Постанова № 71081092, 12.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року справа № 823/2036/16

13 год. 07 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області від 30.11.2016 №23-24-46/0543-481 про накладення штрафу уповноваженими особами;

визнати протиправною та скасувати постанову начальника управління Держпраці у Черкаській області від 30.11.2016 №23-24-46/0543 про накладення штрафу уповноваженими особами.

Позов мотивовано тим, що факт вчинення позивачем порушення вимог трудового законодавства не доведено жодними доказами. Зокрема, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на неоформлення трудових відносин з ОСОБА_3 є безпідставним, оскільки ця особа у позивача працює на підставі оформленого трудового договору. Щодо незабезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи позивач вказує, що його працівники працювали восьмигодинний робочий день з вихідними днями, що відображено в табелях обліку робочого часу, а отже порушення трудового законодавства відсутні. Тому просив задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте за порушення позивачем вимог трудового законодавства: не укладено трудовий договір з ОСОБА_3, яка працювала продавцем у магазині позивача, - що виявлено під час перевірки дотримання позивачем трудового законодавства. Крім того, не забезпечено достовірний облік виконуваної працівниками роботи. Тому оскаржуване рішення є правомірним, а позов – безпідставним.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об’єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв’язку та логічній послідовності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що на підставі згоди Державної служби України з питань праці від 27.10.2016 №10745/4.1/4.2-ДП-16, наказу від 04.11.2016 №323-Н та направлення від 04.11.2016 №1654 службова особа провела позапланову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог трудового законодавства.

За наслідками перевірки складено акт №23-24-46/0543 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано, що позивач допустив до роботи ОСОБА_3, що працює у нього продавцем та здійснює реалізацію продовольчих товарів з 21.09.2016 без оформлення трудового договору (контракту) у письмовій формі, без видання наказу або розпорядження та повідомлення у визначеному законом порядку державного органу з адміністрування єдиного внеску про прийняття вказаної особи на роботу. Також зазначено, що відповідно до пояснень ОСОБА_3 вона знаходиться працює у позивача з 21.09.2016. Цим порушено вимоги частин 1,3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

Крім того, в порушення ч.2 ст.30 Закону України від 24.01.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон №108/95-ВР) не забезпечений достовірний облік виконуваної працівниками роботи. У акті зазначено, що наймана особа ОСОБА_4 працює з 08 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., а ОСОБА_5 з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., що не відповідає даним табелю обліку робочого часу.

У зв’язку з виявленими порушеннями відповідач виніс припис від 17.11.2016 №23-24-46/0543-0391, яким зобов’язав позивача у термін до 17.12.2016 забезпечити ведення достовірного обліку виконуваної найманими працівниками роботи відповідно до встановленого порядку.

30.11.2016 на підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржувані рішення №23-24-46/0543-481, яким застосував до позивача штраф у сумі 43500,00грн. та №23-24-46/0543-482, яким застосував до позивача штраф у сумі 1450,00грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, суд врахував, що згідно з підп.6 п.4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі – Положення №96) Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Ч.3 ст.24 КЗпП встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП встановлено, що юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В контексті викладеного суд зазначає, що встановлюючи заборону допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, Закон передбачає процедуру та порядок встановлення та фіксації такого факту.

Отже, визначальним питанням для вирішення справи є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення роботодавцем трудового договору.

З огляду на викладене, суд врахував, що Державна служба України з питань праці під час здійснення перевірок з питань дотримання законодавства про працю у своїй діяльності керується наказом Міністерства соціальної політики від 02.07.2012 №390 “Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції з питань праці та її територіальних органів” (далі – Порядок №390).

Так, згідно з п.2 цього Порядку право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

На підставі п.3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до підп.5 п.6 Положення №96 Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Згідно з підп.6.1.-6.2. п.6 Порядку №390 перевірка складається з етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора та оформлення документів за результатами перевірки.

Отже, оформлення результатів перевірки здійснюється службовою особою Держпраці на підставі наданих суб'єктом господарювання документів.

Для вирішення спору суд врахував, що в акті перевірки службова особа відповідача ОСОБА_6, який безпосередньо здійснював вищевказану перевірку, зазначив про допуск позивачем до роботи продавцем у своєму магазині громадянку ОСОБА_3 з 21.09.2016, яка здійснювала реалізацію товару. Разом з тим, викладені в акті перевірки факти не підтверджені належними доказами.

По-перше, наведене твердження ґрунтується на поясненні вказаної особи, наданому 21.10.2016 під час здійснення перевірки позивача робочою групою з питань легалізації заробітної плати та зайнятості населення Чигиринської РДА, а не службовій особі Держпраці, як це передбачено вимогами Порядку №390.

Листом від 23.02.2017 №158/01-11 Управління соціального захисту Чигиринської РДА звернулось до відповідача, в якому повідомлені вищевказані факти.

При цьому, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №823/354/17, яка набрала законної сили 01.08.2017, визнано неправомірними дії Чигиринської РДА що полягають у зверненні до управління Держпраці у Черкаській області з вищевказаним листом.

По-друге, із відібраних робочою групою з питань легалізації заробітної плати та зайнятості населення Чигиринської РДА пояснень вбачається, що ОСОБА_3 працює продавцем у ОСОБА_7 з 21.09.2016.

Разом з тим, згідно з наданими ОСОБА_3 до часу прийняття спірного рішення службовій особі відповідача ОСОБА_6 поясненнями вона працювала у позивача саме з 21.10.2016. При цьому, надаючи пояснення 21.10.2016 вона помилково вказала місяць, з якого працює – вересень, замість жовтень.

Вказану обставину ОСОБА_3 повідомила також під час допиту у судовому засіданні в якості свідка під кримінальну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.96 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Для вирішення спору суд врахував, що згідно з наказом позивача від 20.10.2016 №4 ОСОБА_3 прийнята з 21.10.2016 на роботу продавцем продовольчих товарів на підставі трудового договору.

21.10.2016 позивач подав Чигиринському відділенню Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області повідомлення (вхідний №160005979) про прийняття на роботу ОСОБА_3 з 21.10.2016.

Суд зауважує, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Згідно із ч.4 ст.69 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В контексті викладеного, суд врахував, що під час проведення перевірки позивача ОСОБА_3 працевлаштована у нього належним чином на підставі відповідного наказу на трудової угоди. При цьому, враховуючи встановлені обставини та пояснення наведеної особи під кримінальну відповідальність у судовому засіданні, враховуючи заперечення позивача, факт допуску ОСОБА_8 до роботи продавця в магазині “ДОН” без оформлення трудового договору, що було встановлено при перевірці, не підтверджується обставинами справи.

Отже, спірна постанова від 30.11.2016 №23-24-46/0543-481 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку спірній постанові від 30.11.2016 №23-24-46/0543-482, суд врахував таке.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №108/95-ВР роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Суд врахував, що підставою для застосування штрафних санкцій згідно з оскаржуваним рішенням стало не забезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 роботи.

Так, у акті перевірки зазначено, що згідно з письмовими поясненнями відібраними робочою групою з питань легалізації заробітної плати та зайнятості населення Чигиринської РДА у найманої особи ОСОБА_4 вона працює з 08 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв., а ОСОБА_5 з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., що не відповідає даним табелю обліку робочого часу.

Разом з тим, відповідачем суду не надані табелі обліку робочого часу, які відповідач вважає недостовірно заповненими.

Так, згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду в порядку виконання обов'язку, визначеного ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами, викладених в акті перевірки фактів, у т.ч. щодо достовірного обліку виконуваної працівниками позивача роботи.

Крім того, суд врахував, що допитані у судовому засіданні під кримінальну відповідальність, як свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, повідомили, що час їх роботи у магазині позивача вірно відображений в табелях обліку робочого часу.

Отже, покладені в основу оскаржуваного рішення обставини спростовуються вищенаведеним та не беруться судом до уваги.

Оскільки відповідачами не надано інших доказів, які свідчили б про порушення позивачем вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Беручи до уваги обґрунтованість позовних вимог та приписи ст.94 КАС України, суд дійшов висновку відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір за подання цього позову в сумі 640,00 грн.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови управління Держпраці у Черкаській області від 30.11.2016 №23-24-46/0543-481 та №23-24-46/0543.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39881228) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп).

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 18.12.2017.