Ухвала суду № 71078942, 20.12.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8952/17

Провадження № 2/161/2948/17

У Х В А Л А

20 грудня 2017 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

при секретарі Царюк Н.М.,

з участю представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 про відвід судді Ковтуненка В.В.,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Ківерцівської центральної районної лікарні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В ході проведення підготовчої частини судового розгляду справи по суті, представником позивача адвокатом ОСОБА_2 заявлено відвід головуючому судді Ковтуненко В.В. та подано письмову заяву.

В обґрунтування заяви посилається на те, що у провадженні судді Ковтуненка В.В. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 і Ківерцівської центральної районної лікарні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Суддя Ковтуненко В.В. до сторони позивача ставиться упереджено. Не допускає представників позивача до участі у справі з надуманих незаконних причин.

Так, суддя Ковтуненко В.В. своєю ухвалою від 19 червня 2017 року за результатами вивчення матеріалів цивільної справи за вказаною позовною заявою в інтересах громадянина Російської Федерації ОСОБА_5, підписаною та поданою до суду його представником ОСОБА_9 з додаванням копії довіреності позивача на право представляти його інтереси:

- встановив, що позовна заява подана з додержанням вимог ст. ст. 119-120 ЦПК України (зокрема, що позовна заява за формою і змістом відповідає вимогам закону, підписана і подана повноважним представником позивача, що вбачається із доданої до позовної заяви копії довіреності позивача);

- встановив відсутність підстав для відмови у відкритті провадження за вказаним позовом;

- ухвалив:

відкрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_5;

призначити судове засідання у цій справі на 10.00 годин 12 липня 2017 року.

При цьому, суддя не виявив передбачених ст. ст. 121, 122 ЦПК України підстав для відмови у відкриті провадження у справі, залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви. Зокрема, що заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

В судовому засіданні 12 липня 2017 року суддя Ковтуненко В.В. заявив, що довіреність від імені позивача ОСОБА_5 нібито не оформлена належним чином: не перекладена на українську мову, не містить апостиля, - та що представники позивача не мають повноважень представляти інтереси.

Представник позивача ОСОБА_9 звернувся до Міністерства юстиції України за роз'ясненнями щодо дії довіреності громадянина РФ ОСОБА_5 в Україні, можливості представляти його інтереси в Україні (у тому числі судах України), необхідності проставляти на довіреності апостиль.

Листом заступника Міністра юстиції О. Сукманової від 08.08.2017 повідомлено, що наявна довіреність, посвідчена нотаріусом Російської Федерації, може бути прийнята на території України без будь-якого додаткового засвідчення, тобто без процедури консульської легалізації чи проставлення апостиля. В обґрунтування зазначеної позиції зроблено посилання на низку відповідних українських і міжнародних нормативних актів.

Вказаного листа рекомендованою поштою ОСОБА_9 своєчасно направив до суду.

Але під час наступного судового засідання 12 жовтня 2017 року суддя Ковтуненко В.В. намагався не допустити представників позивача до участі в засіданні і провести засідання без їх участі, погрожував їм поліцією і кримінальною справою; знову підняв питання про начебто неналежно оформлену довіреність позивача та відсутність в його представників повноважень представляти його інтереси.

Також усупереч вимог ст. 27 ЦПК суддя Ковтуненко В.В. не дає представникам позивача ознайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи.

Незважаючи на роз'яснення Міністерства юстиції та відсутність потреби і правових підстав для якихось додаткових документальних оформлень підтвердження у даному випадку повноважень на представництво інтересів ОСОБА_5, суддя Ковтуненко В.В. заявив, що до участі у справі представників позивача він не допустить, вимагаючи надати на підтвердження повноважень документи, що або не відповідають законодавству, або взагалі ним не передбачені, а саме: довіреності з Російської Федерації - перекладені на українську мову, з додатковим нотаріальним оформленням в Україні та апостилем, а від адвоката - обов'язково надати одночасно договір про надання правової допомоги, ордер на надання правової допомоги і витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, який взагалі Цивільним процесуальним кодексом України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачений.

При цьому, на підставі цієї ж довіреності представник ОСОБА_9 вже представляв інтереси ОСОБА_5 в судах по іншій справі. У місцевому, апеляційному та касаційному судах жодних сумнівів у можливості бути представником не виникало.

Із вказаного приводу представник позивача ОСОБА_9 звернувся 05.12.2017 до Вищої Ради правосуддя зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненка В.В., яка прийнята до розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Наявність безсторонності визначається, в тому числі і тим, чи забезпечував суд достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Пєрсак проти Бельгії» від 1 жовтня 1982).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини «важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Суди зобов'язані вселяти довіру в населення і якщо є обґрунтовані підстави вважати, що суддя не буде безстороннім, цей суддя має бути усунутий від розгляду справи" (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України», рішення від 28.10.1998 р. у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Сайрава ді Карвальо від 22 квітня 1994 р., судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід. Суддя повинен діяти у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, зокрема ЦПК України.

Дана заява не є незгодою сторони позивача з процесуальними рішеннями судді, рішенням або окремою думкою судді в інших справах, висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання. Просить суд задовольнити заяву про відвід судді Ковтуненка В.В. від розгляду даної справи та передати її на розгляд іншого судді цього суду.

Представники позивача в судовому засіданні, кожен окремо, підтримав подану заяву про відвід судді Ковтуненка В.В. з підстав у ній викладених і просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви та пояснив, що заява про відвід упереджена, в ній немає правових обґрунтувань визначених ЦПК України. Також немає доказів на підтвердження обґрунтування саме щодо підставності відводу. На його особисту думку взагалі немає підстав для задоволення заяв. Саме ставлення сторони позивача до головуючого є упередженим, так як минуле судове засідання 12.10.2017 року не відбулось із-за невчасної явки представників позивача, А тепер із-за цього вказують на те, що їх не допускають до участі у справі. Просив відмовити в задоволенні заяви.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти поданої заяви та пояснив. Стороною позивача у відповідності до положень ЦПК України потрібно копію клопотання з додатками надати сторонам, але дана вимога представником не виконана. У зв'язку з чим немає можливості обґрунтувати заяву. Просив відмовити в задоволенні заяви

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді Ковтуненка В.В. не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Судом при розгляді справи встановлено і це вбачається із змісту самої заяви про відвід, що в ній взагалі відсутні посилання на положення ЦПК України, які визначені ст. 36 ЦПК України. Також до заяви взагалі не надано доказів на підтвердження обгрунтованості відводу саме з підстав викладених в ст. 36 ЦПК України.

Держава відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд вказує, що однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.

Також суд зазначає, що згідно із статтею 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В практиці Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду розмежовується суб'єктивний та об'єктивний аспекти.

При цьому щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об'єктивної складової неупередженості суддів, то у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників адміністративного процесу.

Також суд акцентує увагу представника скаржника на те, що у відповідності до положень пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 126 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

В свою чергу, відповідно до положень статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи норми чинного законодавства можна зробити висновок, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю, а намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання заяви про відвід судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду, що забороняється законом.

Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і вирішує питання про зупинення провадження у справі.

Керуючись ч. 3 ст. 40, п. 7 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Ківерцівської центральної районної лікарні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди зупинити до вирішення питання про відвід судді Ковтуненка В.В.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Волинської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.В. Ковтуненко