Постанова № 71082549, 18.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2017 рокусправа № 804/282/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді- доповідача:ОСОБА_1

судді: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання:Лащенко Р.В.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Бізнес Сервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. (суддя Царікова О.В.) в справі № 804/282/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Бізнес Сервіс» до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Бізнес Сервіс» (далі ТОВ «МБС») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі Криворізька південна ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.10.2016 р. № 020841304 про застосування штрафних санкцій в розмірі 91471,75 грн. в частині суми штрафних санкцій в розмірі 87873,74 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянтом зазначено про неврахування судом першої інстанції, що позивачем своєчасно та в повному обсязі нараховане єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування (далі єдиний соціальний внесок, ЄСВ) із застосуванням понижуючого коефіцієнту в березні-квітні 2015 р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014 р. № 77-VIII, про що зазначено в акті перевірки, за наслідками якої прийняте спірне рішення, тобто несвоєчасне нарахування ЄСВ за березень-квітень 2015 р. в розмірі 175747,48 грн. не мало місця. При цьому добровільна відмова позивача від застосування понижуючого коефіцієнту за березень та квітень 2015 р. і здійснення додаткових нарахувань ЄСВ в сумі 175747,48 грн. у грудні 2015 р. не може розцінюватися як несвоєчасне нарахування суми ЄСВ.

Також апелянт вказує на неправильний висновок суду першої інстанції, що донарахована позивачем в грудні 2015 р. сума ЄСВ в розмірі 175747,48 грн. за березень та квітень 2015 р. є недоїмкою, оскільки такий висновок не відповідає приписам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», а також тому факту, що позивач, не змінюючи базу оподаткування, здійснив перерахунок суми ЄСВ за минулі періоди без застосування понижуючого коефіцієнту, тобто збільшилась не база оподаткування, а сума нарахувань внаслідок відмови від використання позивачем понижуючого коефіцієнту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 04.08.2016 р. № 426 Криворізькою південною ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МБС» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 03.09.2014 р. по 30.06.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.09.2014 р. по 30.06.2016 р., результати якої оформлені актом від 11.10.2016 р. № 624/13.04/39374955.

За висновками акту перевірки ТОВ «МБС» порушено, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного нарахування ЄСВ у звітності за березень, квітень 2015 р. в розмірі 175747,48 грн., в тому числі за березень 2015 р. - 88725,20 грн., за квітень 2015 р. - 87022,28 грн.

На підставі означеного акта контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1, відповідно до якого ТОВ «МБС» нараховані штрафні санкції у розмірі 91471,75 грн.

Встановивши, що за даними перевірки відповідної звітності за грудень 2015 р. в таблиці 1 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, яка формується із даних таблиці 6 цього додатка, ТОВ «МБС» включено до рядку 6 «Донараховано та/або доутримано єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3 )» донарахований єдиний внесок в розмірі 36,77% на суму 180053,19 грн. У тому числі за даними таблиці 6 донараховано єдиний внесок в сумі 4305,71 грн. найманому працівнику ОСОБА_4 (пункт 3.3.2 акту) та 175747,48 грн. донараховано єдиний внесок, у тому числі, за березень 2015 р. у розмірі 88725,20 грн. та за квітень 2015 р. у розмірі 87022,28 грн., суд першої інстанції вважав, що позивачем виправлено у грудні 2015 р. дані звітності з ЄСВ за березень та квітень 2015 р. та самостійно донараховано ЄСВ в сумі 175747,48 грн. по вказаним періодам, тому у відповідності до положень пп. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» донарахована ТОВ «МБС» у грудні 2015 р. сума ЄСВ у розмірі 175747,48 грн. за березень та квітень 2015 року є недоїмкою.

Враховуючи зазначене, а також той факт, що уточнення показників звітності з ЄСВ за березень-квітень 2015 р. здійснено позивачем шляхом включення до рядку 6 «Донараховано та/або доутримано єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3 )» таблиці 6 звітності ЄСВ за ставкою 36,775 у сумі 180053,19 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 6 та абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Прозбір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звітності за березень, квітень 2015 р. в розмірі 175747,48 грн., що обумовило правомірність спірного рішення про застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «МБС» є платником єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розумінні статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Криворізькою південною ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МБС» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 03.09.2014 р. по 30.06.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.09.2014 р. по 30.06.2016 р., результати якої оформлені актом від 11.10.2016 р. № 624/13.04/39374955.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «МБС» п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного нарахування ЄСВ у звітності за березень, квітень 2015 р. в розмірі 175747,48 грн., в тому числі за березень 2015 р. - 88725,20 грн., за квітень 2015 р. - 87022,28 грн. (а.с. 29-46).

На підставі вказаного акта відповідачем 25.10.2016 р. прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1, яким ТОВ «МБС» нараховані штрафні санкції у розмірі 91471,75 грн. (а.с. 54-55).

Предметом оскарження в цій справі є зазначене рішення в частині суми штрафних санкцій в розмірі 87873,74 грн.

Зі звіту позивача щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 р. вбачається, що ТОВ «МБС» включено до рядку 6 «Донараховано та/або доутримано єдиний внесок у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (р. 6.1 + р. 6.2 + р. 6.3 )» донарахований єдиний внесок в розмірі 36,77% на суму 180053,19 грн., в тому числі в сумі 175747,48 грн. як донарахований єдиний внесок за березень 2015 р. у розмірі 88725,20 грн. та за квітень 2015 р. у розмірі 87022,28 грн. (а.с. 89-93).

Таке донарахування ЄСВ обумовлено наступним.

ТОВ «МБС» розмір ЄСВ за березень та квітень 2015 р. розраховувався із застосуванням понижуючого коефіцієнту (за березень 2015 р. 0,743, за квітень 2015 р. 0,803) відповідно до п. 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Так, пунктом 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) в редакції, що діяла з 13.03.2015 р., по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у звязку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною пятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за такою формулою: коефіцієнт = СмБН(зо)2014/БН(зо), де: СмБН(зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску для платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами,

допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у звязку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014; БН(зо) - база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у звязку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати; СмК(зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік - це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці в 2014 році/кількість звітних місяців платника в 2014 році; СмП(зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році - це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014; СП(зо)м - середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.

Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, вказаними в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які виплачують грошове забезпечення.

Розрахований коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.

При розрахунку коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, яка подається відповідно до вимог цього Закону.

У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).

Контролюючим органом в акті перевірки вказано, що позивачем виконано умови, визначені п. 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI щодо наявності права на застосування понижуючого коефіцієнту у березні та квітні 2015 р.

В грудні 2015 р. позивач самостійно відмовився від застосування понижуючого коефіцієнта за березень та квітень 2015 р. та самостійно донарахував ЄСВ за березень та квітень 2015 р. без застосування такого понижуючого коефіцієнту в сумі 175747,48 грн.

Саме такі дії розцінені контролюючим органом як несвоєчасне та не в повному обсязі нарахування обчислення та сплата єдиного внеску за березень та квітень 2015 р. та кваліфіковано як порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 та абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2462-VI.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2462-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2462-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем за березень та квітень 2015 р. своєчасно та в повному обсязі (з урахуванням застосування понижуючого коефіцієнту, правомірність застосування якого підтверджена контролюючим органом) нараховувався, обчислювався і сплачувався єдиний внесок, а донарахування у грудні 2015 р. єдиного внеску обумовлено самостійною відмовою позивача від застосування такого понижуючого коефіцієнта за зазначені періоди.

Тобто, відсутні підстави вважати, що позивачем своєчасно не нарахований єдиний внесок за березень та квітень 2015 р., відповідно відсутні підстави для застосування до позивача спірним рішення штрафних санкцій на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем виправлено у грудні 2015 р. дані звітності з ЄСВ за березень та квітень 2015 р. як помилку, у звязку з чим самостійно донараховано ЄСВ в сумі 175747,48 грн., яка розцінена судом першої інстанції як недоїмка.

Як зазначено вище, донарахування у грудні 2015 р. єдиного внеску обумовлено самостійною відмовою позивача від застосування такого понижуючого коефіцієнта за березень та квітень 2015 р., а не самостійним виправленням помилки.

Крім того, у будь-якому разі суми донараховного у грудні 2015 р. єдиного внеску за березень та квітень 2015 р. у звязку з відмовою від застосування понижуючого коефіцієнту не є недоїмкою у розумінні Закону № 2462-VI.

Правомірність застосування позивачем понижуючого коефіцієнту у березні та квітні 2015 р. не оспорюється відповідачем, підтверджується висновками акту перевірки. У вказаних періодах позивачем своєчасно та в повному обсязі нараховувався, обчислювався і сплачувався єдиний внесок із врахуванням понижуючого коефіцієнту.

Після самостійної відмови позивача у грудні 2015 р. від застосування такого понижуючого коефіцієнту у зазначених періодах позивачем здійснено донарахування ЄСВ, а не виправлені будь-які помилки. При цьому обґрунтоване застосування понижуючого коефіцієнту протягом березня та квітня 2015 р. неможливо вважати помилкою.

Приведені вище обставини не враховано судом першої інстанції при прийнятті судового рішення, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного дійшла висновку, що обставини, що мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача з бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3460 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Бізнес Сервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. в справі № 804/282/17 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. в справі № 804/282/17 скасувати.

Прийняти в справі № 804/282/17 нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Бізнес Сервіс» до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 020841304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Бізнес Сервіс», прийняте Криворізькою південною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 25.10.2016 р., в частині суми штрафних санкцій в розмірі 87873,74 грн.

Стягнути з бюджетних асигнувань Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Бізнес Сервіс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3460 (три тисячі чотириста шістдесят) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 18.12.2017 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 19.12.2017 р.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко