Ухвала суду № 71082998, 14.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13254/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області до Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група», в якому просив стягнути з відповідача податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в загальному розмірі 88 987,89 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» на користь бюджету суму податкової заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб у розмірі 86 487,89 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська енергетична група» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Українська енергетична група» зареєстроване органами державної реєстрації як юридична особа та знаходиться на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків за неосновним місцем обліку.

Згідно даних податкового органу, за ПАТ «Українська енергетична група» станом на дату звернення до суду з даним позовом рахувалася заборгованість по орендній платі за землю в загальному розмірі 105 887,89 грн.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем податкового боргу, позивач просив стягнути з відповідача суму податкової заборгованості по орендній платі з юридичних осіб в загальному розмірі 88 987,89 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань в зазначеному розмірі обумовила позивача на звернення до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Момент виникнення податкового боргу, відповідно до норм Податкового кодексу України, пов'язується виключно із закінченням строків для сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов'язання у випадку, коли таке податкове зобов'язання не сплачене та не оскаржене платником податку у встановлені Податкового кодексу України порядку та строки (п.п. 14.1.175 п. 14.1. статті 14 Кодексу).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відтак, стягнення податкового боргу можливе лише за наявності узгодженого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно положень п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі, якщо після надіслання (вручення) податкової вимоги сума податкового зобов'язання змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Податкова вимога також не надсилається платнику податків незалежно від того, з якого податку збільшився податковий борг - із того, який був зазначений у податковій вимозі, чи з іншого податку.

З викладеного слідує, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

У відповідності до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума заборгованості ґрунтується на податкових деклараціях з плати за землю за 2016 та 2017 роки; Акті камеральної перевірки від 25.10.2016 року № 4233/12-02/31306909 в якому встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначених зобов'язань з плати за землю (орендної плати); податковому повідомленні-рішення від 21.12.2016 року № 0022411202, яким застосовано до відповідача штраф у сумі 8 358,07 грн.; податковій вимозі форми «Ю» від 19.12.2011 року № 1996 з доказами її направлення відповідачу та невручення із незалежних від податкового органу причин; детальному розрахункові спірної суми заборгованості; картці особового рахунку платника податків станом на 31.10.2017 року; відомостях з ЄДР.

Однак, відповідач, заперечуючи проти вимог адміністративного позову зазначає про те, що ним частково вже здійснювалася оплата земельного податку за визначений податковим органом період, при цьому не конкретизуючи та не зазначаючи в чому саме полягає невірність розрахунків позивача.

Водночас, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи картки особового рахунку, зокрема, із зазначеної деталізації платежів, позивачем врахована сплата коштів у порядку календарної черговості, які сплачувалися відповідачем в рахунок погашення заборгованості та які зазначені у платіжних дорученнях, що додані відповідачем до його заперечень, крім коштів, що сплачувалися згідно платіжного доручення № 253 від 31.10.2017 року в сумі 2 500,00 грн.

З огляду на зазначене, відповідачем не доведено обставин зарахування сплачених ним коштів не за призначенням та не надано жодних доказів, які б свідчили про невідповідність заявленого в даному позові розміру заборгованості. Натомість, з наявної в матеріалах справи картки особового рахунку вбачається наявність непогашеної відповідачем заборгованості у розмірі 86 487,89 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач раніше вже звертався до суду про стягнення з ПАТ «Українська енергетична група» заборгованості за податковою вимогою від 19.12.2011 року № 1996 та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-12173/12/2670 було прийнято рішення від 15.03.2015 року про стягнення 27 284,66 грн., яке набрало законної сили, що, як вважає відповідач, свідчить про наявність між сторонами спору про стягнення вказаної суми боргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як зазначалося вище, згідно з п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погашення всієї суми податкового боргу, яка випливає з податкової вимоги від 19.12.2011 року № 1996 (з урахуванням подальшого збільшення) та наявності періоду, протягом якого за відповідачем не обліковувалось будь-якої заборгованості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що спірна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути в даному випадку, складає консолідовану суму податкового боргу на час звернення до суду, стягнення якої не потребує надсилання (вручення) нової податкової вимоги. В даному випадку порушення умов та порядку формування податкової вимоги та її надіслання з боку позивача не встановлено.

Таким чином, грошові зобов'язання є узгодженими та несплаченими у встановлений строк, а відтак підлягають стягненню в судовому порядку.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області та наявність правових підстав для їх часткового задоволення, а саме: в частині стягнення з відповідача суми податкової заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб в розмірі 86 487,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська енергетична група» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.

Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2017 року