Постанова № 71081157, 12.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року справа № 823/1455/17

10 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за договором про надання правової допомоги),

представника відповідача - Корнієнко О.В. (за довіреністю),

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Черкаське районне відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

20.09.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 07.06.2017 №1475 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача - поліцейського Черкаського районного відділення поліції ВП ГУНП в Черкаській області;

- визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 07.06.2017 №149 о/с про звільнення позивача з 07.06.2017 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС);

- поновити позивача з 08.06.2017 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розміру 390,09 грн. за кожен день вимушеного прогулу до моменту прийняття рішення про поновлення позивача на службі в поліції;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та виплати йому середнього грошового утримання за один місяць в сумі 6241,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушені вимог ст. 1 та ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за грубе порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху, ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», «Правил етичної поведінки поліцейських» оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення звільнено зі служби в поліції, про що прийнято відповідний наказ від 07.06.2017 № 149 о/с.

Проте позивач зазначає, що висновки службового розслідування, які стали підставою для звільнення зі служби в поліції, а саме в частині скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовані постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.07.2017 у справі № 712/5479/17, яка 08.08.2017 набрала законної сили.

Крім того, позивач посилається на те, що наказ про його звільнення № 149 о/с прийнятий під час тимчасової непрацездатності, тому звільнення здійснено незаконно.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову та зазначила, що службове розслідування відносно позивача призначено у межах та на підставі наявних у Головного управління Національної поліції в Черкаській області повноважень, тому з огляду на виявлений факт що виразився у негідній поведінці позивача в позаслужбовий час, а також у зв'язку з недотриманням позивачем професійної та службової етики, став наслідком прийняття оскаржуваного наказу від 07.06.2017 № 149 о/с, яким позивача звільнення зі служби в поліції.

Крім того, у запереченнях відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 29.09.2015 у справі № 21-1288а15 та від 20.10.2015 по справі № 21-2103а15 та яка полягає у тому, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю є вчиненням такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області у судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, письмових заяв та клопотань суду не подавав.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

На підставі наказу № 1195 від 03.05.2017 «Про призначення та проведення службового розслідування» з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин події, відповідно п.п. 2.2.5, п.2.6 Інструкції «Про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 № 230 призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3, у зв'язку зі складанням адміністративних матеріалів.

За наслідками проведеного службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_3, у зв'язку зі складанням адміністративних матеріалів складено висновок від 11.05.2017, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_4

Так, у вказаному висновку зазначено, що 01.05.2017 близько 02 год. 35 хв. біля будинку № 101, що розташований по бульвару Шевченка в місті Черкасах, працівниками Управління патрульної поліції у м. Черкаси, у зв'язку з не освітленням заднього номерного знаку був зупинений автомобіль KIA Sportege р.н. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3.

Під час спілкування із позивачем працівниками Управління патрульної поліції у м. Черкаси встановлено, що ОСОБА_3 має явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, зіниці очей не реагують на світло). На вимогу патрульних пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння позивач, у присутності двох свідків, відмовився.

Патрульним поліцейським позивач також пояснив, що перебував за кермом зазначеного автомобіля лише деякий час, у зв'язку із його технічною несправністю.

У зв'язку з вищевикладеним того ж дня 01.05.2017 відносно ОСОБА_3 в присутності двох свідків гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6, за порушення п. 2.5 ПДР України складено протокол (серії БР № 142603) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винесено постанову серії АР № 752715 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Факт керування автомобілем KIA Sportege р.н. НОМЕР_3 саме позивачем, в момент його зупинки патрульними поліцейськими, підтверджується також рапортом інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7, та відео з камер відеоспостереження патрульних поліцейських.

При перегляді відеозапису з нагрудної камери інспектора Управління патрульної поліції в м. Черкаси лейтенанта поліції ОСОБА_8 виявлено, що 01.05.2017 в 02 год. 43 хв. гр. ОСОБА_9, яка перебувала в автомобілі з позивачем під час його зупинки, пояснює патрульним поліцейським те, що у зв'язку із технічною несправністю автомобіля КІА Sportage р.н. НОМЕР_3, деякий час, за кермом даного автомобіля перебував її співмешканець - ОСОБА_3, який також це підтвердив.

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту та п.п. 6.2.1., п. 6.2 Інструкції 230 перед накладенням дисциплінарного стягнення та з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою призначення службового розслідування, ОСОБА_10, якому доручено проведення розслідування, 03.05.2017 запропонував ОСОБА_3 надати письмові пояснення, проте позивач відмовився від надання письмових пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Також під час проведення службового розслідування, 04.05.2017 відібрано пояснення у членів екіпажу ОСОБА_11 та ОСОБА_15, якими було зупинено ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5 і гр. ОСОБА_6, в присутності яких складався протокол на позивача.

Наданими письмовими поясненнями інспектори патрульної поліції повністю підтвердили вище викладені відомості щодо оформлення адміністративних матеріалів стовно ОСОБА_3 та факт перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння.

Свідок гр. ОСОБА_6 наданими поясненнями, також підтвердив, що ОСОБА_3 мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови та порушення координації рухів.

За наслідками проведеного службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, у негідній поведінці у позаслужбовий час, недотриманні норм професійної та службової етики в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» правил дорожнього руху України та інших нормативно правових актів з питань безпеки дорожнього руху, ст.ст. 1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», Присяги і Правил поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, тобто за вчинення проступків несумісних з подальшим проходженням служби, наказом від 07.06.2017 № 1475 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Також, наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 07.06.2017 № 149 о/с капітана поліції ОСОБА_3 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ) звільнено зі служби в поліції.

Проте, позивач вважаючи оскаржувані накази від 07.06.2017, якими останнього звільнено зі служби в поліції протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Досліджуючи правомірність винесених наказів та доцільність застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції, суд виходить із дослідження обставин, що стали підставою для прийняття відповідних наказів.

Як встановлено судом, наказ про звільнення позивача було видано на підставі висновків службового розслідування, проведеного за фактом складання адміністративного протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно позивача.

В судовому засіданні 01.12.2017 допитано свідків - інспекторів 2 батальйону управління патрульної поліції в м. Черкаси лейтенанта поліції ОСОБА_8 та молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7, якими повідомлено суду обставини аналогічні зазначеним у висновку про результати службового розслідування від 11.05.2017 та поясненням, наданим в рамках службового розслідування, копії яких наявні в матеріалах справи.

З пояснень, наданих суду ОСОБА_8 та ОСОБА_7, в тому числі і письмових в рамках проведеного службового розслідування, встановлено, що після зупинення автомобіля KIA Sportege р.н. НОМЕР_3, яким керував позивач, у останнього були явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покрову, обличчя).

Також пояснили, що позивачеві було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння, однак, останній відмовився від проходження медичного огляду у присутності двох свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що підтверджується відповідними поясненнями наданими під час проведення службового розслідування.

У судовому засіданні 01.12.2017 ОСОБА_6, допитаний судом як свідок, підтвердив дану обставину щодо відмови позивача від проходження медичного огляду на стан сп'яніння та додав, що ОСОБА_12 мав явні ознаки алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів та порушення мови).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно зі ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до п.п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно із п. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Як встановлено судом, позивача було звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, порушенні вимог ст.ст. 1 та 7 Дисциплінарного статуту ОВС, ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги і Правил поведінки працівника апарату міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, що виразилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та у негідній поведінці в позаслужбовий час, недотриманні норм професійної та службової етики.

Дослідженими під час судового розгляду справи доказами та показаннями свідків підтверджено порушення службової дисципліни зі сторони позивача.

Водночас, суд наголошує, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності особи.

Разом з цим, позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваних наказів посилається на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.07.2017 у справі № 712/5479/17, якою закрито провадження у адміністративній справі відносно позивача за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проте, з аналізу вказаної постанови вбачається, що Соснівським районним судом м. Черкаси під час розгляду справи № 712/5479/17 досліджувалось лише питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 142603 від 01.05.2017 та можливості застосування до позивача адміністративного стягнення.

Питання наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку внаслідок порушення останнім службової дисципліни, яке виявилось у непритаманній поліцейському поведінці та відмові у вимогах поліцейських від проходження медичного огляду під час складання поліцейськими адміністративного матеріалу, не було предметом дослідження у справі про адміністративне правопорушення.

Як встановив суд, оскаржуваними позивачем наказами його притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, при цьому не з підстав скоєння адміністративного правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком. Тому сама по собі постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.07.2017 у справі № 712/5479/17 не має ніякого преюдиціного значення для вирішення даної адміністративної справи.

Також щодо посилання позивача на преюдиційність постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.07.2017 у справі № 712/5479/17 для цього спору, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1. ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд зазначає, що не притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути підставою для задоволення його позову в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 07.06.2017 №1475 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського Черкаського районного відділення поліції Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області».

Більше того, суд звертає увагу, що особи, допитані у судовому засіданні, в якості свідків підтвердили обставини з'ясовані під час проведення службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни.

В судовому засіданні також, крім інших доказів було оглянуто відеозапис з нагрудних відеореєстраторів співробітників патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Черкаси за 01.05.2017, що здійснювали оформлення протоколу (серії БР № 142603) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови серії АР № 752715 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП за участі ОСОБА_3

Так, з вищевказаного відеозапису судом встановлено обставини, що викладені у висновку службового розслідування, щодо перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння та обставину, що саме позивач керував транспортним засобом KIA Sportege р.н. НОМЕР_3, що стало наслідком складення протоколу (серії БР № 142603) про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому, безпідставними є посилання позивача на преюдиційність постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.07.2017 у справі № 712/5479/17, якою закрито провадження у адміністративній справі відносно позивача за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що позивач прийняв Присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і яких він повинен дотримуватися, тому за порушення вимог Закону №580-VIII, несе дисциплінарну відповідальність згідно Дисциплінарного статуту.

На підставі статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.

В матеріалах службового розслідування серед вчинків, які дискредитуюсь звання працівника поліції вказується відмова від проходження медичного огляду та керування транспортним засом в стані алкогольного сп'яніння.

Зазначені дії позивача є несумісними з проходженням служби в поліції, суперечать змісту Присяги працівника Національної поліції України, оскільки підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їх авторитет.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 15.10.2013 року К/800/16508/13 та від 28.08.2014 року К/800/66697/13.

Згідно із ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Пунктом 2.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 (справа №21-1288а15) та від 20.10.2015 (справа №21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Таким чином, судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваного наказу № 1475 від 07.06.2017 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржуваний наказ є правомірними, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Проте, приймаючи рішення у справі щодо інших позовних вимог, суд не може залишити поза увагою інші обставини з'ясовані під час розгляду справи.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_3 відповідно даних, що містяться в листку непрацездатності Серії АДЗ № 324452, у період із 30.05.2017 по 12.06.2017 був тимчасово непрацездатним.

Разом з тим, наказ відповідача №149 о/с про звільнення позивача з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС) було видано 07.06.2017, тобто у період тимчасової непрацездатності.

Однак, відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

На підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Вищевикладена правова позиція зазначена також і в постанові Верховного Суду України від 08.10.2013 (справа №21-250а13).

Крім того, допитаний у судовому засіданні 01.12.2017 в якості свідка - ОСОБА_13, який був безпосереднім керівником позивача пояснив, що позивач попереджав його про тимчасову непрацездатність, а той у свою чергу повідомляв начальника Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 про дану обставину.

Проте, судом встановлено, що відповідач будучи обізнаним щодо обставини тимчасової непрацездатності позивача всупереч ст. 18 Дисциплінарного статуту застосував до позивача дисциплінарне стягнення та прийняв відповідний наказ №149 о/с про звільнення позивача з 07.06.2017 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію».

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи наказ від 07.06.2017 №149 о/с про звільнення позивача з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС) під час його тимчасової непрацездатності діяв протиправно, а тому вказаний наказ підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, суд зазначає.

Згідно з п.10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Так, згідно з абзацом "з" пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується і у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно пп. «в» п. 4 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Суд вважає, що для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача слід враховувати саме вимоги положення п.9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №26, яким встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка Головного управління Національної поліції в Черкаській області, відповідно до якої грошове забезпечення позивача у квітні та травні 2017 року становило - 15 213 грн. 51 коп.

З викладеного слідує, що середньоденнє грошове утримання позивача становить 245 грн. 38 коп. (10 151 грн. 40 коп. (квітень 2017) + 5 062 грн. 11 коп. (травень 2017) : 61 (кількість відпрацьованих днів) = 245 грн. 38 коп.), а тому сума середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу позивача (за 187 робочих дні) становить 45 886 грн. 06 коп. (245 грн. 38 коп. х 187 дні вимушеного прогулу) без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та виплати йому середнього грошового утримання за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У силу ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі та допитаних у судовому засіданні свідків, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 07.06.2017 №149 о/с про звільнення ОСОБА_3, поновлення останнього на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області та виплати йому середнього грошового утримання.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 86, 94, 159 - 163, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 07.06.2017 №149 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_3 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з 07.06.2017 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС).

Поновити ОСОБА_3 з 08.06.2017 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 45886,06 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 06 коп.).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього грошового забезпечення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 15.12.2017.