Постанова № 71076504, 12.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 911/4306/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника: Горбайчук Л.В. - довіреність № 13 від 23.03.2017.

від боржника: Сингаївський С.М. - довіреність № 1 від 07.12.2016.

від ТОВ „Люкс-Сервіс": Поліщук Р.М. - довіреність № 1 від 11.01.2017.

від ОСОБА_5: ОСОБА_6 - довіреність № 705 від 26.04.2017

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажно-Будівельне управління-2" на ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2017 року

у справі № 911/4306/16 (суддя Бацуца В.М.)

за заявою Приватного акціонерного товариства „Спільне Українсько-

Болгарське підприємство „Богдан"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 31.08.2017 року у справі № 911/4306/16 за наслідками розгляду заяв кредиторів затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" та, серед іншого, відхилено заяву № 9 від 13.03.2017 року ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" про визнання кредиторських вимог.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2017 року в частині відмови ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" у задоволенні заяви № 9 від 13.03.2017 року про визнання кредиторських вимог та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" до ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" у загальному розмірі 16 992 457,33 грн., з яких 3 200,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 16 989 257,33 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та включити дані вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 911/4306/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 року вищевказаною колегією суддів поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.11.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Поновлюючи апелянту строк на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно частини 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Заява розглядається, якщо вона надійшла до винесення ухвали про повернення апеляційної скарги.

Заява про поновлення строку розглядається одноособово одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений у встановленому законом порядку.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку може зазначатися в ухвалі як окремому документі (за підписом судді, який розглядав відповідне питання у порядку частини другої статті 93 ГПК) або в ухвалах (за підписами суддів) про повернення апеляційної скарги (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК) чи про прийняття її до провадження (стаття 98 ГПК).

Відповідно до статті 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно із п. 8 ч. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК."

Під час розгляду заявленого клопотання, судом також було враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі № Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам перш за все належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання в принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).

Як було зазначено вище, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята 31.08.2017 року.

Таким чином останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.08.2017 року є 05.09.2017 року.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини відповідної ухвали.

Відповідно до ст. 87 ГПК України, повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні в судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття.

Разом з тим, повний текст ухвали направлено учасникам провадження у справі про банкрутство лише 29.09.2017 року, тобто вже поза межами строку на апеляційне оскарження даної ухвали суду, що обумовлено складністю справи, дослідженням великої кількості документів та значним обсягом повного тексту ухвали.

При цьому, суд апеляційної інстанції взято до уваги, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає пункт 3 частини першої статті 94 ГПК України.

Скаржник, в свою чергу, отримавши копію даної ухвали суду 06.10.2017 року, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою лише 31.10.2017 року, що підтверджується відтиском штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, а відтак просив поновити йому відповідний процесуальний строк на апеляційне оскарження.

Таким чином, оскільки порушення місцевим судом процесуальних строків складання повного тексту судового рішення та надання його апелянту позбавило можливості подати апеляційну скаргу у встановлений строк, беручи до уваги, що подання апеляційної скарги через 25 днів з дня отримання копії апеляційної скарги за переконанням суду апеляційної інстанції не є значним періодом відносно звичайного строку на оскарження, а відтак не порушує принципу правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права, та враховуючи, що вимоги кредитора, який звернувся з відповідною заявою до суду, складають майже 17 мільйонів гривень, з метою забезпечення конституційного права на судовий захист та доступу до правосуддя, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У поданих через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу представники боржника та ТОВ „Люкс-Сервіс" просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судове засідання, призначене на 28.11.2017 року, не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Остапенка О.М. на лікарняному.

Після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з лікарняного ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року розгляд справи призначено на 12.12.2017 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 12.12.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2017 року в частині відмови ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" у задоволенні заяви № 9 від 13.03.2017 року про визнання кредиторських вимог та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" до ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" у загальному розмірі 16 992 457,33 грн., з яких 3 200,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 16 989 257,33 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів та включити дані вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника.

Представники боржника, ОСОБА_5 та ТОВ „Люкс-Сервіс" в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2017 року в оскаржуваній частині - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

12.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги „Монтажно-будівельне управління-2" слід відмовити, а ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2017 року в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 09.02.2017 року порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Черпак А.Ю.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 09.02.2017 року за № 40182.

Після публікації вказаного оголошення у відповідності до ст. 23 Закону про банкрутство до суду надійшла заява ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" № 9 від 13.03.2017 року з грошовими вимогами до боржника, у якій просить суд визнати його грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 16 992 457,33 грн., з яких 3 200, 00 грн. включити у першу чергу, 16 989 257, 33 грн. - у четверту чергу.

Відповідно до повідомлення № 02-01/38 від 28.03.2017 року про результати розгляду заяви кредитора про визнання конкурсних грошових вимог до боржника розпорядник майна боржника грошові вимоги ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" до ПрАТ „СУБП „Богдан" визнав у повному обсязі, а саме 3 200,00 грн. - 1 черга задоволення, 6 954 490, 70 грн. - основний борг - 4 черга задоволення, 10 034 766,63 грн. - донараховані інфляційні збитки та 3 % річних.

Разом з тим, боржник та ТОВ „Люкс-Сервіс" звернулись до суду із заявою про застосування позовної давності до кредиторських грошових вимог ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" і відповідно відмову у визнанні грошових вимог останнього.

За наслідками розгляду вказаних вимог в попередньому засіданні ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2017 року у справі № 911/4306/16 затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" та, серед іншого, відхилено заяву № 9 від 13.03.2017 року ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" про визнання кредиторських вимог.

Перевіряючи законність винесення оскаржуваної ухвали в частині вимог ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2", колегія суддів не знайшла підстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до с. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Отже, вимоги кредиторів боржника, заявлені після офіційного оприлюднення відомостей про порушення справи про банкрутство, підлягають розгляду господарським судом, за результатом якого суд вправі визнати такі вимоги або відхилити.

Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ст. 24 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

Як було зазначено вище, кредитор - ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" у своїй заяві про визнання кредиторських вимог просить суд визнати його грошові вимоги до боржника - ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" у загальному розмірі 16 992 457, 33 грн., з яких 3 200,00 грн. включити у першу чергу, 16 989 257,33 грн., що складаються з 6 954 490, 70 грн. основної заборгованості, 8 638 343,00 грн. інфляційних збитків, 1 396 423, 63 грн. 3 % річних, - у четверту чергу, що виникли на підставі договору № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року, укладеного між ЗАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" та АТЗТ „Монтажно-будівельне управління-2".

В якості доказів на обґрунтування кредиторських вимог ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" до заяви додано Договір № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року, Договір щодо координації дій по добудові житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери, підземним паркінгом та торговельним центром на земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Київська 174-А від 01.06.2010 року, відповідні первинні документи, а саме довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2, виписки з банківського рахунку заявника, Акт звіряння взаєморозрахунків від 01.06.2010 року, підписаний сторонами, та розрахунок заборгованості від 13.03.2017 року.

Досліджуючи подану заяву з кредиторськими вимогами до боржника, колегією суддів встановлено, що 01.06.2010 року між ЗАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" та АТЗТ „Монтажно-будівельне управління-2" було укладено договір № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року, згідно з умовами п.1.1. якого за договором генпідрядник зобов'язується власними та залученими силами та засобами добудувати та передати в установлений строк замовнику об'єкт (багатоквартирний житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземним паркінгом та торговельним центром, що зводиться за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 174-а) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації розробленої відповідною проектною організацією, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик, передати йому проектно-кошторисну документацію, прийняти збудований об'єкт та оплатити роботи генпідрядника.

Згідно з умовами п. 5.4. договору замовник зобов'язаний щомісяця сплачувати вартість виконаних підрядних робіт на підставі Довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та Акта приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 протягом 10 календарних днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.5. договору довідка про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за кожен місяць складаються генпідрядником у двох примірниках і подаються для підписання замовнику пізніше 3-го числа наступного місяця. Замовник повинен розглянути та підписати довідку про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт протягом 10-ти днів з моменту надання цих документів генпідрядником.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що кінцеві розрахунки здійснюються протягом 25 календарних днів з дня підписання акту здачі-прийняття закінченого будівництвом об'єкта.

Разом з тим, з наданих суду документів вбачається, що заборгованість перед ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" виникла не з Договору № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року, а із Договору № 3/ОБ від 14.05.2006 року, укладеного між ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія» та ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2".

В свою чергу, Договір № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року укладався як відступлення права вимоги ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія» усіх функцій, прав та обов'язків Замовника будівництва згідно Договору № 3/ОБ від 14.05.2006 року на боржника.

Даний факт підтверджено Договором щодо координації дій по добудові житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери, підземним паркінгом та торговельним центром на земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Київська 174-А від 01.06.2010 року.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що до моменту укладення Договору № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року вже виникла заборгованість перед ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" за виконані останнім підрядні роботи (п. 1.4. Договору щодо координації дій по добудові житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери, підземним паркінгом та торговельним центром на земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Київська 174-А від 01.06.2010 року), про що свідчить зокрема Сальдо на 11.06.2009 року по графі «Кредит Боржника», з огляду на неналежне виконання грошових зобов'язань по Договору № 3/ОБ від 14.05.2006 року.

ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" додатково було долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, що підтверджують виконання останнім підрядних робіт згідно умов саме Договору № 3/ОБ від 14.05.2006 року, укладеного ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" з ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія».

Відповідно до п. 1.7. Договору щодо координації дій по добудові житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери, підземним паркінгом та торговельним центром на земельній ділянці за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Київська 174-А від 01.06.2010 року сторони погодили, що після підписання Договору на виконання робіт по Житлового комплексу по вул. Київській 174-А в м. Обухові, Київської області в подальшому між Новим замовником та Генпідрядником, Договір № 03/ОБ від 14.05.2006 року заключний між Старим замовником та Генпідрядником анулюється.

Отже, дані роботи були виконані до моменту укладення Договору № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року.

Право ж ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" вимагати у боржника оплати заборгованості виникло з моменту підписання Акту звіряння взаєморозрахунків від 01.06.2010 року, який став результатом переведення (відступлення) ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія» на Боржника (-ку) заборгованості за Договором № 3/ОБ від 14.05.2006 року.

Крім того, згідно поданої кредиторської заяви три відсотки річних та інфляційні витрати нараховані ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" починаючи з 01.06.2010 року, тобто апелянтом визнано факт того, що прострочення грошового зобов'язання почалося саме з 01.06.2010 року.

Згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу давності.

Таким чином, в даному випадку відбулась заміна Старого замовника будівництва (ТОВ «Перша Українська Індустріально-інвестиційна Компанія») на Нового замовника будівництва (боржник) у т. ч. у зобов'язанні щодо оплати вартості вже виконаних підрядних робіт ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" згідно Договору № 3/ОБ від 14.05.2006 року.

Як було зазначено вище, боржник та ТОВ „Люкс-Сервіс" просять суд відмовити заявнику у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог у зв'язку із пропуском позовної давності.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що після підписання у 2008-2009 роках первинних документів за Договором № 3/ОБ від 14.05.2006 року, а саме відповідних довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та актів приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 і проведення по них відповідних оплат за виконані роботи відповідно до банківських виписок, 01.06.2010 року між ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан" та ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" було підписано Акт звіряння взаєморозрахунків, згідно якого заборгованість боржника перед АТЗТ „Монтажно-будівельне управління-2" складала 6 954 490,70 грн.

Тобто колегія суддів дійшла висновку, що такою дією, яка свідчить про визнання особою свого боргу, був Акт звіряння взаєморозрахунків від 01.06.2010 року, який і був підписаний між боржником та ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2".

Згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Акт звіряння взаєморозрахунків між боржником та ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" складений 01.06.2010 року на суму 6 954 490,70 грн.

Три відсотки річних та інфляційні витрати заявником нараховані починаючи з 01.06.2010 року, що свідчить про визнання факту прострочення грошового зобов'язання з 01.06.2010 року.

Як зазначає сам заявник у своєму відзиві на пояснення боржника, жодна із сторін не зверталась з вимогами один до одного, а ні до суду щодо виконання чи розірвання договору № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року, відтак відсутні інші підстави для переривання строку позовної давності.

Таким чином, перебіг позовної давності почав свій відлік з 01.06.2010 року та сплив ще 02.06.2013 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заявник звернувся до господарського суду Київської області із заявою № 9 від 13.03.2017 року про визнання кредиторських вимог до боржника лише 13.03.2017 року, тобто із значним спливом трирічного строку позовної давності

Оскільки строк позовної давності за вимогою про стягнення суми основної заборгованості сплив, строк позовної давності за вимогами про сплату 3% річних і інфляційних нарахувань також сплив, отже ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" пропущений строк позовної давності до заявлених вимог щодо суми основної заборгованості, 3% річних і інфляційних нарахувань.

Заперечення заявника щодо того, що ним не пропущено позовну давність для звернення із заявою № 9 від 13.03.2017 року про визнання кредиторських вимог до боржника - ПрАТ „Спільне Українсько-Болгарське підприємство „Богдан", виходячи із положення п. 5.6. договору, яким передбачено, що кінцеві розрахунки здійснюються протягом 25 календарних днів з дня підписання акту здачі-прийняття закінченого будівництвом об'єкта, який в свою чергу не було підписано, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки положення, викладене у п. 5.6. договору, застосовується щодо кінцевих, остаточних, інших розрахунків, які не стосуються і не охоплюють розрахунок за довідками про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2, по яким заявлено основні грошові вимоги на суму 6 954 490,70 грн. основної заборгованості, щодо яких підлягає застосуванню п. 5.4. договору, яким передбачено, що замовник зобов'язаний щомісяця сплачувати вартість виконаних підрядних робіт на підставі Довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та Акта приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2 протягом 10 календарних днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін.

В свою чергу заявником не додано до заяви та матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, що підтверджують виконання сторонами робіт згідно умов договору № 1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2010 року після його укладення.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Твердження ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2", викладені в апеляційній скарзі про те, що позовна давність застосовується тільки у позовному провадженні, а не у межах розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Таким чином, сторонами у справі про банкрутство, які наділені всіма процесуальними правами сторони під час провадження у справі про банкрутство, є кредитори, яким Закон не забороняє заявляти про застосування позовної давності під час провадження у справах про банкрутство, оскільки провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, в тому числі і Цивільним кодексом України. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2017 року у справі № 920/1294/15).

Крім того, згідно п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження.

За вказаних обставин, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції в частині кредиторських вимог ТОВ „Монтажно-будівельне управління-2" до боржника, дослідивши заяву кредитора на підставі наявних у справі доказів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови скаржника у визнанні його вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 31.08.2017 року у даній справі в оскаржуваній скаржником частині є такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали у відповідній частині не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажно-будівельне управління-2" на ухвалу Господарського суду Київської області від 31.08.2017 року у справі № 911/4306/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2017 року у справі № 911/4306/16 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю „Монтажно-будівельне управління-2" у задоволенні заяви № 9 від 13.03.2017 року про визнання кредиторських вимог, залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 911/4306/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

А.А. Верховець