Постанова № 71076336, 13.12.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 902/369/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: Бондаренко Р.В. , довіреність б/н від 03.01.2017 р.

відповідача: представник не з'явився

третя особа 1: представник не з"явився

третя особа 2: представник не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом ) публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 19.10.17 р. у справі № 902/369/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енержі", с.Куна Гайсинського району Вінницької області

про стягнення 13244412,44 грн заборгованості за кредитним договором

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енержі"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (надалі - позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енержі" (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 13244412,44 гр. заборгованості за кредитним договором. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Енержі" (позивач за зустрічним позовом) звернулося до суду із зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (відповідач за зустрічним позовом) про визнання кредитного договору припиненим.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом необхідність вирішення при проведенні почеркознавчої та технічної експертизи додаткових питань. При цьому суд зазначив, що запропоновані представником позивача запитання не входять до предмета доказування в даній справі, оскільки сторони не заперечували факту підписання документів, які зазначені в клопотанні.

Крім того, судом першої інстанції задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом, а саме: громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які у порядку регресу отримали розрахунок від ТОВ "Велес Енержі" кредитними коштами отриманими ТОВ "Велес Енержі" від ПАТ "КБ "Глобус». Суд зазначив, що рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб.

Поряд з тим, вищевказаною ухвалою суд вирішив направити матеріали з господарської справи №902/369/17 до Головного слідчого управління Національної поліції України та зупинив провадження у справі до закінчення перевірки та прийняття слідчими органами відповідного рішення відносно направлених судом матеріалів зі справи №902/369/17.

Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд керувався положеннями статті 79 ГПК України та зазначив, що за наявними в матеріалах справи документами неможливо встановити особу, яка підписала заявку №30 від 02.09.2016, а відтак і перевірити, чи мала вона повноваження на підписання. Тоді, як видача коштів ПАТ "Комерційний банк "Глобус" на підставі листа-заявки на транш №30 від 02.09.2016 в сумі 11489720,00 грн. є підставою заявленого первісного позову. Крім того, за наявними у справі даними суд не може достеменно встановити, чи кошти, отримані згідно заявки №30 від 02.09.2016, надійшли на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енержі", а відтак і розглянути спір щодо їх стягнення з останнього. Відтак, встановлення зазначених у даній ухвалі обставин, а саме, щодо оформлення та подання листа-заяви на транш №30 від 02.09.2016, проведення фінансових операцій на рахунках відповідача за первісним позовом, а також щодо втручання в систему "Клієнт-банк" потребує проведення слідчих дій (допиту свідків, проведення слідчих експериментів, експертиз тощо), засобів та повноважень щодо проведення яких господарському суду не надано.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.08.2016, позивач за первісним позовом звернувся із апеляційною скаргою до Рівненського господарського апеляційного суду, в якій просить вищевказану ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення провадження скасувати, винести окрему ухвалу щодо можливого порушення законності та направити повідомлення про це до Головного слідчого управління Національної поліції України, повернути справу до господарського суду Вінницької області для розгляду справи по суті.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що обставини неотримання кредиту та відсутності доступу до системи «Клієнт-Банк», на які посилається відповідач за первісним позовом, не відповідають матеріалам справи. При цьому посилається на те, що листами №№23,24 від 08.11.2016 відповідач повідомив третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що товариство розрахувалося перед вказаними особами в повному розмірі, та вказує на перерахування коштів відповідачем саме 05.09.2016 р. Відтак, зазначена обставина справи свідчить про реальні дії позивача за зустрічним позовом , направлені на отримання кредитних коштів та розрахунки з поручителями кредитними коштами.

Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції положень статті 41 ГПК України шляхом безпідставної відмови у задоволенні його клопотання як відповідача за зустрічним позовом про необхідність постановлення додаткових питань на розгляд експертизи та надання додаткових документів у зв»язку із цим. Зазначає, що враховуючи наявні матеріали справи, висновок про те, ким саме виконано підпис на листі-заявці на транш №30 від 02.09.2016, не впливає на обставини справи, оскільки перерахування коштів здійснювалось за допомогою системи «Клієнт-Банк» представником ТОВ «Велес Енержі» з використанням унікального логіну, паролю та електронного цифрового підпису або Токену.

Відтак, апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року, апеляційну скаргу позивача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13 грудня 2017 року.

В судовому засіданні від 13.12.17р. представник позивача за первісним позовом (апелянта) апеляційну скарги підтримав у повному обсязі та надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Водночас представник відповідача за первісним позовом не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного та встановлених строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні судового акта, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №11-рп/2007 від 11.12.2007 можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на наведе, при оцінці правомірності зупинення провадження у справі, дослідженню безумовно підлягає і факт обґрунтованості підстав такого зупинення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Надіслання матеріалів справи прокурору або органу досудового розслідування можливо лише відповідно до вимог ч. 4 ст. 90 ГПК України, яка встановлює, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування. Інших випадків надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування ГПК України не передбачено.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що суд може зупинити провадження у справі, якщо при розгляді справи виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, у зв'язку з чим разом з оригіналами матеріалів справи надішле прокурору або органу досудового розслідування повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення для проведення досудового розслідування у порядку, передбаченому розділом III Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, надіслання господарським судом матеріалів справ з одночасним зупиненням справи можливе за наявності в сукупності таких умов: по-перше, коли суд самостійно не має можливості встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки вони можуть бути встановлені лише в рамках досудового розслідування і судового розгляду у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України; по-друге, для з'ясування цих обставин обов'язкове надсилання прокурору оригіналів матеріалів судової справи. В такому випадку зупинення провадження у справі буде зумовлено надісланням господарським судом оригіналів матеріалів справ відповідно до пп. 2.7.9 - 2.7.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року N 28, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи. Надіслання судом прокурору або органу досудового розслідування копій матеріалів справи за будь-яких умов не є необхідною передумовою для зупинення провадження у справі, оскільки не є обставиною, що перешкоджає її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

У цій справі такі умови для зупинення провадження відсутні.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що 19.09.2014 між ПАТ "Комерційний банк "Глобус" та ТОВ "Велес Енержі" укладено кредитний договір №46/ЮКЛ-14 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в національній валюті).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору №46/ЮКЛ-14 від 19.09.2014 (далі- договір) видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (надалі за текстом кожна окрема частина - "транш") Підставою для видачі кожного окремого Траншу є Заява Позичальника (відповідач за первісним позовом).

Пунктом 2.6 кредитного договору № 46/ЮКЛ-14 від 19.09.2014 визначено, що кредит надається на підставі поданої Позичальником (відповідач за первісним позовом) письмової заяви, підписаної уповноваженою (-ними) особами Позичальника та завіреної печаткою Позичальника.

Пунктом 2.3 кредитного договору №46/ЮКЛ-14 від 19.09.2014 сторони узгодили, що надання кожного траншу здійснюється шляхом: перерахування коштів з кредитного рахунку на поточний рахунок позичальника №2600700114961 в ПАТ "КБ "Глобус", код Банку в системі електронних платежів (МФО) 380526; шляхом оплати з кредитного рахунку розрахункових документів Позичальника (відповідач за первісним позовом) (п.2.3 договору).

09.06.2017 ухвалою суду було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу. Метою її проведення стало встановлення факту виконання підпису на листі-заявці №30 від 02.09.2016, який відповідно до п.2.6. Кредитного договору №46/ЮКЛ від 19.09.2014, є підставою для надання траншу, директором ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" особисто, а також щодо відповідності відтиску печатки, що міститься на вказаному листі - заявці, відтиску печатки ТОВ "ВЕЛЕС ЕНЕРЖІ" для встановлення достовірності обставин, на які посилається позивач за первісним позовом в обґрунтування позовних вимог та обставин, на які посилається відповідач за первісним позовом в обґрунтування заперечення на позов.

З експертного висновку №271-П від 15.09.2017 (т.3, а.с.14-22) вбачається, що підпис у графі "Підпис" у листі-заявці на транш №30 від 02.09.2016 виконаний не громадянином ОСОБА_5, а іншою особою.

Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції встановлено із матеріалів справи, а також не заперечується сторонами та обставина, що Банком 05.09.2016 року по поточному рахунку відповідача за первісним позовом було проведено операції (платежі): надходження коштів в розмірі 11489720 грн з призначенням платежу: надання кредиту відповідно до кредитного договору №46ЮКЛ-14 від 19.09.2014, сформований та відправлений платіж на суму 10913272,65 грн, отримувач - ОСОБА_3, призначення платежу - повернення поручительських коштів згідно Договору про надання послуг поруки №15/КОВ-1 від 03.06.2015 без ПДВ; сформований та відправлений платіж на суму 576438,11 грн., отримувач - ОСОБА_4, призначення платежу - повернення поручительських коштів згідно Договору про надання послуг поруки №15/ДДІ від 05.06.2015 без ПДВ.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи відповідача № № 23, 24 від 08.11.2016 (т. 3 а.с. 67-68), зі змісту яких вбачається, що товариство розрахувалося з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному розмірі 05.09.2016 р.

Оскаржуваною ухвалою судом залучено до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 При цьому правовідносини, що склалися між даними особами та відповідачем судом не досліджувалися, оцінка доказам, наданим позивачем (договорам, листам) не надавалася.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження, самоусунувся від дослідження обставин у даній справі, на які вказав позивач за первісним позовом, та надання їм відповідної правової оцінки, оскільки міг самостійно дослідити правовідносини між сторонами на підставі наявних матеріалів справи.

Крім того, колегія суду звертажє увагу, що надсилання матеріалів справи до слідчих органів можливе, якщо при вирішенні спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Разом з тим, суд першої інстанції в ухвалі не зазначив, які саме порушення виявлено та у діяльності якого підприємства чи організації, а також яким чином встановлення особи, яка здійснила підпис на листі-заявці на транш № 30 від 02.09.2016, вплине на обставини справи, також судом не вказано, які обставини спору не можуть бути з'ясовані засобами доказування, визначеними ст. 32 ГПК України, і потребують використання інших засобів доказування, які використовуються органом прокуратури або слідчими органами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (який означає покладання обов"язку доказування на сторони, саме вони повинні обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, які оцінюються за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу, та звільнення суду від обов'язку самостійного збирання доказів). Згідно з ч. 4 ст. 35 цього Кодексу вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Беручи до уваги те, що суд надіслав прокурору повідомлення про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України і, при цьому, не зазначив конкретні обставини спору, що не можуть бути з'ясовані судом самостійно та потребують використання інших засобів доказування, які використовуються органом прокуратури або слідчими органами, а також зважаючи на те, що судом не досліджено всіх доказів, зібраних у справі, у зв"язку з чим неможливо достеменно встановити неможливість вирішення даної справи на підставі наявних доказів, апеляційний суд вважає, що у місцевого господарського суду не було підстав для зупинення провадження в цій справі, та п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України застосований ним у спірних правовідносинах неправильно.

Зупинення провадження у справі за відсутності достатніх підстав, передбачених статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, порушує розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і, як наслідок - права сторони на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав в національному органі.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (&66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі Смірнова проти України).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 у справі Красношапка проти України).

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Воловік проти України" (заява №15123/03), визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Тому, судові акти щодо відмови у розгляді тощо, які є формалізованими, не відповідають самій меті розгляду на предмет прийнятності, та фактично позбавляють доступу до суду.

Зважаючи на викладене та приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, неодноразові зупинення провадження у ній (проведення експертизи), апеляційний господарський суд вважає висновок місцевого господарського суду про зупинення провадження передчасним, що призводить до затягування розгляду справи та порушення розумних строків цього розгляду.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу відповідача, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України є правом а не обов'язком суду.

Щодо клопотання позивача, викладене в апеляційній скарзі про винесення окремої ухвали та повідомлення ГСУ Національної поліції України, то суд вважає його необгрунтованим та безпідставним, оскільки судом першої інстанції повідомлення в порядку ст. 90 ГПК України від 19.10.2017 надіслано ГСУ Національної поліції України (т. 3 а.с. 79), а винесення окремої ухвали є правом суду у визначених законом випадках, яких апеляційним судом не виявлено.

Згідно ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Вищевикладені обставини в їх сукупності свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 2 ч.2 ст79 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу господарського суду Вінницької області - скасувати (п.4 ч.1 ст.104 ГПК України), а справу № 902/369/17 у відповідності до вимог ч.7 ст.106 ГПК України направити до господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 ,105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" від 30.10.17р. задоволити частково.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у справі №902/369/17 скасувати. Справу № 902/369/17 у відповідності до вимог ч.7 ст.106 ГПК України передати на розгляд господарському суду Вінницької області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/369/17 передати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.