Постанова № 71083879, 19.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року справа №233/4521/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2017 року (повний текст складено 14 листопада 2017 року в м. Костянтинівка) у справі № 233/4521/17 (суддя в 1 інстанції - Мартишев Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати з березня 2015 року пенсії позивачеві, зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з березня 2015 року з виплатою заборгованості.

В обґрунтування позову зазначила, що здобула право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3, виданим Пенсійним фондом України на її ім'я. До грудня 2014 року позивач перебував на обліку в УПФУ м. Донецька, з грудня 2014 року була взята на облік до Управління. До березня 2015 року відповідач нараховував та перераховував позивачеві пенсію за віком, однак припинив пенсійні виплати з березня 2015 року, чим грубо порушив законні права та інтереси позивача, єдиним джерелом до існування якої є пенсія.

З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає їх неправомірними, оскільки припинення виплати пенсії згідно діючого законодавства України можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених законом.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2017 року у справі № 233/4521/17 позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління щодо невиплати з 01 березня 2016 року пенсії за віком ОСОБА_1

Зобов'язано Управління поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з виплатою заборгованості з 01 березня 2016 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована порушенням відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), оскільки з березня 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Управління зазначає, що підзаконними нормативно-правовими актами передбачені підстави для припинення фінансування з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування органів державної влади на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей, переміщення осіб з району проведення антитерористичної операції, взяття їх на облік та проведення всіх соціальних виплат на контрольованій території виключно за фактичним місцем проживання (перебування).

Управлінням встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач не мешкає. Тобто відомості, які були надані позивачем до Управління, апелянт вважає недостовірними.

Також, як вбачається із перелічених норм в апеляційній скарзі, перелік підстав для припинення виплати пенсії не є вичерпним та може бути врегульовано іншими нормативно-правовими актами, що зазначено в постанові Вищого адміністративного суду України №338/1011/16 від 21.03.2017.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8-9), є отримувачем пенсії що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 05 квітня 2005 року (а. с. 7).

Згідно довідки УСЗН Костянтинівської райдержадміністрації від 28 жовтня 2015 року № 1440004525 (а. с. 10) з 20 вересня 2014 року позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) за адресою: с. Зоря Костянтинівського району, вул. Каспійська, буд. 11.

Відповідно до копії розпорядження № 72559 від 08 грудня 2015 року (а. с. 33-34), позивач перебуває на обліку у Управлінні, розмір одержуваної пенсії складав 1198,35 грн. на місяць, у період часу з серпня 2014 року по лютий 2016 року включно позивач отримувала пенсію за віком, що вбачається з витребуваної за клопотанням позивача довідки про розмір призначеної та фактичної отриманої пенсії № 6582 від 30 жовтня 2017 року (а. с. 39).

Судом не встановлено відомості щодо скасування зазначеної довідки.

Із поданих відповідачем заперечень на адміністративний позов вбачається, що Виплата пенсії припинена з 01 березня 2016 року за результатами обміну інформацією з Єдиною інформаційною базою даних внутрішньо переміщених осіб, для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є пенсіонером, з 28.10.2015 перебуває на обліку як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, його зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за віком. З квітня 2017 року відповідачем припинено виплату пенсії, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача та доданими документами.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачеві з березня 2016 року на підставі не підтвердження його місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Управління не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016.

В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.

Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.

Інші пункти ч.1 ст. 49 Закону № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з березня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, в тому числі шляхом зобов'язання поновити виплату пенсії за віком з виплатою заборгованості з березня 2016 року.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2017 року у справі № 233/4521/17 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

О.О.Чебанов