Постанова № 71076427, 06.12.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017 року Справа № 904/5196/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Дорошенко Г.В., довіреність б/н від 16.01.2017 р., представник;

від відповідача за первісним позовом: Отрошко Т.В., довіреність №767 від 22.05.2017 р., представник;

від відповідача-2 за зустрічним позовом: Керекеша С.М., довіреність №10/6-66 від 17.11.2017 р., представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 року у справі № 904/5196/17

за первісним позовом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Мухи Ігоря Івановича, м. Дніпро

про стягнення 126 207,27 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Мухи Ігоря Івановича, м. Дніпро

до відповідача-1 Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району, м. Дніпро

відповідача-2 Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 року у справі № 904/5196/17 (суддя Рудовська І.А. ) в задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Суд вирішив:

- визнати Договір оренди нерухомого майна № 372-ДКП/14 від 04.11.2014 року, укладений між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Мухою Ігорем Івановичем (орендар) - недійсним з моменту його укладення та застосувати наслідки недійсності правочину;

- стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району на користь Фізичної особи-підприємця Мухи Ігоря Івановича 1600,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що:

- орендоване відповідачем за первісним позовом нежитлове приміщення знаходиться у багатоквартирному житловому будинку і є спільною частковою власністю власників усіх приміщень в будинку (спільною власністю).

- власники квартир не надавали погодження щодо платної оренди у даному багатоквартирному будинку.

- укладення 04.11.2014 року спірного договору між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської області та Фізичною особою-підприємцем Мухою І.І. є порушенням прав співвласників, передбачених ст. ст. 355, 358 Цивільного кодексу України.

Також суд зазначив, що 28.12.2016 року загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правда 46» вирішено прийняти на баланс житловий комплекс, розташований у м. Дніпро, проспект Газети «Правда» (Слобожанський), 46 та в подальшому здійснювати обслуговування через статутні органи Об'єднання згідно Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». 01.06.2016 року складено акт приймання-передачі об'єкта управління між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним Індустріального району та Об'єднанням співвласників.

Суд послався на положення ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та вважав обґрунтованими зустрічні позовні вимоги.

Також в мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив на відсутність актів виконаних робіт, які мають підтверджувати факт користування ФОП Мухою І.І. об'єктом оренди.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району та Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Позивач за первісним позовом в апеляційній скарзі посилається на безпідставність висновку господарського суду про невідповідність укладеного договору оренди вимогам закону, порушення судом норм процесуального права при прийнятті зустрічної позовної заяви, порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді спору.

Скаржник посилається на те, що зустрічна позовна заява не є пов'язаною з первісним позовом, з її змісту не вбачається порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом. Відтак, на думку апелянта, вона прийнята до розгляду безпідставно.

Також, на думку позивача за первісним позовом, суд першої інстанції зробив безпідставний висновок про те, що нежитлове приміщення, що передано в оренду, та яке знаходиться у підвальному корпусі будинку, належить власникам квартир житлового будинку і питання щодо передачі його в оренду мало вирішуватися мешканцями, а не органами влади чи конкретними посадовими особами. Скаржник вважає, що надані суду докази підтверджують, що вказане приміщення є самостійним об'єктом нерухомого майна згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а суд в оскаржуваному рішенні не надав належну оцінку наданим доказам як щодо правомірності укладення договору, так і обставинам його виконання відповідачем за первісним позовом.

Просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване ним рішення, позовні вимоги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району задовольнити, зустрічну позовну заяву залишити без розгляду.

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради у поданій апеляційній скарзі зазначає, що передане в оренду відповідачу за первісним позовом нежитлове приміщення не є допоміжним приміщенням та належить територіальній громаді м.Дніпро, про що надано було суду витяг з Реєстру об'єктів прав комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська. Приміщення знаходиться на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Відповідно до ст.143 Конституції України, ст.327 Цивільного кодексу України майном, о належить до комунальної власності, управляють територіальні громади та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Скаржник вважає, що підстави для висновку суду про недійсність укладеного договору оренди відсутні, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради підтримує її доводи, просить вимоги скарги задовольнити.

Представник позивача за зустрічним позовом Мухи І.І. у відзиві на апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району спростовує її доводи, вважає висновки оскаржуваного судового рішення обґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні вимог апелянта, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від представника ФОП Мухи І.І. було подано клопотання про витребування інвентаризаційної справи №20889 підвалу житлового будинку літ.»А-5» приміщення 1Х №46 проспект Газети «Правда» (том 2 а.с.142) та про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з неможливістю розгляду справи до вирішення Бабушкінським районним судом адміністративної справи №200/19371/17 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правда 46» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, ФОП Муха І.І. про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва та скасування державної реєстрації права власності (том 2 а.с.217).

Колегія суддів відхиляє клопотання про витребування доказів з огляду на предмет спору.

Передбачених ст.79 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження у справі колегія суддів не вбачає, оскільки заявником не доведено, які саме факти можуть бути встановлені у зазначеній ним адміністративній справі, що порушена Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська 13.11.2017 року і як такі факти можуть вплинути на розгляд даної справи.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити в силу наступного:

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

04.11.2014 року між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської області (орендодавець) (правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради) та Фізичною особою - підприємцем Мухою Ігорем Івановичем (орендар) укладений Договір № 372-ДКП/14 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади (надалі - Договір) (том 1 а.с.10-14, 26-41).

Згідно п. 1.1. Договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 176,1 кв.м. (в т.ч. 25,2; 143,6 та 7,3 кв.м.), розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Газети «Правда», 46, у підвалі у 5-ти поверхового будинку, вартість яких, згідно з незалежною оцінкою становить 568803 грн. без ПДВ, що перебувають на балансі КВЖРЕП Індустріального району, для використання під розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи - 25,2 кв.м., кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи - 143,6 кв.м. та офіс - 7,3 кв.м.

Відповідно до розділу 3 Договору орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється за Методикою розрахунку порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженого міською радою.

Згідно п.3.2 Договору розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати є невід'ємною частиною договору, становить 4586,64 грн. без ПДВ (базова за вересень місяць 2014 рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця, починаючи з жовтня місяця 2014 року.

Відповідно до п.3.4 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.3 Договору оренди сторони передбачили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує: 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 2 293, 32 грн. до загального фонду міського бюджету, 50% від загальної суми орендної плати на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Згідно п.3.5 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

В пункті 3.8 договору погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням штрафних санкцій, у співвідношенні, визначеному п. 3.3. цього договору.

Пунктом 9.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожень день прострочення платежу, у співвідношенні, визначеному п. 3.3. цього договору.

Термін дії Договору сторони узгодили до 21.10.2017 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 04.11.2014 року об'єкт оренди передано ФОП Муха І.І. (том 1 а.с.15).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.04.2016 року №29/6 «Про внесення змін до рішень міської ради в частині надходження плати за оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста до міського бюджету» змінено умови укладених договорів оренди та передбачено, що на користь балансоутримувачів комунального майна орендарі такого майна сплачують 30% розміру орендної плати незалежно від наслідків господарської діяльності (том 1 а.с.17-18).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди.

Згідно ч. З ст. 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За змістом ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ФОП Муха І.І. порушив умови договору та вимоги вищезгаданих норм діючого законодавства та припинив сплату орендних платежів з квітня 2015 року, про що суду не заперечував. До квітня 2015 року заборгованість відсутня, що підтверджують надані суду першої інстанції банківські виписки (том 1 а.с.140- 160).

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом заборгованість перед балансоутримувачем майна - Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Індустріального району за період з травня 2015 року по лютий 2017 року становить 99 092,42 грн. Розмір проведеного розрахунку відповідає умовам договору з урахуванням рішення Дніпропетровської міської ради від 13.04.2016 року №29/6.

Оскільки докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом.

Відповідно до п.9.2 договору оренди позивачем за первісним позовом нарахована пеня за несвоєчасне виконання орендарем умов договору.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що пеня нараховується за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши проведений позивачем за первісним позовом розрахунок пені, колегія суддів зазначає на відповідність нарахування вимогам закону та умовам договору, оскільки позивач за первісним позовом врахував суму заборгованості за кожен місяць прострочки виконання зобов'язання, вірно зазначив подвійну облікову ставку НБУ за період прострочення та провів нарахування за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, належна до стягнення з ФОП Мухи І.І. сума пені становить 12 614,91 грн.

У запереченні на первісний позов представник відповідача зазначав на неправомірне нарахування пені за більший період, ніж передбачено законом та пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з вимогами про стягнення пені.

Колегія суддів такі доводи вважає безпідставними, оскільки позивач за первісним позовом не вийшов при нарахуванні за період, більший ніж 6 місяців з дня необхідної оплати.

Крім того, згідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність строком в один рік.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України).

Така заява відповідачем за первісним позовом подана до суду не була, а посилання щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені не є відповідною заявою про застосування строку позовної давності.

Крім того, згідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові по справі №6-3006цс15 від 08.06.2016 року, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, позовна давність, про яку зазначає представник відповідача за первісним позовом, не є пропущеною, нарахована позивачем пеня підлягає стягненню в повному обсязі.

Положеннями ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10. 2011 року у справі № 6-38цс11).

Таким чином, заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних також підлягають задоволенню, правильність їх нарахування колегією суддів перевірена. До стягнення належить 3% річних в розмірі 3 185,75 грн. та інфляційні втрати 11 314,19 грн.

Щодо заявленого та прийнятого до розгляду судом зустрічного позову колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Звернувшись до суду з зустрічним позовом до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, орендар - ФОП Муха І.І. заперечував дійсність укладеного ним та Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської області договору оренди з тих підстав, що орендодавець не є абсолютним власником майна.

Доводи апеляційних скарг в тій частині, що при прийнятті зустрічного позову суд першої інстанції порушив вимоги процесуальних норм колегія суддів вважає правомірними з огляду на наступне:

Відповідно до протоколу судового засідання від 29.05.2017 року судом першої інстанції розпочато розгляд по суті позовної заяви Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району до Фізичної особи-підприємця Мухи Ігоря Івановича

про стягнення 126 207,27 грн. Суд заслухав пояснення представників сторін щодо предмету позову, оголосив перерву у судовому засіданні до 01.06.2017 року до 10 години (том 1 а.с.61).

Відповідно до вимог ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Пунктом 3.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12. 2011 року №18 у разі подання зустрічного позову після початку розгляду справи по суті суддя відмовляє в його прийнятті на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК як такого, що поданий з порушенням припису частини першої статті 60 ГПК, при цьому не має значення, з яких причин (поважних чи неповажних) зустрічний позов не було подано до початку такого розгляду. У цьому разі позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Прийнявши до розгляду зустрічну позовну заяву після початку розгляду справи по суті, суд першої інстанції порушив вимоги вказаних правових норм.

Частиною першою статті 60 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Обставини, які свідчать про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним (зокрема, за підставами цих позовів та/або поданими доказами; у зв'язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК. Така заява не може повертатися судом з посиланням на пункт 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки подання зустрічного позову не означає об'єднання вимог в одній позовній заяві ( ч.ч.3-4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12. 2011 року N 18 ).

Також судом не досліджено питання належної сплати позивачем за зустрічним позовом судового збору, оскільки зустрічний позов містить вимогу про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, однак згідно квитанції (том 1 а.с.:62) судовий збір було сплачено ФОП Мухою І.І. в сумі 1 600,00 грн. як за розгляд судом однієї майнової вимоги.

Таким чином, при прийнятті позову судом першої інстанції порушено вимоги процесуальних норм, що відповідно до ч.п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів звертає увагу, що задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції безпідставно застосував до правовідносин сторін вимоги Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», та невірно встановивши правовий статус переданого в оренду ФОП Мусі І.І. об'єкту як «допоміжне приміщення», невірно застосував норми ст. ст. 355, 358, 382 Цивільного кодексу України, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення.

Матеріали справи свідчать, що суд обмежився посиланням на те, що приміщення, передане в оренду відповідачу за первісним позовом, є допоміжним по факту його знаходження у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку, однак не встановив обставин, що мали бути встановлені виходячи з предмету заявленої зустрічної позовної заяви.

Для правильного вирішення спору суд мав з'ясувати не лише характеристику спірного об'єкту, місце знаходження технічного обладнання будинку (інженерні та технічні комунікації, пристрої, необхідні для нормального функціонування багатоквартирного будинку, безпечної експлуатації квартир), чи використовувалось спірне приміщення для обслуговування будинку. Також суд мав встановити, які права та охоронювані законом інтереси ФОП Мухи І.І. порушено при укладенні оспорюваного договору.

Між тим суд послався на порушення прав окремих власників квартир і Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Правда 46», яке створено після укладення оспорюваного договору - 28.02.2016 року (том 1 а.с.89).

Вищевикладене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ФОП Мухи І.І.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на користь кожного апелянта слід стягнути з відповідача за первісним позовом понесені судові витрати - на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району, за розгляд позовної заяви - 1 893,11 грн. (том 1 а.с.9), за розгляд апеляційної скарги - 2 082,43 ( том 2 а.с.21), на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради слід стягнути за розгляд апеляційної скарги 1 760,00 грн. (том 2 а.с.71).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району задовольнити.

Апеляційну скаргу Департамента по роботі з активами Дніпровської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 року у справі № 904/5196/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мухи Ігоря Івановича на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району заборгованість в розмірі 126 207,27 грн., з яких основна заборгованість - 99 099,42 грн., пеня 12 614,91 грн., 3% річних - 3 185,75 грн., інфляційне збільшення заборгованості 11 314,19 грн., судовий збір за розгляд позовної заяви - 1 893,11 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мухи Ігоря Івановича на користь Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району судовий збір за розгляд апеляційної скарги 2 082,43 грн.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мухи Ігоря Івановича на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради судовий збір за розгляд апеляційної скарги 1 760,00 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко

Повний текст постанови складено 15.12.2017 року.