Постанова № 71079998, 14.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року 12год.50хв. м. ОдесаСправа № 815/5301/17

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іванова Е.А., суддів Бойко О.Я., Андрухів В.В..

за участю: секретаря Сакара М.М., позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі ДКСУ, відповідач) в якому просить визнати дії Державної казначейської служби України щодо невиконання (бездіяльність по виконанню) Постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011 у справі № 1512/2-а-356/11 у встановлений законом термін протиправними; зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити стягувачу ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 581,40 грн. за порушення строку виконання державою Постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011 у справі № 1512/2-а-356/11, що становить три відсотки річних від несплаченої суми за весь час прострочки виконання зазначеного рішення суду, починаючи з 22 травня 2013 року до 28 лютого 2017 року відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Київським районним судом м. Одеси було прийнято 07.04.2011 Постанову у справі № 1512/2-а-356/11, якою покладено обов'язок на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради вчинити дії, а саме перерахувати щорічну разову грошову допомогу за 2010 рік та виплатити ОСОБА_3 не отриману частину щорічної разової грошової допомоги, передбаченою ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, визначеному законом, виходячи з розміру на момент виникнення права на виплату, з урахуванням проведених виплат. 07.04.2011 вказана постанова набрала законної сили. На виконання вказаного рішення, Київським районним судом м. Одеси був виданий 21.05.2013 виконавчий лист №2-а-356/11р. Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області у своїй Постанові ВП №34977933 від 23.11.2012 вказав, що загальна сума боргу по зазначеному виконавчому листу складає 5168,00 грн. 22 травня 2013 року стягувач (позивач) надав до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області всі необхідні документи по вище вказаної судової справі для отримання коштів згідно з рішенням суду. Але у термін, встановлений законом України для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, вказана Постанова Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011 по справі № 1512/2-а-356/11 не була виконана органами Казначейства України. Частини друга, четверта статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Зазначена Постанова Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011 по справі № 1512/2-а-356/11 була виконана Державною казначейською службою України тільки 28.02.2017 року шляхом перерахування стягувану (позивачу) на його пенсійний банківський картковий рахунок суму 5168,00 грн. Про дану позитивну дію Державної казначейської служби України позивач дізнався тільки зараз з розяснень банку, так як відповідач письмово не повідомив позивача про скоєні ним дії по виконанню рішення суду. Відтак, зволікаючи у виконанні дій з перерахування коштів стягувану, відповідач вчинив бездіяльність та як суб'єкт владних повноважень, який зобов'язаний неухильно виконувати покладені на нього обов'язки у спосіб та на підставі, що визначені Законом, належних дій не вчинив.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмові заперечення проти позову, які мотивовані тим, що Державною казначейською службовою України 28.02.2017 був виконаний виконавчий лист Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2013 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2013 по справі № 1512/2-а-356/11 за бюджетною программою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Проте оскільки законодавством встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету повинно здійснюватися за черговістю надходження рішень суду на виконання, після виконання рішень суду, що надійшли у першу, другу та третю черги, Державною казначейською службою України будуть здійснені заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 у відповідності до рішення про виплату компенсації від 30.10.2017 за № 134 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Враховуючи повноту та законність дій Державної казначейської служби України, щодо здійснених заходів, направлених на виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2013 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2013 по справі № 1512/2-а-356/11, винесення рішення про виплату компенсації від 30.10.2017 за № 134 вимоги позивача, щодо визнання дії Державної казначейської служби України щодо невиконання (бездіяльність по виконанню) постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011 у справі №1512/2-а-356/11 у встановлений законом термін протиправним та зобов'язання Державної казначейської служби Укрїани нарахувати та виплатити стягувачеві ОСОБА_1 компенсацію у розмірі 581,40 грн. за порушення строку виконання державою постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011 у справі №1512/2-а-356/11, що становить три відсотки річних від несплаченої суми за весь час прострочки виконання вищезазначеного рішення суду починаючи з 22.05.2013 року до 28.02.2017 року не підлягають задоволенню.

Вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Київським районним судом м. Одеси 07.04.2011 року прийнято постанову у справі № 1512/2-а-356/11, якою покладено обов'язок на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради вчинити дії, а саме перерахувати щорічну разову грошову допомогу за 2010 рік та виплатити ОСОБА_3 не отриману частину щорічної разової грошової допомоги, передбаченою ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, визначеному законом, виходячи з розміру на момент виникнення права на виплату, з урахуванням проведених виплат.

07.04.2011 вказана постанова набрала законної сили.

На виконання вказаного рішення, Київським районним судом м. Одеси був виданий 21.05.2013 року виконавчий лист №2-а-356/11р.

Частино 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (діючої на той час) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності 01.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно ч. 2 п. 48 Порядку №845 перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

10.10.2013 року на адресу Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області надійшла заява ОСОБА_3 від 10.10.2013, стосовно виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2013 по справі № 1512/2-а-356/11 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2013 по справі № 1512/2-а-356/11, щодо стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2010 рік у розмірі 5168,00 грн.

Так, судом встановлено, що Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області листом від 16.10.2013 за № 16-10/1513-8838 надіслало на адресу Державної казначейської служби України пакет документів стосовно виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2013 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2013 по справі № 1512/2-а-356/11.

Відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, пункту 3 Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Аналогічно в пункті 50 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, встановлено, цю за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Оскільки виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган та виплата компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконанні судового рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду то виплата компенсації ОСОБА_3 можлива лише після виконання рішень судів, які перебувають на виконанні в Казначействі за сформованою черговістю.

Як зазначив представник відповідача на сьогоднішній день на виконанні у Казначействі знаходяться рішення судів на суму понад 5,0 млрд грн., що надійшли та зареєстровані раніше рішення про нарахування компенсації на користь ОСОБА_3

Перерахування коштів стягувачам з затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Згідно з частиною 1 пункту 49 Порядку у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейством постійно направляються листи до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 (а.с. 26-41).

Проте, відповідні зміни наразі не прийняті.

Державною казначейською службовою України тільки 28.02.2017 був виконаний виконавчий лист Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2013 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2013 по справі № 1512/2-а-356/11 за бюджетною программою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Таким чином судом встановлено, що ДКСУ вчинялись певні дії для можливості виконання виконавчого листа Київського районного суду м.Одеси від 10.10.2013 року у встановлений законом строк та він був виконаний ДКСУ хоч і з порушенням вимог Порядку №845, проте не з вини ДКСУ, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання дії Державної казначейської служби України щодо невиконання (бездіяльність по виконанню) постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011 у справі №1512/2-а-356/11 у встановлений законом термін протиправним задоволенню не підлягають.

Щодо другої вимоги, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державна казначейська служба України), протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в ч. 4 ст. 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Ч. 2 ст. 5 Закону, компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (Державною казначейською службою України).

Таким чином, нарахування та виплата компенсації за порушення строку виконання судового рішення за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» є виключною компетенцією саме Державної казначейської служби України.

З огляду на зазначе та враховуючи те, що виконавчий лист Київського районного суду м.Одеси від 10.10.2013 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2013 по справі № 1512/2-а-356/11 був виконаний 28.02.2017, Державною казначейською службою України вже після звернення позивача з позовом до суду було прийнято рішення про виплату компенсації від 30.10.2017 за №134 (далі - Рішення) та нараховано компенсацію в сумі 971,79 грн..

Згідно п. 51 Порядку №845 у рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються:

назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав;

повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, імя та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника;

дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу;

строк прострочення платежу;

реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання;

спосіб перерахування коштів стягувачу;

сума нарахованої компенсації.

Рішення про виплату компенсації затверджується Головою Казначейства, а постанова - керівником органу державної виконавчої служби.

У п. 3 Рішення зазначена дата надходження документів: 10.10.2013 року.

У п. 4 Рішення зазначена дата закінчення строку для перерахування коштів: 10.01.2014 року.

У п. 5 Рішення зазначена дата перерахування коштів стягувачу: 28.02.2017 року.

У п. 6 Рішення зазначений строк прострочення платежу: 1145 днів.

Пунктом 9 Рішення визначена сума нарахованої компенсації у розмірі 971,79 грн..

Абзацом 2 п.п. 1 п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та п. 3 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України, зокрема, за черговістю надходження таких рішень.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», заборгованість за рішеннями суду погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Як зазначив представник відповідача в своїх запереченнях, оскільки законодавством встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету повинно здійснюватися за черговістю надходження рішень суду на виконання, після виконання рішень суду, що надійшли у першу, другу та третю черги, Державною казначейською службою України будуть здійснені заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 у до відповідності до рішення про виплату компенсації від 30.10.2017 за № 134 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Тобто представником відповідача підтверджено, що на час звернення позивача до суду з вказаним позовом позивачу не зважаючи на рішення про виплату компенсації від 30.10.2017 за №134 не виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення.

При розгляді питання, пов'язаного із захистом право на виплату компенсації суд застосовує практику Європейського суду з прав людини стосовно гарантування та тлумачення права власності, яке закріплено статтею 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною згідно Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, і є частиною законодавства України.

Так, Європейськім судом з прав людини надається надзвичайно широке автономне тлумачення поняття «майно» у світлі Конвенції, до змісту якого включається не тільки рухоме, нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні права, в тому числі, акції, ліцензії, патенти, але й право вимагати виплати боргу з держави, економічні права, які пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право на пенсію та виплати з системи соціального забезпечення тощо.

На думку Європейського суду це право підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу 1.

Зазначений принцип розширеного тлумачення поняття «майно» було неодноразово підтверджено Судом з прав людини в рішеннях проти України. Так, у рішенні у справі «Сук проти України» від 10 березня 2011 року. В рішенні Європейський суд повторив, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Протоколу 1 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Заяви уряду про те, що не було остаточного і такого, що підлягало виконанню рішення, яке б підтверджувало право заявника на такі виплати, та що національне законодавство чітко передбачало, що виплата забезпечення, про яке йдеться, може здійснюватись лише у випадку наявності достатніх бюджетних коштів Європейським судом були відхилені.

Таким чином суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення компенсації підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, те що ДКСУ вчинялись певні дії для виплати суми за виконавчим листом Київського районного суду м.Одеси від 10.10.2013 року у встановлений законом строк та він був виконаний ДКСУ несвоєчасно не з вини ДКСУ, та те, що на цей час компенсація згідно рішення про виплату компенсації від 30.10.2017 за №134 не виплачена, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також суд вважає можливим застосувати ч. 2 ст. 9 КАС України щодо стягнення суми в більшому розмірі ніж заявлено в позові виходячи з суми зазначеної в рішенні від 30.10.2017 за №134 відповідача.

Щодо позовної вимоги зобовязати нарахувати компенсацію, то як встановлено судом сума в розмірі 971,79 грн. вже нарахована ОСОБА_1 відповідачем, але не виконана.

Керуючись, ст. ст. 2, 9, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Зобовязати Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1 місцепроживання м.Одеса вул.Ак.Вільямса буд.56/3 кв.55) компенсацію у розмірі 971,79грн. за порушення встановленого строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа виданного 10.10.2013р. Києвським районним судом м.Одеси по справі №1512/2-а-356/11.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646 місцезнаходження м.Київ вул.Бастіонна 6) за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) 828011; рахунок отримувача 31212206784005; код класифікації доходів бюджету 22030001, судовий збір у розмірі 640грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 14.12.2017 року.

Суддя Е.А.Іванов

СуддяВ.В.Андрухів

СуддяО.Я.Бойко