Рішення № 71078725, 19.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. ЛуцькСправа № 803/1566/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Луцьке підприємство електротранспорту» (далі - КП «Луцьке підприємство електротранспорту») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 жовтня 2017 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою термінів сплати податку на додану вартість встановлено порушення строків сплати самостійно визначеного в податкових деклараціях за березень-червень 2017 року податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно із статтею 203 цього ж Кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобовязання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Вказує, що є всі первинні документи, а саме: податкові декларації за березень-червень 2017 року та платіжні доручення про сплату податку на додану вартість до бюджету, а тому порушень КП «Луцьке підприємство електротранспорту» вимог, передбачених пунктом 57.1 статті 57 ПК України немає.

У судовому засіданні 13 грудня 2017 року представник позивача додатково пояснив, що відсутність виникнення податкового боргу згідно декларацій з ПДВ за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року та за червень 2017 року підтверджується також і тим, що відповідно до абзацу 6 пункту 1 підрозділу «Порядок ведення інтегрованої картки платника», Розділу ІІ «Інтегрована картка платника», «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежі до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. А тому відсутні підстави для самостійного визначення ГУ ДФС у Волинській області ДФС України в деклараціях, поданих КП «Луцьке підприємство електротранспорту» сум самостійно обчисленого податкового зобовязання.

Відповідач, посилаючись на відомості облікової картки підприємства, вказує на існування в момент набрання грошового зобовязання статусу недоїмки в сумі 394 723, 41 грн. При цьому відповідач не вказує про яке грошове зобовязання він повідомляє, і не вказує на який момент (на яку дату) це грошове зобовязання набрало статусу недоїмки.

З цього приводу позивач вказує, що 12 червня 2013 року постановою Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/1075/13-а за адміністративним позовом Луцької ОДПІ до КП«Луцьке підприємство електротранспорту» про стягнення податкового боргу, позов задоволено повністю, стягнуто з підприємства в дохід Державного бюджету податковий борг, зокрема по податку на додану вартість в розмірі 402 022, 28 грн..

17 серпня 2017 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду у цій справі, у яку внесено виправлення ухвалою від 19 жовтня 2017 року, розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/1075/13-а шляхом сплати комунальним підприємством до 25 числа кожного місяця щомісячних платежів, починаючи з вересня 2017 року по липень 2022 року включно в розмірі 6 700, 00 грн. податку на додану вартість. КП «Луцьке підприємство електротранспорту» здійснює сплату розстрочених судом платежів, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1 вказаного підрозділу 1 Розділу VI Порядку: в інформаційну систему органів ДФС заносяться дані щодо наданих платнику податків розстрочок (відстрочок) грошових зобовязань (податкового боргу), зокрема: документ, що є підставою для розстрочення (відстрочення) зобовязання (боргу) відповідно до статті 100 розділу 9 глави II Податкового кодексу України, рішення суду, відповідного закону, що передбачає надання платнику податків розстрочення (відстрочення).

Таким чином відповідач не мав підстав для самостійного внесення розстроченого податкового боргу з ПДВ, оскільки таке розстрочення оформляється окремим рішенням, яке не має відношення до самостійно поданої платником податкової декларації з сумою узгодженого зобовязання.

Відтак, відповідач неправомірно застосував штраф та безпідставно виніс податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, а тому просить суд скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в поданих письмових запереченнях позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні, з тих підстав, що перевіркою встановлено порушення платником КП «Луцьке підприємство електротранспорту» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання із сплати податку на додану вартість за що передбачено відповідальність пункту 126.1 статті 126 ПК України.

Оскільки позивач самостійно обчислив собі суму грошового зобовязання по податковій декларації з податку на додану вартість, дана сума грошового зобовязання в розумінні Податкового кодексу України вважається узгодженою з моменту подання декларації до контролюючого органу.

Зазначає, що згідно із підпунктом 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг це сума грошового зобовязання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Вказує, що в момент набрання грошового зобовязання статусу податкового боргу за КП «Луцьке підприємство електротранспорту» рахувалась недоїмка в розмірі 394 723, 41 грн.

Представник відповідача звертає увагу, що податковий борг, який виник внаслідок несвоєчасної сплати грошового зобовязання визначеного у податкових деклараціях, з врахуванням положень пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Податковий кодекс України не містить норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань (податкового боргу) після закінчення граничного строку подання розрахунків та спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобовязань.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Таким чином, внаслідок порушення позивачем свого обовязку щодо своєчасної сплати податкового зобовязання у строки, Головним управлінням ДФС у Волинській області правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених Податковим кодексом України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав викладених у ньому та додаткових поясненнях та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечила з підстав викладених в запереченні та додаткових поясненнях та просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання призначене на 19.12.2017 року представник позивача не зявився хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з частиною девятою статті 205 цього Кодексу якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та в звязку з неявкою представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, з огляду на відсутність необхідності заслуховувати свідка чи експерта, судом постановлено усну ухвалу щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечила проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку дотримання термінів сплати податку на додану вартість узгодженої суми грошового зобовязання платника податку КП «Луцьке підприємство електротранспорту» (43018, АДРЕСА_1), за результатами якої складено акт від 04 жовтня 2017 року № 10576/03-20-12-07-03327931.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, пункту 50.1 статті 50 ПК України, а саме:протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання із сплати податку на додану вартість.

За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, яким за затримку на 150, 120, 89, 59 календарних днів сплати грошового зобовязання в сумі 15 886, 00 грн. зобовязано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 3 177, 20 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобовязань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зокрема, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобовязання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобовязання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Луцьке підприємство електротранспорту» 19 квітня 2017 року подало податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року № НОМЕР_2, згідно якої визначено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 11 355, 00 грн.

Сума 11 355, 00 грн. сплачена протягом 10 днів, що настають за останнім днем граничного строку, що підтверджується платіжними дорученнями від 21 квітня 2017 року № 21687 на суму 1 355, 00 грн; від 24 квітня 2017 року № 21716 на суму 2 000, 00 грн.; від 25 квітня 2017 року № 21734 на суму 2 000, 00 грн.; від 26 квітня 2017 року № 21749 на суму 2 000, 00 грн.; від 27 квітня 2017 року 3 21762 на суму 2 000, 00 грн.; від 28 квітня 2017 року № 21781 на суму 2 000, 00 грн.

За податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2017 року № НОМЕР_3 вiд 17 травня 2017 року підприємством самостійно обчислена сума грошового зобовязання в розмірі 3 057, 00 грн.

Вказана сума грошового зобовязання в розмірі 3 057, 00 грн. сплачена протягом 10 днів, що настають за останнім днем граничного строку, що підтверджується платіжним дорученням від 26 травня 2017 року № 22111.

За податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2017 року № НОМЕР_4 вiд 19 червня 2017 року КП «Луцьке підприємство електротранспорту» самостійно обчислена сума грошового зобовязання в розмірі 7 985, 00 грн.

Сума 7 985, 00 грн. сплачена протягом 10 днів, що настають за останнім днем граничного строку, що підтверджується платіжними дорученнями від 22 червня 2017 року № 22371 на суму 4 985, 00 грн.; від 23 червня 2017 року № 22391 на суму 3 000, 00 грн.

За податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2017 року № НОМЕР_5 вiд 19 липня 2017 року підприємством самостійно обчислена сума грошового зобовязання в розмірі 7 917, 00 грн.

Сума 7 917, 00 грн. сплачена протягом 10 днів, що настають за останнім днем граничного строку, що підтверджується платіжними дорученнями від 24 липня 2017 року № 22741 на суму 4 000, 00 грн.; від 25 липня 2017 року № 22774 на суму 3 917, 00 грн.

Грошові зобовязання, які визначені за податковими деклараціями № НОМЕР_2 від 19 квітня 2017 року, № НОМЕР_3 вiд 17 травня 2017 року, № НОМЕР_4 вiд 19 червня 2017 року та № НОМЕР_5 вiд 19 липня 2017 року набули статусу узгоджених у день подання відповідних декларацій.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що податковий борг, який виник внаслідок несвоєчасної сплати грошового зобовязання визначеного у податкових деклараціях, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (пункт 87.9 статті 87 ПК України).

Так, в момент набрання грошового зобовязання статусу податкового боргу у позивача по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів послуг була наявна недоїмка в розмірі 394 723, 41 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків КП «Луцьке підприємство електротранспорту».

Як вбачається із зворотнього боку облікової картки, 27 вересня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення № 23447 погашено недоїмку по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_2 від 19 квітня 2017 року (термін сплати 30 квітня 2017 року) на суму 2 201, 60 грн. У звязку з цим до позивача була застосована штрафна санкція в сумі 440, 32 грн. (20 % від суми сплати за прострочення у 150 днів з 30 квітня 2017 року по 27 вересня 2017 року).

27 вересня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення № 23447 погашено недоїмку по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_3 від 17 травня 2017 року (термін сплати 30 травня 2017 року) на суму 3 057, 00 грн. У звязку з цим до позивача була застосована штрафна санкція в розмірі 611, 40 грн. (20 % від суми сплати за прострочення у 120 днів з 30 травня 2017 року по 27 вересня 2017 року).

Позивачем відповідно до платіжних доручень № 12639805 від 26 вересня 2017 року та № 23447 від 27 вересня 2017 року погашено недоїмку по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_4 від 19 червня 2017 (термін сплати 30 червня 2017 року) на загальну суму 7 985, 00 грн. У звязку з цим до позивача була застосована штрафна санкція в розмірі 1 597, 00 грн. (20 % від суми сплати за прострочення у 89 днів з 30 червня 2017 року по 27 вересня 2017 року).

Також, 27 вересня 2017 року позивачем відповідно до платіжного доручення № 12639805 від 26 вересня 2017 року погашено недоїмку по декларації з податку на додану вартість № НОМЕР_5 від 18 липня 2017 року (термін сплати 30 липня 2017 року) на суму 2 642, 40 грн. У звязку з цим до позивача була застосована штрафна санкція в розмірі 528, 48 грн. (20 % від суми сплати за прострочення у 59 днів з 30 липня 2017 року по 27 вересня 2017 року).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, КП «Луцьке підприємство електротранспорту» не було вчасно сплачено грошових зобовязань самостійно визначених та задекларованих ним у вищезазначених деклараціях з податку на додану вартість протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації та грошового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобовязання передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобовязання. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобовязання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Крім того, передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобовязання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобовязання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що розстрочення податкового боргу з податку на додану вартість оформлене окремим рішенням, яке не має відношення до самостійно поданої платником податкової декларації з сумою узгодженого зобовязання, а тому відповідач не мав підстав для самостійного внесення розстроченого боргу з таких мотивів та підстав.

У справі № 803/1075/13-а за позовом Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Комунального підприємства «Луцьке підприємство електротранспорту» про стягнення податкового боргу в розмірі 1 040 722, 49 грн. (у тому числі 402 002, 28 грн. - податкового боргу з податку на додану вартість), постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року позов задоволено.

Як вбачається із зворотного боку облікової картки, податковий борг в сумі 402 002, 28 грн., який був стягнутий вищезазначеною постановою, являє собою несплачене грошове зобовязання за наступними документами: податковими повідомленнями-рішеннями № 0000822399/0 від 18 травня 2009 року, № НОМЕР_6 від 14 травня 2012 року, податковими деклараціями з податку на додану вартість № НОМЕР_7 від 19 вересня 2012 року, № НОМЕР_8 від 18 жовтня 2012 року, № НОМЕР_9 від 19 листопада 2012 року, № НОМЕР_10 від 19 листопада 2012 року, № НОМЕР_11 від 21 січня 2013 року, № НОМЕР_12 від 20 лютого 2013 року, № НОМЕР_13 від 20 травня 2013 року.

Грошові зобовязання, у тому числі самостійно визначені позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих після 20 травня 2013 року, в судовому порядку не стягувалися, а відтак і не розстрочувалися, та після спливу граничного строку для їх сплати набували статусу податкового боргу.

Враховуючи вищезазначене, податковий борг в сумі 394 723,41 грн., який існував станом на 28 квітня 2017 року, та на який посилається Головне управління ДФС у Волинській області являє собою несплачене грошове зобовязання самостійно нараховане позивачем за наступними деклараціями з податку на додану вартість: № НОМЕР_14 від 19 березня 2017 року терміном сплати до 30 березня 2017 року; № НОМЕР_15 від 19 лютого 2017 року терміном 02 березня 2017 року; № НОМЕР_16 від 18 січня 2017 року терміном сплати до 30 січня 2017 року; № НОМЕР_17 від 19 грудня 2016 року терміном сплати до 30 грудня 2016 року; № НОМЕР_18 від 18 листопада 2016 року терміном сплати до 30 листопада 2016 року; № НОМЕР_19 від 18 жовтня 2016 року терміном сплати до 30 жовтня 2016 року; № НОМЕР_20 від 19 вересня 2016 року терміном сплати до 30 вересня 2016 року; № НОМЕР_21 від 18 серпня 2016 року терміном сплати до 30 серпня 2016 року; № НОМЕР_22 від 19 липня 2016 року терміном сплати до 30 липня 2016 року; № НОМЕР_23 від 18 червня 2016 року терміном сплати до 30 червня 2016 року; № НОМЕР_24 від 19 травня 2016 року терміном сплати до 30 травня 2016 року; № НОМЕР_25 від 19 квітня 2016 року терміном сплати до 30 квітня 2016 року; № НОМЕР_26 від 18 березня 2016 року терміном сплати до 30 березня 2016 року; № НОМЕР_27 від 22 лютого 2016 року терміном сплати до 01 березня 2016 року; № НОМЕР_28 від 19 січня 2016 року терміном сплати до 30.01.2016 року; № НОМЕР_29 від 17 грудня 2015 року терміном сплати до 30 грудня 2015 року; № НОМЕР_30 від 18 листопада 2015 року терміном сплати до 30 листопада 2015 року; № НОМЕР_31 від 16 жовтня 2015 року терміном сплати до 30 жовтня 2015 року; № НОМЕР_32 від 18 вересня 2015 року терміном сплати до 30 вересня 2015 року; № НОМЕР_33 від 18 серпня 2015 року терміном сплати до 30 серпня 2015 року; № НОМЕР_34 від 17 липня 2015 року терміном сплати до 30 липня 2015 року; № НОМЕР_35 від 19 червня 2015 року терміном сплати до 30 червня 2015 року; № НОМЕР_36 від 20 травня 2015 року терміном сплати до 30 травня 2015 року; № НОМЕР_37 від 20 квітня 2015 року терміном сплати до 30 квітня 2015 року; № НОМЕР_38 від 19 березня 2015 року терміном сплати до 30 березня 2015 року; № НОМЕР_39 від 19 лютого 2015 року терміном сплати до 02 березня 2015 року; № НОМЕР_40 від 20 січня 2015 року терміном сплата до 30 січня 2015 року та податкове повідомлення - рішення № 0000822399/0 від 18 травня 2009 року.

Так, відповідно до пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобовязані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобовязання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищезазначене, часткова сплата, яка здійснювалася Комунальним підприємством «Луцьке підприємство електротранспорту» після постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року була спрямована на погашення податкового боргу, стягнутого за вищезазначеним рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 803/1075/13-а було розстрочено ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року. Вказана ухвала набрала законної сили 29 серпня 2017 року.

При цьому, грошові зобовязання за податковими деклараціями № НОМЕР_2 від 19 квітня 2017 року терміном сплати до 30 квітня 2017 року, № НОМЕР_3 від 17 травня 2017 року терміном сплати до 30 травня 2017 року, № НОМЕР_4 від 19 червня 2017 року терміном сплати до 30 червня 2017 року та № НОМЕР_5 від 18 липня 2017 року терміном сплати до 30 липня 2017 року, факт несвоєчасної сплати яких є наслідком оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, набули статусу боргу раніше ніж було винесена ухвала про розстрочення виконання судового рішення від 17 серпня 2017 року.

Таким чином, факт несвоєчасної сплати самостійно визначених позивачем грошових зобовязань, внаслідок яких застосований штраф в розмірі 3 177, 20 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30 жовтня 2017 року, мав місце до набрання законної сили ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДФС у Волинській області правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, яким на позивача накладено штраф у розмірі 3 177, 20 грн., тому позовні вимоги до задоволення не підлягають

Керуючись статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер