Рішення № 71077275, 13.12.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23106/17

Провадження № 2/127/6060/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 25.01.2017 р. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Опель Віваро» д.н АВ 4411 СВ в м. Вінниці по вул. Некрасова, 119, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 та автомобілем НОМЕР_2, які стояли припарковані, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів. Вина водія ОСОБА_2 підтверджується постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2017 р. про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. На думку позивача, ОСОБА_2, як водій джерела підвищеної небезпеки повинен оплатити витрати, пов’язані з ремонтом автомобіля НОМЕР_2, пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди та компенсувати душевні та моральні страждання шляхом відшкодування моральної шкоди. З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_214 621,88 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив його задовольнити.

Відповідач та його представник позов не визнали, просили залишити позов без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2017 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП, ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком 6 місяців.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв’язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Загальні підстави цивільно- правової відповідальності за завдану майнову шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч.1 ст. 1166 і ч.1 ст.1167 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, варто зазначити, що власником джерела підвищеної небезпеки може бути юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію автомобіля в силу належного їм права власності, господарського відання, оперативного управління або з інших підстав: по довіреності на керування транспортним засобом, в силу розпорядження компетентних органів про передачу організації в тимчасове користування технічного транспортного засобу.

Під поняттям "власник" транспортного засобу слід розуміти, в чиєму реальному володінні знаходиться джерело, тобто хто безпосередньо його експлуатує або зберігає.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 15.04.2011 року, власник транспортного засобу може передавати належний йому на праві власності автомобіль без доручення.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником KIA RIO д.н. НОМЕР_3 є ОСОБА_3, хоча по факту автомобіль знаходиться у реальному володінні позивача, який і є потерпілим, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.01.2017 р. (а.с.6)

Таким чином, саме позивач має право на відшкодування спричиненої йому шкоди та відшкодування витрат понесених ним при зверненні до суду.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В обґрунтування своїх вимог, позивач надав:

-копії фіскальних чеків (а.с.7);

-акт виконаних робіт № ФОПКІ-1318 від 23.10.2017 р., згідно якого куплено запчастин ОСОБА_3 до автомобіля НОМЕР_4 на суму 1866,58 грн.(а.с.8);

- акт виконаних робіт № ФОППо-0514 від 26.05.2017 р., згідно якого куплено запчастин ОСОБА_1 до автомобіля НОМЕР_4 на суму 2838,65 грн. (а.с.9);

- акт виконаних робіт № МЕДПо-0398 від 26.06.2017 р., згідно якого куплено запчастин ОСОБА_1 до автомобіля НОМЕР_4 на суму 324 грн.(а.с.10);

- акт виконаних робіт № ФОППо-0515 від 26.05.2017 р., згідно якого куплено запчастин ОСОБА_1 до автомобіля НОМЕР_4 на суму 2738,65 грн.(а.с.11);

-виписку по картковому рахунку (а.с.30,31).

- заявку клієнта № 629 від 16.03.2017 р. ОСОБА_3 на суму 6854,00 грн. (а.с.32).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи №127/2287/17 за фактом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, а саме з схеми місця ДТП, автомобіль НОМЕР_5 має зламаний передній бампер та відірваний номерний знак. Дані пошкодження підтверджуються підписом ОСОБА_1 у відповідній графі.

У зв’язку з цим, суд не приймає до уваги акт виконаних робіт № ФОППо-0515 від 26.05.2017 р.,оскільки кошти в сумі 2738,65 грн. були витрачені на ремонт заднього бампера, який в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджений не був .

В той же час, через відсутність доказів, що підтверджують оплату послуг, визначених в акті виконаних робіт № ФОПКІ-1318 від 23.10.2017 р., суд не враховує при визначенні розміру відшкодованої шкоди витрати в сумі 1866,58 грн. Крім того, замовником та платником у вказаному акті зазначається не позивач, а ОСОБА_3

Згідно з ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009року « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Оцінюючи зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом стягнення витрат, які підтверджуються актом виконаних робіт № ФОППо-0514 від 26.05.2017 р., актом виконаних робіт № МЕДПо-0398 від 26.06.2017 р., заявкою клієнта № 629 від 16.03.2017 р. та копіями фіскальних чеків на загальну суму 10016,65 грн.

Крім того, щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступному.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна тощо.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз’ясненнями п.9 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов’язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв’язку із заподіянням шкоди майну.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер, ступінь і тривалість моральних страждань та переживань позивача, негативні наслідки, які настали для нього в результаті дій відповідача, порушення звичайного способу життя. Тому, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, встановлених обставин у справі, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути 1000,00гривень у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 566,40 гривень (10016,65/14621,88*640,00)+ (1000/5000*640,00).

На підставі викладеного, згідно 23,1166,1167,1187,1192 ЦК України, керуючись ст.ст. 3,10, 11, 60,61 88, 212- 215,218 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 016,65гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 1000,00гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 566,40 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: