Постанова № 71083579, 05.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2017 рокусправа № П/811/2129/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Добродняк І.Ю

судді: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 дов від 02.03.2016

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач» та Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року

у справі № П/811/2129/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач»

до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2015:

- №0000112204 в частині визначення грошового зобовязання ТОВ «Кіровоградпостач» з податку на додану вартість в розмірі 1475766,00 грн. основного платежу та 737883,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000122204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 976350,00 грн.;

- №0000132204 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 64212,00 грн.;

- №0000142204 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1250728,00 грн.;

- №0000152204 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1340148,70 грн. основного платежу та 670074,35 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо порушень податкового законодавства при відображенні в податковому обліку результатів господарських операцій позивача з його контрагентами з поставки товару, наданні послуг, оскільки реальний характер здійснення господарської діяльності підтверджується відповідними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства і засвідчують факт реальних поставок товарів та послуг.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення:

від 23.01.2015 № НОМЕР_1 в частині визначення грошового зобов'язання ТОВ "Кіровоградпостач" з податку на додану вартість в розмірі 1 309 981 грн. - основного платежу та 654 990,50 грн. - штрафних санкцій;

від 23.01.2015 № НОМЕР_2 в частині зменшення ТОВ "Кіровоградпостач" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 396 002 грн.;

від 23.01.2015 № НОМЕР_3 в частині зменшення ТОВ "Кіровоградпостач" розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 431 513 грн.;

від 23.01.2015 № НОМЕР_4 в частині визначення ТОВ "Кіровоградпостач" грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 340 148,70 грн. - основного платежу та 670074,35 грн. - штрафних санкцій.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що матеріали справи місять докази наявності у позивача матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу, спеціалістів (працівників) організаційних структур, складських приміщень, сховищ для палива та інших умов, які економічно необхідні для здійснення відповідних видів діяльності, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій з поставки товару, а саме: між позивачем та ТОВ «Укр Енерго Холдинг», ТОВ «Українська Нафто-газова Компанія», ПП «Грін-Степ».

Відмовляючи в задоволенні позову в частині, що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ контрагентами «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» з придбання послуг за договорами автоперевезень по Україні, суд погодився з висновком податкового органу, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та витрати за вказаними взаємовідносинами.

Позивачем не доведено суду економічної доцільності господарських відносин з придбання послуг за договорами автоперевезень по Україні та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, з огляду на відсутність у контрагентів необхідної матеріальної бази, наявності кваліфікованого персоналу, транспортних засобів для здійснення такого роду діяльності.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відображають інформації, яка повинна міститись у первинних бухгалтерських документах, а тому не можуть бути визнані доказами, які підтверджують здійснення транспортування придбаного позивачем товару по території України.

Крім того, судом врахована наявність відкритого кримінального провадження у відношенні директора та засновника ТОВ «Агродил» та вироку суду, який набрав законної сили у кримінальній справі за обвинуваченням особи, що виступала в ролі керівництва ТОВ «Фест-Груп» у фіктивному підприємництві.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач наполягає, що наявними у нього первинними документами підтверджується реальність господарських операцій з надання транспортних послуг ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес». Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), про дефектність яких зазначено судом, мають всі обов'язкові реквізити, встановлені п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Також позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про економічну недоцільність придбання позивачем у вказаних підприємств транспортних послуг, оскільки без отримання вказаних транспортних послуг взагалі неможлива господарська діяльність ТОВ «Кіровоградпостач» з огляду на те, що товариство є виробником хімічної продукції, яка доставляється (транспортується) до покупців (споживачів), які, в свою чергу, оплачують вартість отриманої продукції.

Стосовно вироку Галицького районного суду м.Львова від 28.10.2015 позивач зазначає, що цей вирок суду не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та беззаперечно прийнятий судом, оскільки стосується особи, яка, як зазначено у вироку, виступала в ролі керівництва контрагента позивача - ТОВ «Фест-Груп», проте за інформацією, отриманою з ЄДРПОУ станом на 06.07.2015, керівником ТОВ «Фест-Груп» з 12.12.2013 була інша особа.

Крім того, частково задовольняючи позов і скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині визначених грошових зобовязань, суд першої інстанції невірно розрахував суми, які, за його висновком, підлягають нарахуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі наводить обставини, викладені в акті перевірки, наполягає, що виявлені перевіркою факти свідчать, що ТОВ «Кіровоградпостач» є субєктом господарювання, який здійснює господарські операції з використанням вигодо формуючих субєктів по ланцюгу поставки, діяльність яких спрямована на отримання податкової вигоди.

Також Кропивницькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області подано письмове клопотання про заміну сторони правонаступником, в якому просить здійснити процесуальне правонаступництво, а саме: замінити первісного відповідача у справі Кіровоградську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області на правонаступника Кропивницьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Суд, розглянувши клопотання, з огляду на подані на підтвердження його обґрунтування докази, керуючись ст.55 КАС України, вважає за необхідне замінити Кіровоградську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області її правонаступником - Кропивницькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кіровоградпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Енерго Холдинг» за період з 01.07.2012 по 31.08.2012, з 01.10.2012 по 28.02.2013, з 01.09.2013 по 31.03.2014; ТОВ «Марголак» за період з 01.01.2013 по 31.03.2013, ТОВ «ТОВ Українська Нафто-Газова Компанія» за період з 01.03.2013 по 31.08.2013, ТОВ «Вуглестіл Нью» за період з 01.04.2013 по 30.04.201, з ПАТ СКТБ «Комплекс» за період з 01.05.2013 по 31.10.2013, з 01.01.2014 по 31.01.2014; ТОВ «Агродил» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, ТОВ «Фест-Груп» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, ТОВ «Ноттес» за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, ТОВ «Грін-Степ» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014, ПП «Дніпрокомплект» за період з 01.06.2014 по 31.06.2014, за результатами якої складено акт № 42/11-23-22-02/37168244 від 21.12.2014 (т.1, а. с.16-52).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевірений період на загальну суму 7950047,00 грн. (у тому числі за серпень 2012 року 25417,00 грн., за вересень 2012 року - 76524,00 грн., жовтень 2012 року - 14819,00 грн., січень 2013 року. 527984,00 грн., лютий 2013 року 247 305,00 грн., березень 2013 року 613420,00 грн., квітень 2013 року 952449,00 грн., травень 2013 року 795566,00 грн., червень 2013 року 720646,00 грн., липень 2013 року 730586,00 грн., серпень 2013 року 721715,00 грн., вересень 2013 року 630064,00 грн., жовтень 2013 року 812802,00 грн., листопад 2013 року 803028,00 грн., грудень 2013 року 28102,00 грн., січень 2014 року 144359,00 грн., квітень 2014 року 92014,00 грн., травень 2014 року 4236,00 грн., червень 2014 року 9011,00 грн.);

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств у сумі 7355486,00 грн. (за 3 квартал 2012 року 107038,00 грн., за 4 квартал 2012 року 265470,00 грн., за 2013 рік 6982978,00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1252290,00 грн. (за 1 квартал 2014 року 1165275,00 грн., за 2 квартал 2014 року 54805,00 грн., за 3 квартал 2014 року 30648,00 грн.);

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2013 року в сумі 64212,00 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.19 Декларації) на загальну суму 976 350,00 грн. (у тому числі за жовтень 2012 року 136673,00 грн., лютий 2013 року 566002,00 грн., травень 2013 року 64095,00 грн., липень 2013 року 16339,00 грн., серпень 2013 року 118747,00 грн., жовтень 2013 року 133472,00 грн., січень 2014 року 15849,00 грн., лютий 2014 року 38573,00 грн., липень 2014 року 6442,00 грн., листопад 2014 року 158,00 грн.).

23.01.2015 на підставі вищевказаного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 925 071 грн., з яких 7 950 047 грн. за основним платежем, 3 975 024 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.53);

- № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у загальному розмірі 976 350 грн. (т.1, а. с.54);

- № НОМЕР_5, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 64 212 грн. (т.1, а. с.55);

- № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1 250 728 грн. (т.1, а. с.56);

- № НОМЕР_4, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 11 033 229 грн., з яких 7 355 486 грн. за основним платежем, 3 677 743 грн. за штрафними (фінансовими) (т.1, а. с.57).

Під час процедури адміністративного оскарження Кіровоградською ОДПІ за зверненням товариства прийнято рішення від 01.04.2015 № 29/11-23-22-04 про погодження застосування процедури податкового компромісу стосовно господарських операцій ТОВ «Кіровоградпостач» з контрагентами ТОВ «Марголак», ТОВ «Вуглестіл Нью», ПАТ СКТБ «Комплекс», з визначенням сум заниження податкових зобов'язань, що підлягають сплаті товариством для досягнення податкового компромісу з ПДВ у сумі 323714,05 грн., з податку на прибуток - у сумі - 300766,86 грн.

У зв'язку із цим позивачем не оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 23.01.2015 в частині узгодження грошових зобов'язань вказаним рішенням, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000112204 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 6474281,00 грн. (за взаємовідносинами: з ПАТ СКТБ «Комплекс» на суму ПДВ 4137597,00 грн., ТОВ «Вуглестил Нью» на суму ПДВ 625464,00 грн., ТОВ «Марголак» на суму ПДВ 1711220,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000152204 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 6015337,30 грн. (за взаємовідносинами: з ПАТ СКТБ «Комплекс» на суму витрат 19976250,00 грн., ТОВ «Вуглестил Нью» на суму витрат 3127320,00 грн., ТОВ «Марголак» на суму витрат 8566100,00 грн.).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у перевіреному періоді за господарськими операціями з контрагентами позивача ТОВ «Укр Енерго Холдинг», ТОВ «Марголак», ТОВ «Українська Нафто-газова Компанія», ТОВ «Вуглестіл Нью», ПАТ СКТБ «Комплекс», ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Грін-Степ», які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України).

Склад собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначений в п. 138.8 ст. 138 ПК України.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.200.1, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення відповідних сум до витрат, а сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у періоді, який перевірявся податковим органом, мав господарські відносини з ТОВ «Укр Енерго Холдинг», ТОВ «Українська Нафто-Газова Компанія» та ТОВ «Грін-Степ» з поставки товару, а з ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» з поставки послуг, а саме:

- з ТОВ «Укр Енерго Холдинг» (постачальник) за договором на постачання природного газу № Г-12/049 від 20.02.2012 та № 13/056 від 12.09.2013 (т.1, а. с.88-93, 196-197);

- з ТОВ «Українська Нафто-Газова Компанія» (постачальник) за договором на постачання природного газу від 20.02.2013 № 3470/П/13-351 (т.1, а. с.198-204).

- з ТОВ «Грін-Степ» з придбання товару (торцеве ущільнення ВС-80, вал ВС-80) за видатковою накладною.

- з ТОВ «Агродил» (перевізник) за договорами-заявками від 14.01.2014, 15.01.2014, 20.01.2014, 21.01.2014, 22.01.2014, 27.01.2014, 27.01.2014, 28.01.2014, за умовами яких перевізник надає послуги з виконання перевезень (т.2, а. с.189-198);

- з ТОВ «Фест-Груп» (перевізник) за договором з автоперевезень по Україні № КПС-0314 від 01.02.2014, за умовами якого перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно з заявками замовника (т.3, а. с.1-4);

- з ТОВ «Ноттес» (перевізник) за договором з автоперевезень по Україні № НТ-0114-КП від 01.02.2014, за умовами якого перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно з заявками замовника (т.2, а. с.1-4).

На підтвердження господарських операцій з поставки товарів ТОВ «Укр Енерго Холдинг», ТОВ «Українська Нафто-Газова Компанія», ТОВ «Грін-Степ» позивачем надані наступні документи, що також були предметом дослідження податковим органом в ході перевірки,: акти прийому-передачі природного газу (т.1, а. с.96-125, 205-210), видаткова накладна (т.2, а. с.186), акт здачі-прийняття (т.4, а. с.26-29), податкові накладні (т.1, а. с.126-161, 211-232; т.2, а. с.187), банківські виписки, які свідчать про оплату позивачем товарів (т.1, а. с.162-195, 235-250; т.2, а. с.188).

Використання позивачем у власній господарські діяльності придбаного у вказаних підприємств природного газу підтверджується заявками на постачання газу, листами про зменшення ліміту поставок газу, листами про підтвердження планових лімітів, листами щодо відключення від газопостачання та зміни ціни природного газу, наявність підтвердження лімітів, звітами про реалізацію промислової продукції, копії паспортів на парові котли (т.3, а. с.237-278; т.5, а. с.57-130).

Використання позивачем у власній господарські діяльності придбаного у ТОВ «Грін-Степ» товару (торцевого ущільнення та валу) підтверджується документальними доказами, які свідчать про використання вказаного товару для встановлення на насосі для його належної роботи (т.5, а. с.234-246).

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище підприємствами контрагентами позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

На момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, як зазначено вище, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Стосовно правовідносин позивача з постачальниками транспортних послуг ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» на підтвердження господарських операцій з поставки цих послуг позивачем надані: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.2, а. с.50-86, 201-210; т.3, а. с.68-84), товарно-транспортні накладні (т.2, а. с.87-185, 211-241; т.3, а. с.13-50; т.4, а. с.30,33, 36, 39, 42,45), податкові накладні (т.2, а. с.5-41, 242-251; т.3, а. с.51-67), банківські виписки, які свідчать про оплату позивачем товарів (т.2, а. с.42-49, 199-200; т.3, а. с.10-12).

Виписані вказаними контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, Наказу Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 14.01.2014 № 10, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за № 185/24962.

Використання позивачем у власній господарські діяльності надних ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» послуг обґрунтовано тим, що основним видом діяльності ТОВ «Кіровоградпостач» за КВЕД є, зокрема, виробництво інших основних органічних хімічних речовин (20.14), товариство має право виконувати роботи по виробництву, переробці та застосуванню шкідливих небезпечних речовин 3 класу небезпеки (толуол, кислота оцтова за ГОСТ 12.1.007-76) (т.3, а. с.213-214), і саме для транспортування товару власного виробництва (хімічної) продукції покупцям товариство придбало у вказаних контрагентів транспортні послуги.

Судом першої інстанції при досліджені актів здачі-прийняття (надання) послуг встановлено, що з їх змісту не вбачається, які саме транспортно-експедиторські послуги були надані та який вантаж перевозився, у даних актах не міститься жодних посилань на наявність документів: накладні тощо, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, а також жодних посилань на те, що послуги надавались за транспортними документами або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту відправлення до пункту його призначення; дані акти не містять жодної інформації про дати здійснення заявок замовника (замовлень), терміни їх виконання, умови, які були виставлені замовником, так само як і позивачем не долучено до матеріалів справи вказані заявки на здійснення відповідних перевезень; в актах відсутнє обґрунтування вартості наданих послуг, кінцеве місце розвантаження мають різні міста України, а тому і відповідно різна відстань, тобто відсутній алгоритм розрахунку вартості перевезення вантажів, залежності вартості наданих експедиторських послуг за відповідними маршрутами у відповідний період часу, за будь-якими первинними бухгалтерськими документами. Також позивачем не надано суду доказів того, що його працівників було відряджено до м.Києва для отримання транспортних послуг, у той час як місцем складення актів приймання-передачі наданих послуг вказано саме м.Київ.

Виходячи з вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відображають інформації, яка повинна міститись у первинних бухгалтерських документах, а тому не можуть бути визнані доказами, які підтверджують здійснення транспортування придбаного позивачем товару по території України.

Позивач на спростування такого висновку суду зазначає, і апеляційний суд з цим погоджується, що обставини, які саме транспортно-експедиторські послуги були надані та який вантаж перевозився, підтверджуються співставними даними, вказаними в актах виконаних робіт, та даними, вказаним у товарно-транспортних накладних (ТТН) за відповідні дати.

При цьому в одному акті здачі-приймання (надання) послуг можуть об'єднуватись послуги з перевезення одним перевізником ТМЦ різним вантажоодержувачам (за різними ТТН), що пов'язано з оптимізацією транспортних витрат: в такому випадку у транспортний засіб, який рухається за маршрутом Кіровоград-Черкаси-Київ завантажується збірний вантаж, оформлений різними товарно-транспортними накладними, на адресу різних вантажоодержувачів, що знаходяться відповідно в Черкасах та Києві.

Стосовно відсутності у вказаних актах алгоритму розрахунку вартості перевезення вантажів позивач вірно зазначив, що вартість перевезення залежить не тільки від відстані між пунктом навантаження та пунктом розвантаження; одним з критеріїв вартості перевезення, крім кілометражу (відстані) є вага (маса) та об'єм ТМЦ, що перевозяться, які є основним критерієм при перевезенні збірних вантажів (коли перевезення здійснюється кількома вантажовідправниками та/або кількома вантажоодержувачами з відповідним оформленням різних ТТН).

З приводу питань щодо відрядження працівників ТОВ «Кіровоградпостач» до м.Києва, зазначеного як місце складення актів приймання-передачі наданих послуг, апеляційний суд враховує, що, як зазначено повивачем, не спростовано наявними в матеріалах справи доказами, позивач має орендовані офісні приміщення в м.Києві по вул.Кирилівська 160А, а штатні працівники ТОВ «Кіровоградпостач» постійно знаходяться в м.Києві та виконують відповідну трудову функцію.

Крім того, законодавець не встановлює, що зазначений у первинному документі такий обовязковий реквізит як «місце складання», має бути одночасно місцем підписання первинного документа.

Також апеляційний суд враховує, що в ході перевірки не було встановлено дефектності первинних документів і наведені судом першої інстанції обставини жодним чином не повязані з донарахуванням податкових зобовязань товариству контролюючим органом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (в редакції у періоди, який перевірявся):

замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

транспортно-експедиторські послуги - послуги, пов'язані з підготовкою та відправленням вантажів, організацією та забезпеченням перевезень, контролем за проходженням і одержанням вантажів, проведенням взаєморозрахунків.

Згідно з ч.1 ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт» до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

За положеннями частини 2 вказаної статті до комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, зокрема, належать: транспортно-експедиційні послуги.

За положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд, вирішуючи питання юридичної сили актів здачі-прийняття (надання послуг), складених позивачем з ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» щодо транспортних послуг, вважає, що висновок суду першої інстанції з цього приводу не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки на даний час відсутня законодавчо визначена форма актів передачі-приймання робіт (надання послуг) і ані відповідачем, ані судом першої інстанції не наведено норму чинного законодавства, яка б зобовязувала субєкт господарювання будь-яким певним чином визначати обґрунтування вартості послуг, алгоритм їх розрахунку, наводити посилання на інші первинні документи, повязані з господарською операцією, тощо.

Міру деталізації змісту і обсягу господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

У спірних правовідносинах розкриття суті транспортних послуг підтверджується наданою позивачем відповідною транспортною документацією товарно-транспортними накладними.

При цьому акти здачі-прийняття (надання послуг) містять достатній обсяг обовязкових реквізитів для встановлення місця та часу складання документів, їх назви, суті господарської операції, ціни послуг, та для ідентифікації осіб, які підписали вказані документи, як це вимагається ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Також колегія суддів звертає увагу, що згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених Наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 № 363, надання такого виду послуг як транспортні підтверджується відповідною транспортною документацією, до якої, серед іншого, належить товарно-транспортна накладна як «єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на норми Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», оскільки даний Закон регулює саме транспортно-експедиторські послуги, які, як вбачається з вищенаведених положень Закону України «Про автомобільний транспорт», є відмінними від транспортних послуг, що є предметом дослідження у даній справі.

Ненадання позивачем всупереч умов договорів та Правил № 363 заявок на перевезення ТОВ «Ноттес» та ТОВ «Фест-Груп», про що зазначає суд першої інстанції, може свідчити лише про недотримання сторонами договорів їх умов і не є свідченням порушення приписів податкового законодавства, оскільки заявка на надання послуги не є тим первинним документом, яка підтверджує факт надання послуги, з яким законодавець повязує право платника податків на формування витрат та податкового кредиту.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно висновку суду першої інстанції, що придбання позивачем у ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» транспортних послуг є економічно недоцільними, апеляційний суд зазначає, що враховуючи принцип свободи укладення договору, виходячи з правил ведення господарської діяльності, позивач має право самостійно визначати обсяг робіт та послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності; наявними в справі документами в їх сукупності не спростовується потреба позивача у придбанні послуг з транспортування власної хімічної продукції та наявність руху активів під час реалізації господарських операцій з придбання таких послуг і відсутність доказів збитковості цих операцій.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів про надання транспортних послуг, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Також в матеріалах справи відсутні докази недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних товарів, наданих послуг у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобовязання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Як свідчить акт перевірки від 31.12.2014, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Укр Енерго Холдинг», ТОВ «Українська Нафто-Газова Компанія», ТОВ «Грін-Степ», ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» базуються на податковій інформації, зокрема, на актах, в яких зафіксована неможливість проведення зустрічних звірок, складених податковими органами з огляду на відсутність вказаних товариств (їх посадових осіб) за зареєстрованим місцезнаходженням, і, як наслідок, ненадання цими товариствами первинних документів і встановленням, в звязку з цим, нереальності (безтоварності) господарських операцій по ланцюгу постачання.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальників послуг за їх місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даними юридичними особами законодавства, яке стосується їх реєстрації, як суб'єктів підприємницької діяльності чи платників податків і зобов'язує їх повідомляти державних реєстраторів про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність таких юридичних осіб та їх посадових осіб. Тобто факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому апеляційний суд зауважує, що норми Податкового кодексу України не повязують право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з проведенням будь-яких зустрічних звірок та не ставить таке право в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Також колегія суддів вважає недостатніми для встановлення факту нереальності господарських операцій доводи податкового органу про відсутність у перелічених вище підприємств контрагентів позивача трудових ресурсів, складських приміщень тощо, оскільки податкова інформація щодо відсутності у вказаних підприємств умов, необхідних для здійснення господарської операції, сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та операції з надання послуг та не обов'язково має бути виробником товару чи послуги, і без дослідження первинної документації вказаних контрагентів позивача, зазначені висновки відповідача є помилковими.

Тим більш, що зокрема, відсутність у ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» транспортних засобів має бути підтверджена не загальною податкової інформацією, а належними доказами: довідковими даними з органів реєстрації транспортних засобів (АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України), які б інформували про відсутність власних транспортних засобів для перевезення вантажів у вказаних юридичних осіб, а також доказами про відсутність у цих юридичних осіб в оренді таких транспортних засобів.

Стосовно наявного кримінального провадження № 42014130010000055 у відношенні директора та засновника ТОВ «Агродил» за ч.1 ст.205 КК України «Фіктивне підприємництво» та наявного вироку Галицького районного суду м.Львова від 28.10.2015 у кримінальній справі № 461/10058/15-к, який набрав законної сили 28.11.2015, у кримінальній справі за обвинуваченням особи, що виступала в ролі керівництва ТОВ «Фест-Груп» у фіктивному підприємництві, апеляційний суд звертає увагу на приписи статті 72 КАС України, яка визначає підстави для звільнення від доказування і згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, вказані матеріали кримінального провадження № 42014130010000055 у відношенні директора та засновника ТОВ «Агродил» не є належним доказом фіктивної діяльності ТОВ «Агродил», яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачаться з ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду. Проте такий вирок суду стосовно директора та засновника ТОВ «Агродил» як на час проведення перевірки, так і на час вирішення спору відсутній.

Також не може вважатися належним доказом фіктивності господарських операцій позивача з ТОВ «Фест-Груп» вирок Галицького районного суду м.Львова від 28.10.2015 у кримінальній справі № 461/10058/15-к (т.6, а. с.51-55).

Вказаним вироком у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 ст. 366 (Службове підроблення) КК України, визнано винною ОСОБА_2, яка, як вказано у вироку, спільно з невстановленими особами, протягом другої половини 2013 та першої половини 2014 років придбавали підприємства без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, організували реєстрацію та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема і ТОВ «Фест-Груп», виготовили печатки цих суб'єктів підприємницької діяльності і у подальшому завіряли завідомо неправдиві документи фінансово-господарської діяльності для оформлення фіктивних господарських операцій, спрямованих на ухилення від сплати податків шляхом заниження сум податкових зобов'язань, незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.

Також даним вироком від 28.10.2015 встановлено, що в обов'язки ОСОБА_2 входило сприяння у складанні і видачі завідомо неправдивих офіційних документів про господарські взаємовідносини між фіктивними та реально діючими підприємствами, які нею підписувались від імені директорів фіктивних підприємств та завірялись печатками.

Разом з тим, Галицький районний суд м.Львова, ухвалюючи цей вирок, не вирішував питання, чи мали місця діяння, яке є предметом дослідження у даній адміністративній справі, чи має місце склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений та інші питання з приводу обставин, що мають значення для даної адміністративної справи.

Крім того, зі змісту вироку не вбачається, що встановлені в ньому обставини будь-яким чином повязані з обставинами, що мають значення для даної адміністративної справи, зокрема, стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Фест-Груп», що мали місце у лютому 2014 року.

До того ж слід зазначити, що досліджуючи питання відповідності оскаржуваних повідомлень-рішень критеріям, визначеним в ч.3 ст.2 КАС України, слід враховувати, що обставини, встановлені означеним вироком від 28.10.2015, не були і не могли бути підставою для відповідних висновків контролюючого органу, зафіксованих в акті перевірки від 31.12.2014.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає неправомірним висновок відповідача про безпідставність формування позивачем витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укр Енерго Холдинг», ТОВ «Українська Нафто-Газова Компанія» та ТОВ «Грін-Степ» з поставки товару та з ТОВ «Агродил», ТОВ «Фест-Груп», ТОВ «Ноттес» за договорами про надання послуг.

Наведене вище є підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень в оскаржуваному позивачем обсязі.

Суд першої інстанції невірно та не у достатньому обсязі встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з порушенням норм права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпостач» задовольнити.

Апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № П/811/2129/15 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000112204 від 23.01.2015в частині визначення грошового зобовязання ТОВ «Кіровоградпостач» з податку на додану вартість в розмірі 1475766,00 грн. основного платежу та 737883,00 грн. штрафних санкцій;

- №0000122204 від 23.01.2015 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 976350,00 грн.;

- №0000132204 від 23.01.2015 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 64212,00 грн.;

- №0000142204 від 23.01.2015 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на суму 1250728,00 грн.;

- №0000152204 від 23.01.2015 в частині визначення грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1340148,70 грн. основного платежу та 670074,35 грн. штрафних санкцій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко