Постанова № 71083320, 23.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2017 року № 826/811/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Задорожка К.В.,

вільного слухача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві

про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_4 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого висновком до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 26.09.2016 року №958/41-16 та зобов'язання погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на протиправність прийнятого відповідачем висновку, оскільки до повноважень відповідача в галузі погодження положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою є встановлення законності підстав набуття права на землю, дотримання визначеного законодавством порядку передачі, перевірка наявності повноважень у органів, що надають землю на підставі відповідної документації із землеустрою, а не зауваження до неї, як було зроблено відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити. Крім іншого, зазначив, що відповідачу на погодження була подана належним чином завірена документація із землеустрою, засвідчена підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Крім іншого, вказав, що відповідачем у порядку встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України було розглянуто наданий до погодження Комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин» (розробник) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовником якого є ОСОБА_4, та з підстав визначених частиною 6 статті 1861 Земельного кодексу України надав висновок від 26.09.2016 року № 958/41- 16 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому було вказано вичерпний перелік зауважень до нього.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовано Законом України від 22.05.2003 року №858-ІV "Про землеустрій".

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачений статтею 1861 Земельного кодексу України.

Так, згідно наведеної норми в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Частиною другою статті 1861 Кодексу встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як вбачається з матеріалів справи, у висновку відповідача до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки останній зазначив про зауваження до документації з земелеустрою.

На думку, відповідача акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (з додатками) має бути приведений у відповідність до пункту 3.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року за №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за №391/17686; кадастровий план земельної ділянки має бути оформлений відповідно до вимог частини першої статті 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр" з урахуванням попередніх зауважень. При цьому, вказав, що після усунення недоліків, у разі необхідності, слід привести проект землеустрою у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, приписами статті 29 Закону України "Про землеустрій" визначено, що склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

За приписами статті 25 вказаного Закону відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 02.11.2006 р. у справі "Волохи проти України" (Заява №23543/02) при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Корецький та інші проти України" (Заява №40269/02) Суд вказав, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій в національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів "передбачений законом" в другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону.

Отже, як вбачається з наведених судових актів, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Водночас, з пояснювальної записки розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, яка була долучена позивачем до матеріалів проекту землеустрою вбачається, що межа земельної ділянки сформована на базі земельної ділянки (код НОМЕР_2) та прийнята: північно-східна та південно-західна - з урахуванням перспективних червоних ліній 1-го та 2-го пров. Івана Франка детального плану території району "Нижні Бортничі", які нанесені на план відповідно до висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 30.08.2005 № 19-7346. південно-східна - по існуючій капітальній огорожі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні гр.ОСОБА_5 та влаштованій поза межами земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, переданої йому у власність, північно-західна - по умовній лінії.

З метою встановлення меж та визначення площі земельної ділянки, відділом спеціальних геодезичних робіт в землеустрої КП "Київський інститут земельних відносин" виконані топографо-геодезичні роботи по кадастровій зйомці га встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Роботи виконувались згідно з вимогами наступних законодавчих та нормативних документів: Закон України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI; Закон України "Про Землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-ІV; Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 16.06.2010 року за № 391/17686; Інструкція про порядок контролю і приймання топографо-геодезичних та картографічних робіт, затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру України, № 19 від 17.02.2000 року; Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000. 1:2000,1:1000. 1:500. ГКНТА-2.04-02-98. К-1999; Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000. 1:2000, 1:1000, 1:500. К. Мінекоресурсів України, 2001 року; Правила по технике безопасности на топографо-геодезических рабогах. М. Недра 1991 год.

Для проведення кадастрової зйомки, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та координування об'єктів і контурів місцевості, створено планову геодезичну основу. Роботи проводились двочастотним високоточним GPS приймачем (призначеним для визначення місцеположення географічних об'єктів за сигналом супутникових радіонавігаційних систем) Trimble 5800 фірми "Thales Navigation" CIJJA (Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 4873 від 23.07.2015 методом GNSS-спостережень в режимі RTK (RealTime Kinematic) - спостереження в реальному часі. Схема GNSS-спостережень та результати розрахунків координат вимірюваних точок додаються.

Земельна ділянка код НОМЕР_3 площею 0,1000 га має 5 кутів повороту, з яких: 1-ша та 5-та - закріплені межовими знаками (металевими трубами), решта співпадають з твердими контурами місцевості помарковані фарбою.

Після виконання робіт складений акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та список межових знаків, переданих на зберігання. Абрис земельної ділянки з вимірами довжини ліній між точками повороту межі та їх прив'язками межових знаків до об'єктів та контурів місцевості додані до пояснювальної записки.

За результатами виконаних робіт вирахувані площа та периметр земельної ділянки, складені: кадастровий план земельної ділянки з відображенням власників суміжних земельних ділянок, каталог координат точок повороту меж земельної ділянки, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж зони обмежень щодо використання земельної ділянки.

Код цільового призначення земель, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" - 02.01 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 категорія земель - 200 - землі житлової та громадської забудови.

Відтак, з огляду на вказане у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містив жодних невідповідностей вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та до нього була долучена належним чином оформлена документація, передбачена статтею 50 Закону України "Про землеустрій" .

Крім того, виходячи з принципу верховенства права та статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у місті Києві (ідентифікаційний код 39802366) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Відповідно до частин першої та другої статті 11, частини першої статті 69, частин першої, другої та шостої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу викладених положень та обставин вбачається, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню Держгеокадастру у місті Києві місячний строк з моменту набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва законної сили для подання звіту про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, оформлене висновком до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 26.09.2016 року №958/41-16.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у місті Києві (ідентифікаційний код 39802366) погоди проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.

Встановити Головному управлінню Держгеокадастру у місті Києві місячний строк з моменту набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва законної сили для подання звіту про виконання судового рішення.

Попередити Головне управління Держгеокадастру у місті Києві про наслідки не подання звіту про виконання постанови, що передбачені чинним законодавством.

Стягнути на користь ОСОБА_4, сплачений ним судовий збір у розмірі 1102,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у місті Києві.

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов