
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1188/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Скорика С.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідачів ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_3до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, 2. Головного управління ДФС у Полтавській областіпро визнання дій та рішень протиправними, зобовязання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
19.07.2017 ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про визнання дій та рішень протиправними, зобовязання вчинити певні дії.
07.12.2017 представник позивача надав до суду уточнений адміністративний позов у якому просить (з урахуванням уточнень позовних вимог, зазначених у судовому засіданні 13.12.2017):
- визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Полтавській області від 21.11.2017 № 17545-17 щодо сплати фізичною особою ОСОБА_3 платника єдиного податку другої групи єдиного податку за період 01.06.2014 по 16.01.2017 у сумі 6254,23 грн, виключити нарахування з 01.06.2014 по 16.01.2017 єдиного податку в розмірі 6254,23 грн із облікової картки платника податків;
- визнати неправомірним застосування до фізичної особи ОСОБА_3 та нарахування і облік штрафної санкції на суму 3173,00 грн; скасувати нарахування штрафної санкції на суму 3173,00 грн; зобов'язати ГУ ДФС у Полтавській області виключити нарахування штрафної санкції з облікової картки платника податків;
- визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 04.12.2017 № Ф-4-17 щодо сплати фізичною особою ОСОБА_3 платником єдиного податку 2-ї групи єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.06.2014 по 16.01.2017 у сумі 9895,77 грн;
- суму облікованого податкового боргу фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.06.2014 по 16.01.2017 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9895,77 грн, єдиного податку у сумі 6254,23 грн, загальним розміром 16150,00 грн визнати безнадійною та зобов'язати ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області вчинити дії до списання облікованого боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 9895,77 грн, єдиного податку у сумі 6254,23 грн, загальним розміром 16150,00 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, та пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" як безнадійний /а.с. 112/.
В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначила, що у червні 2014 року у зв'язку з проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території м. Ровеньки Луганської області, у зв'язку із загрозою життю і здоров'ю позивачу та членам її сім'ї вимушена припинити ведення господарської діяльності та переїхала до м. Полтава. ОСОБА_3 зазначає, що податковий орган, де позивач перебувала на обліку, не функціонує, а отже, позивач не могла подавати податкову звітність; бухгалтерські документи залишилися за місцем ведення господарської діяльності та місце знаходження вказаних документів позивачу не відоме; наявні форс-мажорні обставини (воєнні дії), які звільняють від виконання обовязків зі сплати ЄСВ та єдиного податку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 залучено до участі у справі № 816/1188/17 у якості другого відповідача Головне управління ДФС у Полтавській області (надалі ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач-2).
Представник відповідачів у судовому засіданні 13.12.2017 проти задоволення адміністративного позову заперечував.
У письмових запереченнях відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що з 01.01.2016 законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобовязань платниками ЄСВ, які перебували на обліку на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Щодо вимоги про списання заборгованості з ЄСВ та єдиному податку за період з 01.06.2014 по 16.01.2017 вказував, що відповідно до чинного законодавства документом підставою для списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, якого у позивача немає /а.с. 43-44/.
Відповідач-2 у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивач мала обов'язок сплачувати щоквартально єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску за квартал. Також, за твердженням відповідача-2, відповідно до інтегрованої картки платника ОСОБА_3 станом на 14.02.2017 обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 9859,77 грн та єдиного податку в сумі 6254,23 грн та штрафна санкція у розмірі 3173,00 грн. Крім того, відповідач-2 зазначив, що у зв'язку з тим, що перереєстрація місця обліку платника здійснена після 01.01.2016, то ОСОБА_3 не звільніється від виконання своїх обов'язків як платника єдиного внеску. За доводами відповідача-2, підставою для прийняття керівником контролюючого органу про списання безнадійного боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України. З огляду на зазначене, ДПІ у м. Полтаві позбавлене можливості здійснити списання заборгованості з єдиного внеску та єдиного податку при наявності висновку Полтавської торгово-промислової палати /а.с. 115-116/.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області як фізична особа-підприємець 03.09.2003, перебувала на обліку як платник податків у ДПІ у м. Ровеньки ДПС у Луганській області з 03.09.2003 /а.с. 13-14/
У червні 2014 року позивач фактично припинила ведення господарської діяльності у звязку з проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території м. Ровеньки Луганської області.
16.01.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 /а.с. 12/.
Згідно з листом ДПІ у м. Полтаві від 13.03.2017 № 5203/Р/16-01-13-01 на заяву ОСОБА_3 (вх. № 3790/Р від 10.02.2017) станом на 14.02.2017 по ФОП ОСОБА_3 згідно з інтегрованою карткою платника обліковується заборгованість зі сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9895,77 грн, штрафна санкція та пеня нараховується в автоматичному режимі після сплати заборгованості. Одночасно повідомлено, що станом на 14.02.2017 з єдиного податку обліковується заборгованість у сумі 6254,23 грн та штрафна санкція в сумі 3173,00 грн /а.с. 22/.
Вважаючи, що вказана заборгованість виникла у позивача за період з 01.06.2014 по 16.01.2017, тобто в період перебування на обліку у ДПІ м. Ровеньки ГУ ДФС у Луганській області на не підконтрольній урядові України території, ОСОБА_3 21.02.2017 звернулася до ДПІ у м. Полтаві із заявою про визнання безнадійною та списання існуючої заборгованості з ЄСВ та єдиного податку /а.с. 19/ у зв'язку з обставинами непереборної сили. Також позивач посилалась на норму пункту 9-4 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якої вона звільняється від виконання своїх обов'язків щодо сплати ЄСВ на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, а також на норми статті 101 Податкового кодексу України про те, що безнадійний податковий борг підлягає списанню /а.с. 19/.
13.03.2017 ДПІ у м. Полтаві надала відповідь на заяву позивача № 5507/Р від 21.02.2017 про відсутність підстав для задоволення заяви та відповідно неможливість звільнення позивача від обов'язку сплачувати ЄСВ, оскільки підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, подана ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. У відповіді також наголошено, що відповідно до пункту 28 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI від 08.07.2010 (із змінами і доповненнями) втратив чинність з 01.01.2016 /а.с. 24/.
У подальшому позивач звернулася до Полтавської торгово-промислової палати щодо визначення обставин проведення бойових дій антитерористичної операції на території м. Ровеньки Луганської області форс-мажорними обставинами /а.с. 25/.
Листом від 16.03.2017 №24.14-07/109 Полтавська торгово-промислова палата зазначила, що можна зробити висновок про те, що зазначені обставини не залежать від дій та волевиявлення окремих осіб, сам факт проведення антитерористичної операції у м. Ровеньки Луганської області, відсутність діючих органів державної влади вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажору), які настали з 07.04.2014 і діють до теперішнього часу /а.с. 26/.
26.04.2017 позивач повторно звернулася до ДПІ у м. Полтаві із заявою про визнання контролюючим органом недоїмки зі сплати ЄСВ в сумі 9895,77 грн та заборгованості зі сплати єдиного податку в сумі 6254,23 грн в період червень 2014 року по 16.01.2017 безнадійною заборгованістю та її списання /а.с. 20-21/.
Згідно з листом ДПІ у м. Полтаві від 11.05.2017 № 7764/8/16-1-17-33 ОСОБА_3 відмовлено у списанні існуючої заборгованості та вказано, що списання безнадійного податкового боргу здійснюється щокварталу, його порядок встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; документом підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного боргу є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форсмажорних обставин у податкових відносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України /а.с. 23/.
Згідно з листом Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 07.07.2017 №1102/12-26 /а.с. 46/, отриманого на лист ГУ ДФС у Полтавській області від 06.06.2017 №2432/7/16-31-02-11, стосовно платника податків ОСОБА_3 (п.н. НОМЕР_1) повідомлено наступне: ОСОБА_3 знаходилася на обліку як фізична особа - підприємець з 03.09.2013; податковий борг зі сплати єдиного податку (код бюджетної класифікації 18050400) виник 20.08.2014, податковий борг зі сплати єдиного соціального внеску (код бюджетної класифікації 71040000) виник 20.10.2014; податкові декларації платника єдиного податку та звітність по ЄСВ за 2014, 2015 та 2016 роки платником до ДПІ не надавалися; направити листи до платників-боржників не вважається за можливе, оскільки УДППЗ "Укрпошта" тимчасово не здійснює пересилання пошти з 16.07.2014 до населених пунктів тимчасово неконтрольованих територій. У зв'язку з вищенаведеним, у Луганській ОДПІ (Східне відділення, територія обслуговування м. Ровеньки 1211) здійснювати заходи щодо стягнення заборгованості фактично не має можливості /а.с. 46/.
21.11.2017 ГУ ДФС у Полтавській області винесено вимогу № 17545-17, якою визначено суму податкового боргу платника податків ОСОБА_3 у розмірі 6254,23 грн /а.с. 102 зворотній бік/.
04.12.2017 ДПІ у м. Полтаві позивачу винесено вимогу № Ф-4-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 9895,77 грн /а.с. 113/.
Не погоджуючись із діями відповідачів, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Суд враховує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (надалі Закон № 2464-VІ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
В абзаці третьому частини восьмої статті 9 цього ж Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Таким чином, згідно з наведеними положеннями на фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, покладено обовязок з обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
Крім того, згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач була платником єдиного податку другої групи.
Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої та другої груп є календарний рік.
За змістом пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Так, за твердженням відповідачів, позивач є платником єдиного податку другої групи, тому повинна сплачувати щомісячно єдиний податок.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, зокрема входить м. Ровеньки, Луганська область.
Суд звертає увагу на те, що підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 93 такого змісту:
"93. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
На виконання приписів пункту 28 Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 01.01.2016 виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 93.
Крім того, Законом України від 12.08.2014 №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 93 такого змісту:
"93. Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.
Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку".
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", пункт 93 у редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважається пунктом 9-4.
Отже, пункт 9-4, зміст якого відповідає підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", не виключено із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто ці положення є діючими.
У зв'язку з чим, доводи представника відповідачів стосовно виключення з 01.01.2016 пункту 94 із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є необгрунтованими.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 12.08.2014 №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", який набрав чинності 27.09.2014, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 26 такого змісту:
"26. На період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".
Так, позивач зазначає, що з червня 2014 року у зв'язку з воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Ровеньки Луганської області, з огляду на загрозу життю та здоров'ю була вимушена припинити ведення підприємницької діяльності та виїхати з місця постійного проживання до м. Полтава.
При цьому, на той період позивач перебувала на обліку платників податків в ДПІ у м. Ровеньки Луганської області /а.с. 13/.
Залученими до матеріалів справи відомостями АІС "Податковий блок" підтверджено, що заборгованість ОСОБА_3 зі сплати єдиного соціального внеску становить 9895,77 грн /а.с. 58/, а заборгованість зі сплати єдиного податку становить 6254,23 грн /а.с. 60/.
Водночас, враховуючи наведенні вище положення чинного законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, позивач з 14.04.2014 звільнена від виконання обов'язків, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", щодо обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
За таких обставин, вимогу ДПІ у м. Полтаві від 04.12.2017 № Ф-4-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 9895,77 грн належить визнати протиправною та скасувати.
Як вищезазначено, абзацом четвертим пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" визначено, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України (у редакції від 01.01.2017) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
За приписами підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до положень пункту 101.5 цієї ж статті контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Крім того, за змістом пункту 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Так, матеріали справи містять копії сертифікатів Полтавської торгово-промислової палати від 17.08.2017 № 24.14/07-290/3 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) /а.с. 91, 92/.
Указаними сертифікатами засвідчено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) акти тероризму на території м. Ровеньки Луганської області, що унеможливлюють виконання позивачем обовязку зі сплати єдиного соціального внеску та єдиного податку в період з 01.06.2014 по 16.01.2017 /а.с. 91, 92/.
Суд зазначає, що згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, суд зауважує, що надання особою сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є достатньою підставою для визнання безнадійними та списання податкового боргу фізичної особи - підприємця та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, що виникли у період з 14.04.2014.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 21.11.2017 № 17545-17 на суму 6254,23 грн.
Враховуючи вищевказані висновки суду, з метою повного та належного захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, суд дійшов висновку про зобов'язання ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо списання боргу (недоїмки) зі сплати ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 9895,77 грн та податкового боргу зі сплати єдиного податку в розмірі 6254,23 грн відповідно до абзацу четвертого пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, з урахуванням висновків суду.
Водночас суд зауважує, що вказана вище заборгованість визнається безнадійною в силу вимог закону, що не потребує додаткової констатації у резолютивній частині постанови суду.
Крім того, суд зазначає, що сторонами не надано до суду рішення, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 3173,00 грн.
Також нарахування штрафної санкції не підтверджується витягом з облікової картки платника податків.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 стосовно визнання неправомірним застосування до фізичної особи ОСОБА_3 та нарахування і обліку штрафної санкції на суму 3173,00 грн та скасування штрафної санкції на суму 3173,00 грн, зобов'язання ГУ ДФС у Полтавській області виключити нарахування штрафної санкції з облікової картки платника податків.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідачі як суб'єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково не довели суду правомірності своїх рішень.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій та рішень протиправними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області у Полтавській області від 21.11.2017 № 17545-17.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.12.2017 № Ф-4-17.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо списання боргу (недоїмки) зі сплати ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9895,77 грн відповідно до абзацу четвертого пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування", з урахуванням висновків суду.
Зобовязати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області вчинити дії щодо списання податкового боргу ОСОБА_3 зі сплати єдиного податку в розмірі 6254,23 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39680655) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1280,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 18.12.2017.
Суддя Т.С. Канигіна
Судове рішення № 71080336, Полтавський окружний адміністративний суд було прийнято 13.12.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 816/1188/17. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: