Постанова № 71082852, 14.12.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1773/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Роєнка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

07.11.2017 ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області) та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.10.2017 № 1837 в частині звільнення його зі служби в поліції поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області;

-визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.10.2017 № 271 о/с в частині звільнення його зі служби в поліції поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити його, з 18.10.2017, на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області;

- стягнути з відповідача на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що службове розслідування було призначене та проведене за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським ОСОБА_4, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння спровокував конфлікт з мешканцями м. Маріуполя, під час відпочинку в розважальному закладі. Пояснив, що в конфлікті безпосередньо він участі не приймав та про його початок нічого не знає, так як під час його початку перебував у розважальному закладі. Зауважив, що до медичного закладу на предмет фіксації будь-яких тілесних ушкоджень ніхто не звертався та не доставлявся. В стані алкогольного сп'яніння він не перебував; медичне освідування щодо нього на предмет алкогольного сп'яніння ніхто не проводив.

Зазначив, що його провина полягає в тому, що він залишив адміністративну будівлю після добового чергування, у вільний від служби вечірній час. У висновку службового розслідування зазначено, що відповідно до внутрішнього службового розпорядку вихід співробітників за межі адміністративної будівлі та прилеглої до неї території відбувається лише з дозволу керівника ротаційної групи, однак під час перебування за межами території дислокації з позивачем та його колегами перебував заступник керівника ротаційної групи ОСОБА_5 Крім того, сам внутрішній розпорядок у письмовому вигляді під підпис йому ніхто не доводив.

Враховуючи наведене, вважає, що оскільки звільнення осіб рядового і начальницького складу з поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, то не може бути застосована одна міра покарання у вигляді звільнення як до поліцейського, який спровокував конфлікт та втратив зброю, так і до поліцейського, який намагався врегулювати конфліктну ситуацію та не здійснив жодної протиправної дії. Також, оскаржувані накази не містять мотивування у чому полягала неможливість застосування до позивача менш суворих заходів.

Таким чином, вважає, що висновки службового розслідування зроблені необґрунтовано та не відповідають дійсності, адже він не здійснив жодних дій, які дискредитують Національну поліцію та які мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, про що зазначається у наказі № 1837 від 04.10.2017.

Також, при винесенні оскаржуваних наказів відповідачем не враховано, що позивач перебуває на посаді менше 6 місяців (з 20.04.2017), відсутність заподіяної ним шкоди, відсутність дисциплінарних стягнень, позитивні характеристики його професійних та морально-ділових якостей, сумлінне виконання службових обов'язків, набута кваліфікація під час служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, відсутність належного доказу вчинення протиправних дій, залишення території місця дислокації у вечірній, вільний від перебування на чергуванні час, перебування у розважальному закладі у цивільному одязі та без зброї.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що до ГУНП в Чернігівській області з ГУНП Донецької області надійшла інформація про факт втрати 14.09.2017 поліцейським взводу № 2 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_4 вогнепальної зброї - пістолета Макарова та одного магазину з 8 набоями до нього. В ході проведення службового розслідування та опитування працівників РПСПОП «Чернігів», вивченням матеріалів ЖЄО Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області було встановлено, що 14.09.2017 після проведення вечірньої перевірки близько 21:10 поліцейський взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області сержант поліції ОСОБА_3 самовільно, через запасний вихід, покинув розташування підрозділу та направився до розважального закладу «ОБА-НА», розташованого у м. Маріуполь, Приморський бульвар, 27, де вживав спиртні напої разом з окремими поліцейськими РПСПОП «Чернігів», що є порушенням внутрішнього службового розпорядку.

Близько 00.05 15.09.2017 біля входу у зазначений розважальний заклад, старшим сержантом поліції ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, була спровокована конфліктна ситуація з мешканцями м. Маріуполя, у ході якої ОСОБА_4 оголив вогнепальну зброю та почав погрожувати учасникам конфлікту її застосуванням. У подальшому, до зазначеного конфлікту приєднався, зокрема, позивач, який відпочивав разом із ОСОБА_4 При цьому, він продовжував провокувати конфліктну ситуацію та не вживав жодних заходів щодо припинення правопорушення та вилучення у ОСОБА_4 вогнепальної зброї. Вказаний конфлікт відбувався у громадському місці, тривав близько 30 хвилин, супроводжувався нецензурною лайкою, взаємними образами, голосним криком, штовханиною та обоюдним нанесенням ударів.

Враховуючи наведене, зазначив, що у ході проведення службового розслідування зібраними матеріалами було підтверджено, що у діях позивача окремо вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство), за вчинення якого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП, поліцейські несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом ОВС, що утворює окремий склад дисциплінарних проступків, що також було прийнято до уваги для прийняття рішення про вид дисциплінарного стягнення.

Вважає, що вищенаведеним та матеріалами службового розслідування підтверджується, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулося у відповідності до норм чинного законодавства, яке регулює порядок проходження служби поліцейськими, а видання наказів ГУНП в Чернігівській області здійснено у встановленому законодавством порядку, та в межах наданих повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, враховуючи таке.

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 20.04.2017 № 99 о/с, відповідно до ч. 2 ст. 47, ч. 1 ст. 49, ст. 52 та ч. 1 ст. 56 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_3 було прийнято на службу в поліцію за конкурсом та призначено на посаду поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області із присвоєнням спеціального звання «старший сержант поліції» (а.с. 70).

Відповідно до розпорядження голови Національної поліції України від 25.07.2017 № 6618, наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 28.07.2017 № 195 о/с «Про відрядження поліцейських ГУНП в Чернігівській області» з 28.07.2017 у підпорядкування першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей), до районів проведення антитерористичної операції, терміном на 60 діб відряджено 26 поліцейських РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області, зокрема і позивача.

Судом встановлено таке: 16.09.2017 до ГУПН в Чернігівській області від ГУПН в Донецькій області надійшла інформація про те, що 15.09.2017 у період часу з 00:00 год. до 02:00 год. біля нічного клуб «Оба-На» по вул. Набережній в Приморському районі м. Маріуполя поліцейський РПС ПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області старший сержант поліції ОСОБА_4, 1989 р.н., самовільно покинувши місце розташування, перебуваючи після добового чергування, із власної необережності втратив закріплену за ним табельну вогнепальну зброю, яка знаходилась у нього на постійному носінні та зберіганні, пістолет Макарова серії НОМЕР_2, 1964 р.в., та один магазин і 8 набоїв до нього.

За вищевикладеним фактом наказом ГУНП в Чернігівській області від 16.09.2017 № 1523 було призначено службове розслідування (а.с. 71).

В ході опитування працівників РПС ПОП «Чернігів», вивчення матеріалів ЖЄО Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області від 16.09.2017 № 10909, комісією, яка проводила службове розслідування, було встановлено, що 14.09.2017, після проведення вечірньої перевірки близько 21:10, поліцейський взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області сержант поліції ОСОБА_3 самовільно, через запасний вихід покинув розташування підрозділу та направився до розважального закладу «Оба-На», розташованого у м. Маріуполь, Приморський бульвар, 27, де вживав спиртні напої разом з окремими поліцейськими РПСПОП «Чернігів».

Близько 00.05 15.09.2017 біля входу у зазначений розважальний заклад, старшим сержантом поліції ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, була спровокована конфліктна ситуація з мешканцями м. Маріуполя, у ході якої ОСОБА_4 оголив вогнепальну зброю та почав погрожувати учасникам конфлікту її застосуванням. У подальшому, до зазначеного конфлікту приєднались старший лейтенант поліції ОСОБА_6, лейтенант поліції ОСОБА_5, старший сержант поліції ОСОБА_3 та сержант поліції ОСОБА_7, які відпочивали разом із ОСОБА_4, при цьому останні продовжували провокувати конфліктну ситуацію та не вживали жодних заходів щодо припинення правопорушення та вилучення у ОСОБА_4 вогнепальної зброї. Вказаний конфлікт відбувався у громадському місці, тривав близько 30 хвилин, супроводжувався нецензурною лайкою, взаємними образами, голосним криком, штовханиною та обоюдним нанесенням ударів.

Об 00.29 гр. ОСОБА_8, 1979 р.н., на місце події по лінії «102» було викликано наряд поліції. Побачивши автомобіль патрульної поліції, який рухався з увімкненими проблисковими маячками, старший сержант поліції ОСОБА_4 втік з місця події та сховався в кущах розташованих на відстані 15-20 метрів від розважального закладу, при цьому вогнепальну зброю останній намагався сховати, закинувши її у кущі, що знаходились поряд.

Після прибуття працівників УПП у м. Маріуполі конфлікт був припинений, при цьому, гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спільно з поліцейськими РПСГІОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3, були доставлені до Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецької області, звідки без складання будь-яких документів всі були відпущені.

В подальшому, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 повернулись до кафе «Оба-На», де зустріли ОСОБА_4 та до 06:00 ранку шукали втрачену вогнепальну зброю.

При цьому, опитаний в ході проведення службового розслідування старший сержант поліції ОСОБА_3 заперечив факт безпосередньої участі у конфліктній ситуації та вчинення протиправних дій.

Також, в ході проведення службового розслідування комісією було відібрано пояснення у учасників та очевидців конфлікту, поліцейських РПСПОП «Чернігів» (а.с. 79-114).

02.10.2017 комісією було складено висновок службового розслідування за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським РПСПОП «Чернігів» старшим сержантом поліції ОСОБА_4, затверджений 03.10.2017 начальником ГУНП в Чернігівській області (а.с. 72-76).

Як вбачається зі змісту вказаного висновку, враховуючи вищенаведене, комісія уважала б, що за порушення службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901-VIII, Правил етичної поведінки, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, в частині ігнорування обов'язків поліцейського та вчиненні дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, старший сержант поліції ОСОБА_3 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

На підставі вищевикладених висновків, начальником ГУНП в Чернігівській області від 04.10.2017 прийнято наказ № 1837, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 77-78).

13.10.2017 відповідачем винесено наказ № 271 о/с про звільнення з 17.10.2017 старшого сержанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту ОВС, дія якого поширюється на поліцейських НПУ ЗУ № 901 від 23.12.2015) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 69).

Наказом ГУПН в Чернігівській області від 03.11.2017 № 294 о/с вищевказаний наказ частково змінено та зазначено «вважати звільненим зі служби в поліції із закріпленим за ним спеціальним жетоном з індивідуальним номером - НОМЕР_3», відповідно до рапорту ОСОБА_11 від 30.10.2017 (а.с. 68).

Вважаючи накази відповідача в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Статтею 18 Закону № 580 визначено обв'язки поліцейських.

Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини 1 та 2 ст. 19 Закону № 580).

Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), дія якого, відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію»», поширюється на поліцейських.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно із ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до п. 6 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні регулює Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Так, пунктом 2.1 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, утрати або викрадення табельної, нагородної, добровільно зданої або вилученої зброї або боєприпасів (пп. 2.2.12 п. 2.2 Розділу ІІ Інструкції).

Відповідно до п. 2.5, п. 2.6 Розділу ІІ Інструкції підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно із п. 3.1 Розділу ІІІ Інструкції начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Пунктами 5.1 - 5.3 Розділу ІІІ Інструкції встановлено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що розслідування ГУНП в Чернігівській області було призначено за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським РПС ПОП «Чернігів» старшим сержантом поліції ОСОБА_4

При цьому, за наслідками вказаного службового розслідування, на думку комісії, було встановлено порушення службової дисципліни, вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України № 901-VIII, Правил етичної поведінки, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, старшим сержантом поліції ОСОБА_3

Однак, з такою позицією ГУНП в Чернігівській області суд не погоджується, враховуючи таке.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин (п. 8.1 Розділу VIII Інструкції).

Пунктом 8.3 Розділу VIII Інструкції визначено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про:

обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі;

час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;

посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам;

наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками;

умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього;

вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено;

наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Тобто, розслідуванням повинно бути встановлено: якими конкретно неправомірними діями поліцейського було допущено вчинення дисциплінарного проступку; вимоги яких законів, статутів, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою вчинено проступок; чи здійснено проступок під час виконання службових обов'язків; ступінь вини особи; умови та причини, що сприяли дисциплінарному проступку, та його наслідки.

Таким чином, для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного скоєння ним дій чи бездіяльності, та допущення дисциплінарного проступку.

При цьому, відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Яв зазначив в судовому засіданні представник відповідача, причиною звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції стало здійснення позивачем дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).

Однак, на підтвердження вищевказаних доводів ГУНП в Чернігівській області не надано суду жодних належних та допустимих доказів, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, щодо того, що ОСОБА_3 в ході подій, які відбувались в м. Маріуполь 15.09.2017, перебував в стані алкогольного сп'яніння, поводився агресивно, вживав нецензурну лайку в громадських місцях, чіплявся до громадян, наносив удари та провокував конфлікт, який виник між старшим сержантом поліції ОСОБА_4 та громадянами, які відпочивали в розважальному закладі.

Вказані докази відсутні і в матеріалах службового розслідування, наданих відповідачем, зокрема, з наданих ОСОБА_3 пояснень вбачається, що він приймав участь в придбанні алкогольних напоїв, однак не зазначав, що вживав їх.

Висновок службового розслідування містить загальні посилання на активну участь позивача у конфлікті між поліцейськими та цивільними особами, однак не зазначено форму та прояви такої участі. Пояснення працівників поліції та всіх учасників подій 14.09.2017, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не вказують на форми та прояви участі позивача у конфлікті.

Суд звертає увагу, що відповідно до пояснень ОСОБА_3, підтверджених показаннями учасників подій, про причини та початок конфлікту останній нічого не знав, так як перебував у закладі. Учасниками конфлікту, який тривав близько 30 хвилин, були ОСОБА_4 та три невідомі особи (дві жінки і один чоловік). Також, з відібраних пояснень вбачається, що позивач намагався залагодити конфлікт, а не провокував його, для чого прослідував з патрульною поліцією та ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до відділку.

Щодо посилання представника відповідача на порушення ОСОБА_3 правил внутрішнього службового розпорядку, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 91 Закону № 580 особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.

Відповідно до Внутрішнього службового розпорядку Ротаційної групи РПСПОП «Чернігів» за місцем тимчасової дислокації у м. Маріуполь, затвердженого 17.09.2017, для поліцейських затверджено вільний час: з 19:00 по 21:30, відбій о 22:30. При цьому, зазначено, що вихід з приміщення після 20:00 категорично заборонений (а.с. 58).

Суд звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах справи відомості, позивача зі змістом розпорядку від 17.09.2017 та розробленими до нього 21.09.2017 роз'ясненнями було ознайомлено лише 21.09.2017, тобто після конфлікту біля розважального закладу (а.с. 59, 60).

Однак, представником відповідача не було надано доказів, що ОСОБА_3 було ознайомлено зі змістом вказаного Внутрішнього службового розпорядку, який діяв до 17.09.2017.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами представника позивача, що ОСОБА_3 ніс службу відповідно до графіку чергувань, а під час подій, що мали місце в ніч із 14.09.2017 на 15.09.2017, перебував поза службою після добового чергування.

Так, позивач скористався часом для відпочинку, вийшовши за межі території адміністративної будівлі. При цьому, на чергуванні не перебував, до виконання інших службових обов'язків у цей час не залучався, перебував у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, що підтверджується показаннями поліцейських та не спростовано матеріалами службового розслідування.

Позивач в поясненнях службового розслідування зазначав, що «самовільно» залишив місце дислокації, однак, представник позивача пояснив використання цього слова, тим, що не попереджав керівництво, оскільки вважав, що у нього був вільний час після чергування, а також під час перебування за межами території дислокації із ОСОБА_3 та його колегами у розважальному закладі перебував заступник керівника ротаційної групи ОСОБА_5

Враховуючи наведене, суд вважає, що в діях ОСОБА_3 відсутні порушення Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських. Також, службовим розслідуванням не встановлено вини, її форми, можливих мети та мотиву вчиненого позивачем, на думку відповідача, проступку. Суд вважає, що будь-яких фактів та доказів протиправної поведінки позивача, порушення громадського порядку та спокою, матеріали службового розслідування та оскаржуваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не містить. Суд зазначає, що оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення, однак ГУНП в Чернігівській області останнє не здійснено.

Враховуючи зазначене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 04.10.2017 № 1837 в частині звільнення його зі служби в поліції, мають бути задоволені.

Крім того, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 13.10.2017 № 271 о/с щодо звільнення його зі служби в поліції поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки вони є похідними від першої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області з 18.10.2017.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ГУНП в Чернігівській області на його користь суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Так, згідно із приписами ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

У свою чергу, розмір середнього заробітку працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Так, згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.11.2017 № 1532/124/21/01-2017 (а.с. 67), за останні 2 календарні місяці роботи, середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 7213,55 грн. Середньоденна заробітна плата складає 236,51 грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 58 днів. Відповідно, середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2017 по 14.12.2017 становить 13717,58 грн. (58*236,51).

У свою чергу, пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Стосовно вимоги позивача про встановлення судом відповідачам строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частин 1, 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Тобто, Кодексом адміністративного судочинства України визначено зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як право суду, а не його обов'язок, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо відмови ОСОБА_3 у задоволенні даної вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 мають бути задоволені, оскільки відповідачем не доведено наявність в діях позивача інкримінованих йому порушень.

Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 04.10.2017 № 1837 ''Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області'' в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.10.2017 № 271 о/с в частині звільнення з 17.10.2017 ОСОБА_3 зі служби у поліції.

Поновити ОСОБА_3 з 18.10.2017 на посаді поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення ''Чернігів'' Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2017 по 14.12.2017 у розмірі 13 717 (тринадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 58 коп., без урахування обов'язкових податків та зборів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді поліцейського взводу № 3 роти патрульної служби поліції особливого призначення ''Чернігів'' Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та виплати на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна