Рішення № 71080444, 19.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з 11.07.1997 по 07.11.2015 проходив службу в ОВС України. У період з 26.09.2014 по 07.11.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. З інформації та даних, викладених у довідці ліквідаційної комісії Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області, встановив, що за період з червня по грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО. Просив суд стягнути з Відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з вересня по грудень 2014 року в загальному розмірі 15324,72 грн.

Відповідача позовні вимоги не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 26-32). В обґрунтування зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 Позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 26.09.2014. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», на підставі якої МВС України розроблено наказ від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно – технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України. Наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий вже по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВС України було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з листопада по грудень 2014 року. Крім того, відповідно до постанови КМУ від 16.09.2015 № 730 про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, юридична особа публічного права Сватівський районний відділ ГУ МВС України у Луганській області ліквідується. Згідно наказу МВС України від 30.10.2015 № 1325 «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Луганській області» установлено двомісячний строк з дати публікації оголошення про ліквідацію територіального органу для заяви кредиторами претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують. Відповідно до відомостей, оприлюднених з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців № 335 (30) 2015 зазначено, що строк заявлення вимог до Сватівського РВ ГУМВСУ встановлений до 10.01.2016. Згідно з частиною третьою статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Також Відповідач зазначив, що Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок здійснений 14.04.2016, а до суду звернувся 31.09.2017, тобто з часу коли Позивачу було відомо про порушення своїх прав минуло майже два роки, таким чином ним порушено строк звернення до суду, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України.

На підставі викладеного Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи письмовий відзив щодо заявленого позову не надав.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 25).

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с. 32).

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 КАС України закріплено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою суду від 19.12.2017 вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Враховуючи положення частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з 19.11.1997 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с. 17-18).

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 25.05.2016 № А-3743, Позивач дійсно в період з 26.09.2014 по 07.11.2015 брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а.с. 10).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108), заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону). Крім того, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Сватівському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, саме цей орган внутрішніх справ є належним відповідачем у справі.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сватівський районний відділ ГУМВС України у Луганській області з 06.11.2015 перебуває у стані припинення за рішенням засновників (а.с. 47-48).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі – Постанова №158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанова № 158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

Тобто, виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

З інформації, зазначеній в довідці про доходи за період 01.09.2014 по 31.12.2014 від 20.12.2016 № 64/57017, виданій Позивачу ОСОБА_2 районного відділу ГУМВС України у Луганській області, судом встановлено, що Позивачу у вересні 2014 року – 4394,88 грн, з яких – 2201,36 грн – грошове забезпечення, 93,52 грн – нічні, 2100,00 грн – матеріальна допомога на оздоровлення; у жовтні 2014 року – 4799,20 грн, з яких – 4776,53 грн – грошове забезпечення, 22,67 грн – нічні; у листопаді 2014 року – 6492,12 грн, з яких – 4465,01 грн – грошове забезпечення, 27,11 грн – нічні, 2000,00 грн – матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань; у грудні 2014 року – 5650,92 грн, з яких – 5586,46 грн – грошове забезпечення, 64,46 грн – нічні (а.с. 19).

З інформації, зазначеній в довідках від 30.12.2016 № 22686/111/42-2016, від 14.12.2017 № 64/131, судом встановлено, що Позивач у період з 09.09.2014 перебував у черговій відпустці терміном на 30 діб, на лікарняному в період з 26.09.2014 по 31.12.2014 не перебував (а.с. 14, 37).

Позивачем в позовній заяві виконаний розрахунок позовних вимог (а.с. 6).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Додатку № 26 Постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що доплата за службу в нічний час входить до складу додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, до суми грошового забезпечення, з якого повинна обчислюватись винагорода за безпосередню участь в АТО входить доплата за роботу в нічній час.

Оскільки відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 Позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 26.10.2014, то винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період саме з 12.06.2017.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь Позивача за 2014 рік повинен становити: за вересень 2014 року – 0,00 грн (перебував у відпустці з 09.09.2014 по 08.10.2014); за жовтень 2014 року – 3560,70 грн (грошове забезпечення за жовтень 2014 року – 4799,20 грн : 31 (кількість днів у жовтні) х 23 (кількість днів участі в АТО, 23 діб перебував у відпустці з 09.09.2014 по 08.10.2014); за листопад 2014 року – 4492,12 грн (грошове забезпечення за листопад 2014 року без врахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань); за грудень 2014 року – 5650,92 грн (грошове забезпечення за грудень 2014 року).

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 13703,74 грн.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, Відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов’язаний виплатити Позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо посилань представника відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв’язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов’язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов’язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п’ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Судом також встановлено, що Позивачем безпідставно розрахована винагорода за безпосередню участь в АТО за вересень 2014 року, оскільки, як вже вище вказано, у Позивача право на таку винагороду виникло тільки з 26 вересня 2014 року - з дня початку його безпосередньої участі в АТО, однак згідно інформації, зазначеній у довідці від 14.12.2017 № 64/131, Позивач перебував у відпустці з 09.09.2014 по 08.10.2014.

З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженим право Позивача на виплату винагороди за безпосередню участь в Антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення обґрунтованими, однак, враховуючи розмір грошового забезпечення Позивача за спірний період, перебування його у відпустці, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 09.10.2014 по 31.12.2014 включно з розрахунку 100% щомісячного грошового забезпечення в загальному розмірі 13703,74 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Національної поліції в Луганській області, про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити частково.

Стягнути зі Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670906, місцезнаходження: 92600, Луганська область, м. Сватове, вул. Леніна, буд. 11) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: кв. МирнийАДРЕСА_1, м.Сватове, Луганської області, 92600) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з жовтня по грудень 2014 року включно у загальному розмірі 13703 (тринадцять тисяч сімсот три) гривні 74 копійки, в тому числі - за жовтень – 3560 (три тисячі п’ятсот шістдесят) гривень 70 копійок; за листопад – 4492 (чотири тисячі чотириста дев’яносто дві) гривні 12 копійок; за грудень – 5650 (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят) гривень 92 копійок; з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.