Рішення № 71081542, 13.12.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12725/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Коціпак З.П.,

з участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_1,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, у якій зазначав, що 24.11.2014 року він уклав письмовий договір оренди житлового приміщення з відповідачем ОСОБА_5 Даний договір був погоджений та підписаний сторонами безпосередньо в квартирі, яку він мав намір взяти в оренду. При підписанні даного договору був присутній ріелтор на ім’я ОСОБА_3, який власне і підшукав для них квартиру. Предметом договору слугувало нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, яку він винаймав для проживання своїй родині в розумінні оренди житлового приміщення. Під час підписання договору відповідач ОСОБА_5 виступала як власниця орендованої квартири, про що зроблений відповідний запис в договорі. При підписанні договору він сплатив ОСОБА_5 відразу 3500,00 грн., і наступного дня ще 3500,00 грн., як оплату за останній місяць проживання. В квартиру він завіз свої меблі і проживав там з дружиною, так як невістка з онуком проживала у їх квартирі. Відповідачем ОСОБА_5 йому було передано книжки для сплати комунальних послуг, які він регулярно сплачував щомісяця. При цьому, кожного місяця 26 числа показував книжки ОСОБА_5 та передавав оплату в сумі 3500,00 грн. Зазначав, що 26.05.2015 року він передав ОСОБА_5 чергову оплату в сумі 3500,00 грн., а 31.05.2015 року двоє невідомих йому осіб, з відому ОСОБА_5, в його відсутність насильно викинули його дружину Світлану з квартири, відібрали ключі від неї, при цьому відмовилися впускати їх у квартиру та надати доступ до їх майна. В результаті самоправних дій відповідача ОСОБА_5, йому спричинена матеріальна шкода в сумі 10956,00 грн. (7000,00 грн. попередня оплата, 2956,00 грн. сплачені комунальні послуги, оплата робіт, пов’язаних з перевезенням та зберіганням меблів 1000,00 грн.). На підставі викладеного ОСОБА_4 просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму спричиненої йому матеріальної шкоди в розмірі 10956,00 грн. та 10000,00 грн. моральної шкоди (а.с. 1, 2, т. 1).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.02.2016 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 та залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1, який є власником квартири, що винаймалася позивачем згідно з договором оренди житлового приміщення від 24.11.2014 року (а.с. 40, 41, т. 1).

24.03.2016 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до ОСОБА_4, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5, згідно з якою просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 21000,00 грн. та понесені судові витрати (а.с. 57, 58, т. 1).

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилається на те, що він – ОСОБА_1 – є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Зазначає, що діями ОСОБА_4 йому – ОСОБА_1 – завдано матеріальну шкоду, що полягає у несплаті йому коштів за користування його квартирою. Вказує, що ОСОБА_4 у своїй позовній заяві зазначає, що орендував та проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 з листопада 2014 року по травень 2015 року, розмір орендної плати складав 3500,00 грн. за один місяць. Однак, за твердженням ОСОБА_1, ОСОБА_4 йому жодних грошей за користування його квартирою не сплачував. Зауважує, що у договорі оренди житлового приміщення, що долучений до первинної позовної заяви ОСОБА_4, і яким він обґрунтовує свої позовні вимоги, вказана сума 3500,00 грн. на місяць, як орендна плата за проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2. Тому ОСОБА_1 вважає, що, так як ОСОБА_4 проживав у його квартирі, то він повинен сплатити завдану йому матеріальну шкоду, а саме плату за користування його квартирою в розмірі 21000,00 грн.

З посиланням на викладене ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_4 на його – ОСОБА_1 - користь матеріальну шкоду в сумі 21000,00 грн., а також понесені судові витрати.

Протокольною ухвалою суду від 24.03.2016 року із занесенням до журналу судового засідання на підставі положень ст. ст. 123, 124 ЦПК України позов ОСОБА_1, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди (а.с. 67, т. 1).

14.04.2016 року від позивача ОСОБА_4 до суду надійшли письмові заперечення по суті позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, які обґрунтовує тим, що позовна заява подана до суду з підстав, які сам визнає позивач – ОСОБА_1, а саме того, що був наявний договір оренди, згідно з яким визначалися умови проживання та розмір і порядок сплати орендних платежів. Вказаний договір від імені (за дорученням ОСОБА_1В.) підписала його довірена особа (відповідач у справі), яка отримувала щомісячно суму коштів за оренду квартири, але ці кошти присвоювала і не передавала ОСОБА_1 У запереченнях ОСОБА_4 зауважує, що за таких обставин у діях відповідача ОСОБА_5, яка підписала договір оренди і отримувала грошові кошти за оренду квартири, явні ознаки кримінального правопорушення, яке у відповідності до діючих норм КК України має бути розслідувано правоохоронними органами. Також ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_1 у своїй заяві визнає, що він був усвідомлений того, що квартира була здана в оренду і відповідно має повне право звернутися (приєднатися) до позову про стягнення суми завданих йому збитків ОСОБА_5, яка підписала договір з його відому (або без нього) і відповідно позов має бути заявлений саме до неї. На думку ОСОБА_4 він не мав і не має жодних правових або будь-яких відносин з ОСОБА_1, і тому його позовні вимоги виглядають як мінімум безглуздо, а як максимум, змова з відповідачем ОСОБА_5 З огляду на викладене ОСОБА_4 просив суд позовну заяву ОСОБА_1 до нього – ОСОБА_4 – про стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду (а.с. 75, т. 1).

Під час розгляду справи на підставі ст. 31 ЦПК України третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, про що подав відповідну заяву від 25.05.2016 року (а.с. 110, 111, т. 1), у якій зазначив, що за період проживання у його – ОСОБА_1 – квартирі ОСОБА_6 було пошкоджено його – ОСОБА_1 – майно, що підтверджується будівельно-технічним дослідженням за № 003/2015 за запитом ОСОБА_1 від 09.07.2015 року. Вказує, що після того, як ОСОБА_4 залишив його – ОСОБА_1 – помешкання, він – ОСОБА_1 – вимушений витратити кошти на те, щоб привести квартиру у нормальний стан, для чого йому потрібно витратити 23958,00 грн., а тому, вважає, що дана сума коштів підлягає стягненню із ОСОБА_4

З посиланням на викладене у заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просить суд: стягнути з ОСОБА_4 на його – ОСОБА_1 – користь матеріальну шкоду в сумі 21000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на його ОСОБА_1 – користь матеріальну шкоду – витрати на проведення ремонту квартири АДРЕСА_3, в сумі 23958,00 грн.; стягнути з ОСОБА_4 понесені судові витрати.

26.07.2016 року від ОСОБА_5 надійшли до суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_4 та письмові пояснення по суті справи, які мотивовано тим, що ознайомившись із змістом позовної заяви та доповненнями до неї, ОСОБА_5 вважає вимоги ОСОБА_4 необґрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення, оскільки, докази, які подані позивачем до заяви не можуть прийматися судом до уваги тому, що в позовній заяві зазначена завідомо неправдива інформація та додані до заяви докази не мають відношення до підтвердження позовних вимог (а.с. 148-152, 165-170, т. 1).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.07.2016 року постановлено позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду з підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, так як позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Цією ж ухвалою суду постановлено продовжити розгляд справи за заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_1 до ОСОБА_4, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди (а.с. 175, 176, т .1).

Вказану ухвалу суду від 27.07.2016 року в апеляційному порядку не оскаржено.

У даному судовому засіданні третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, що викладені у його заяві як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору та у заяві про збільшення позовних вимог. Зауважив, що дії ОСОБА_5 щодо укладення договору оренди житлового приміщення та розміру орендної плати він схвалив.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_3 у даному судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги що предмета спору та просив відмовити у їх задоволенні. Зауважив, що ОСОБА_4 дійсно проживав у спірній квартирі на підставі договору оренди, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, оскільки останній вважав ОСОБА_5 власником квартири, наголосивши на наявності саме у нього – ОСОБА_4 – оригіналів книжок по оплаті комунальних послуг, згідно з якими сплачував відповідні платежі за надані послуги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору – ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала позовні вимоги, вважаючи їх підставними.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як роз’яснено у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в цілому є власником квартири за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, мікрорайон Боздош, вул. ОСОБА_7АДРЕСА_4. Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 12.12.2012 року на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2012 року, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 (а.с. 77-79, т. 1).

24.11.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди житлового приміщення, згідно з яким предметом договору є квартира, що розташована за адресою: вул. О. Хіри, 1/19 в м. Ужгороді. Орендна плата за згодою сторін встановлена у розмірі 3500,00 грн. на місяць (а.с. 4, 5, т. 1).

Сторонами не заперечується та встановлено матеріалами справи, що ОСОБА_4 у період з листопада 2014 року по травень 2015 року проживав у належній ОСОБА_1 квартирі за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, мікрорайон Боздош, вул. ОСОБА_7АДРЕСА_4, на підставі укладеного між ним – ОСОБА_4 – та ОСОБА_5 договору оренди житлового приміщення від 24.11.2014 року.

Вказані обставини також підтверджуються долученою до позовної заяви ОСОБА_5 розрахунковою книжкою по оплаті за природний газ за вищезазначеною адресою (особовий рахунок відкритий на ОСОБА_1В.) (а.с. 6), дослідженими у судовому засіданні висновком Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, затвердженим 16.06.2015 року, за результатами перевірки по заяві ОСОБА_4, зокрема, наявними у ньому письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_1 пред’явлено до ОСОБА_4 вимогу про стягнення матеріальної шкоди, а саме, витрат на проведення ремонту квартири АДРЕСА_3, у сумі 23958,00 грн.

На обґрунтування зазначених вимог про стягнення вищевказаних витрат на проведення ремонту квартири ОСОБА_1 було надано будівельно-технічне дослідження № 003/2015 квартири АДРЕСА_5, проведене за запитом ОСОБА_1 від 09.07.2015 року, з якого слідує, що експертом виявлені пошкодження стін, а саме плями потертості та відколи, пошкодження вхідних дверей – подряпини покриття, пошкодження паркету – подряпини та плями незрозумілого походження, пошкодженні механізми, які відповідають за відкривання/закривання та переведення в режим провітрювання балконних дверей (а.с. 113, 114, т. 1).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.01.2017 року задоволено заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи та постановлено призначити у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1) Які пошкодження та в яких об’ємах завдані в квартирі АДРЕСА_6, які вкладаються у період з листопада 2014 року по травень 2015 року? 2) Яка вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_7 на день проведення експертизи? Проведення експертизи доручено судовому експерту ОСОБА_9 (свідоцтво експерта № 1521) (а.с. 212-214, т. 1).

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 114 у цивільній справі № 308/12725/15-ц, складеним 25.04.2017 року на виконання ухвали суду від 11.01.2017 року, стверджується, що при проведені огляду судовим експертом в квартирі АДРЕСА_6 були виявлені різного роду пошкодження. Орієнтовна вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення наявних пошкоджень, становить в цілому 11108,00 грн. (а.с. 228-240, т. 1).

В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З контекстного аналізу викладеного випливає, що обов’язок доказування розподіляється таким чином, що позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач – відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_1, а саме, витрат на проведення ремонту квартири АДРЕСА_8, у сумі 11108,00 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенні, а саме, у межах вартості ремонтно-будівельних робіт, що встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи № 114 від 25.04.2017 року.

Доказів на спростування доводів ОСОБА_1, а також того, що пошкодження у квартирі виникли та збитки настали до вселення ОСОБА_4 у квартиру, відповідачем ОСОБА_4 суду не подано.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 21000,00 грн., а саме орендної плати, то зазначені вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними, з огляду на наступне.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ч. 2 ст. 761 ЦК України наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як слідує з матеріалів справи, в тому числі договору оренди житлового приміщення від 24.11.2014 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були відсутні будь-які правовідносини з приводу найму квартири АДРЕСА_8. У даному випадку ОСОБА_5 не може вважатися наймодавцем у розумінні ч. 2 ст. 761 ЦК України, так як необхідних умов для цього між сторонами не досягнуто та доказів на підтвердження цього суду не представлено.

За наведених обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та про необхідність відмови у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, а згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у сумі 136,19 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та 5900,00 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

На підставі ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України 13.12.2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 року.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 16, 22, 1166, 1192 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, матеріальну шкоду, а саме витрати на проведення ремонту квартири АДРЕСА_8, у сумі 11108 (одинадцять тисяч сто вісім) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 136 (сто тридцять шість) гривень 19 коп. судового збору та 5900 (п’ять тисяч дев’ятсот) гривень 00 коп. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.М. Світлик