Постанова № 71083456, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/537/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі:

Позивача: ОСОБА_2;

Представника третьої особи: Торбас О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.17р. у справі №810/537/17 за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» про скасування реєстрації декларації

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування реєстрації декларації від 26.10.16р. №КС143163001651 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.17р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, зокрема, не надано оцінку тому, що реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації здійснена з порушенням вимог законодавства, оскільки ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.16р. у справі №367/4282/15-а, яка набрала законної сили 18.05.16р., вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» та ТОВ «Орлан-Інвест Груп» та іншим юридичним та фізичним особам до вирішення справи по суті проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також Позивач вказав на те, що Конституцією України гарантується кожному право на оскарження дій та рішень суб'єктів владних повноважень.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник третьої особи заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 26.10.16р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за об'єктом «Будівництво багатоквартирного житлового будинку, Київська область, АДРЕСА_1» за номером КС143163001651. Замовником будівництва у декларації вказано ТОВ «Орлан-Інвест Групп».

Не погоджуючись із реєстрацією декларації про готовність до експлуатації об'єкта, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація декларації здійснена Інспекцією у межах та у спосіб визначені законом повноважень; Позивачем не доведено, що спірні правовідносини порушують його права та інтереси.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у редакції чинній на момент звернення Позивача зданим позовом до суду) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щою стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів Позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо Позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, неодноразово висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.15р. у справі №21-5361а15, від 01.12.15р. у справі №21-3222а15, від 08.12.15р. у справі №21-5435а15.

У даному спорі Позивачем не наведено обґрунтованих мотивів, яким чином дії відповідача з реєстрації декларації від 26.10.16р. №КС143163001651 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності порушують права Позивача, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У межах спірних правовідносин Позивачем жодними доказами не доведено порушення особисто його прав та інтересів діями Відповідача з реєстрації декларації.

Поряд з цим, колегія суддів у межах спірних правовідносин вважає зазначити про таке.

Частинами 1 та 4 ст. 39 Закону України від 17.02.11р. № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 3038-VI) передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Частиною 10 цією статті передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.11р. №461 (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Порядок №461).

Пунктом 3 Порядку №461 передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Відповідно до п. 17 Порядку №461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації щодо об'єктів, які належать до I-III категорії складності, за формою, наведеною у додатку 3до цього Порядку.

Згідно п. 18 Порядку №461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

Після проведення реєстрації один примірник декларації повертається замовнику (його уповноваженій особі) особисто або рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення, другий - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який її зареєстрував.

Пунктом 19 Порядку №461 встановлено, що у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Отже, з системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що Інспекція перед здійсненням реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності перевіряє лише повноту зазначених в ній даних, а відповідальність за достовірність викладених в декларації даних, як власне і за здійснення будівництва, несе безпосередньо замовник.

Поряд з цим, контроль за достовірністю даних, зазначених у поданій замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації може здійснюватися Відповідачем не під час вирішення питання про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (яке повинно бути вирішеним протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів), а за процедурою визначеною Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 №553, відповідно до якого Інспекція може проводити перевірку після звернення осіб.

Як установлено судом та не заперечується апелянтом, Позивач не направляв звернень до Інспекції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Покликання апелянта на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 30.03.16р. у справі №367/4282/15-а про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не спростовує правомірності дій Інспекції з реєстрації декларації, оскільки такі заходи стосувались заборони КП «Ірпіньжитлоінвестбуд» та ТОВ «Орлан-Інвест Груп» та іншим юридичним та фізичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,5 га, НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Натомість дії з реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта не охоплюються заходами вжитими зазначеною ухвалою суду.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Позивача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.17р. у справі №810/537/17 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.17р. у справі №810/537/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 20.12.17