після припинення виплати допомоги.

Суд першої інстанції поновив виплату допомоги при народження дитини з 01 червня 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідно ч.1 ст.99 КАС України в редакції, яка діяла станом розгляду справи у суді першої інстанції, передбачений шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку було встановлено, що судом першої інстанції питання поновлення строку звернення до суду взагалі не розглядалось та причини для поновлення строку звернення до суду не досліджувались.

Позивачем також питання поновлення строку звернення до суду не підіймалось.

Колегія суддів, досліджуючи матеріали справи дійшла висновку, що доказів поважності пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права відсутні, тому при вирішенні питання щодо дати з якої необхідно поновити виплату допомогу при народженні дитини слід застосувати шестимісячний строк.

Враховуючи, що позивач звернулась до суду 2 жовтня 2017 року, дата з якої необхідно поновити виплату - 2 квітня 2017 року.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При таких обставинах колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги з 1 червня 2016 року, тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 1 червня 2016 по 01 квітня 2017 року слід скасувати та в цій частині позов залишити без розгляду.

Керуючись статтями 309, 311, 315, 316 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області у справі № 220/1602/17- задовольнити частково.

Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області у справі № 220/1602/17 в частині задоволення позовних вимог за період з 1 червня 2016 по 01 квітня 2017 року - скасувати та позовні вимоги за цей період залишити без розгляду.

В решті постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області у справі № 220/1602/17 в частині задоволення позовних вимог за період з 02 квітня 2017 року - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з 19 грудня 2017 року та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

О.О.Чебанов