Постанова № 71076308, 14.12.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 922/2416/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.;

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

за участі представників сторін:

позивача - Кураксіної О.В. (дов.№2366-К-О від 11.01.2017),

відповідача - Тоцької К.М. (на підставі договору про надання правової допомоги від 10.08.2017, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №863 від 13.01.2011, ордера серії ХВ №517000023 від 10.08.2017),

третіх осіб - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№3035Х/2) Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 у справі №922/2416/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд", м. Харків,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2017 у справі №922/2416/17 (суддя Добреля Н.С.) у задоволенні позову відмовлено.

ПАТ КБ "ПриватБанк" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 у справі №922/2416/17 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18.04.2017 №HAG7GA00000006, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк"), і ОСОБА_4, станом на 03.04.2017 у розмірі 2176801,21 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 03.04.2017 становить 58820967,21 грн, яка складається з: 362658,45 доларів США (еквівалент 9799664,16 грн) - заборгованість за кредитом; 512851,83 доларів США (еквівалент 13858151,37 грн) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 82117,75 доларів США (еквівалент 2218964,90 грн) - заборгованість з комісії; 1219173,18 доларів США (еквівалент 32944186,78 грн) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором шляхом звернення стягнення за договором іпотеки від 19.04.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. і зареєстрованого у реєстрі №1856, укладеного між ЗАТ "КБ "ПриватБанк", (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_4, на нерухоме майно, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 271,6 кв.м, житловою площею: 96,6 кв.м, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" (код ЄДРПОУ 37877686, 61166, м.Харків, вул.Кримська, буд.8, квартира 1), на підставі договору купівлі-продажу №1667, виданого 02.12.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. (далі - спірне майно), шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на укладення від імені ПАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ "ПриватБанк" інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки за початковою ціною 2732186 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту своїх прав. Апелянт вважає, що обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового способу врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Установлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Також, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин не застосовується ст.23 Закону України від 05.06.2003 №898-ІV «Про іпотеку» і особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, не набуває статус іпотекодавця на тих умовах, що існували до переходу до ТОВ «Бонус-Трейд» права власності на предмет іпотеки, та не має всіх прав та обов'язків за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 09.11.2017 о 15:30 год.

09.11.2017 від ТОВ "Бонус-Трейд" до суду електронною поштою надійшов відзив (вх.№11353) на апеляційну скаргу.

09.11.2017 від ПАТ "КБ "ПриватБанк" до суду надійшла заява (вх.№11378) про долучення до матеріалів справи копії звіту №4802 про оцінку вартості майна.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2017 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І. для розгляду справи №922/2416/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А, судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 розгляд справи відкладено на 30.11.2017 на 16:00 год.

30.11.2017 від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№12349) щодо обґрунтування підстав неможливості подання звіту №4802 про оцінку вартості майна до суду першої інстанції.

30.11.2017 від відповідача до суду електронною поштою надійшли заперечення (вх.№12356) на клопотання позивача про залучення до матеріалів справи звіту №4802 про оцінку вартості майна, в яких просить суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовити.

Колегія суддів зазначає, що вказаний звіт №4802 про оцінку вартості майна не може бути прийнятий до розгляду судом апеляційної інстанції у силу приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний доказ не подавався та не розглядався у суді першої інстанції.

Позивач, обґрунтовуючи неможливість подання вказаного звіту до суду першої інстанції, посилається на те, що отримав вказаний звіт після судового засідання, однак, як свідчать матеріали справи, розгляд справи неодноразово відкладався, і позивач мав час та можливість надати докази до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 розгляд справи відкладено на 14.12.2017 на 14:00 год.

12.12.2017 від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вх.№12869) щодо розрахунку заборгованості. До вказаних пояснень позивач надає копії судових рішень.

У судовому засіданні 12.12.2017 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просила суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання не з'явились представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 про відкладення розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також, враховуючи те, що судом повністю забезпечено принципи рівності учасників процесу та змагальності, передбачені статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила.

18.04.2007 між ПриватБанком (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", банк) та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №HAG7GA00000006, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений у пункті 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору (пункт 1.1 кредитного договору).

У пункті 7.1 кредитного договору сторони погодили, що банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк з 19.04.2007 по 18.04.2017 включно у вигляді поновлюваної кредитної лінії (кредит) у розмірі 399650,00 доларів США на наступні цілі: 360000,00 доларів США на будівництво житлового будинку, а також у розмірі 39650,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 15 по 21 число кожного місяця.

19.04.2007 з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідно до пункту 7.3 кредитного договору між позивачем (іпотекодержавтель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки спірного майна (далі - договір іпотеки), який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстровано у реєстрі за №1856.

Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Пунктом 33.4 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 2732186,00 грн.

Згідно з пунктом 28 договору іпотеки термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.

13.10.2011 між арбітражним керуючим Тоцькою К.М., яка діяла від імені позичальника у процедурі банкрутства у справі №5023/5991/11, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бабаївськ-Інвест" за результатами проведеного аукціону з продажу спірного майна був укладений договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

02.12.2011 на підставі договору купівлі-продажу №1667 ТОВ "Бабаївськ-Інвест" відчужило квартиру АДРЕСА_4 на користь ТОВ "Бонус-Трейд" (а.с.164, том 1). ТОВ "Бонус-Трейд" зареєструвало право власності на вказаний об'єкт нерухомості (а.с.166, том 1) та 15.12.2014 передало його в іпотеку ОСОБА_7 на підставі договору іпотеки №4875, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.30-31, том 1).

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання позичальником (ОСОБА_4.) зобов'язань за кредитним договором та існуванням непогашеної заборгованості, яка станом на 03.07.2016 складала 2176801,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 58820967,21 грн. Позивач зазначає, що не надавав згоду на передачу у наступну іпотеку предмету іпотеки (спірної квартири) й обтяження предмету іпотеки, накладене за договором іпотеки від 19.04.2007, має вищий пріоритет над наступними іпотеками, у зв`язку з чим банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку.

31.08.2011 позивачем направлено ОСОБА_4 досудову вимогу про необхідність погашення всієї суми кредиту у повному обсязі у тридцятиденний строк з дати отримання цієї вимоги, а також сплати відсотків, заборгованості з комісії, пені (а.с.97, том 1). Дана вимога була отримана ОСОБА_4 02.09.2011.

30.08.2017 відповідач звернувся до господарського суду із заявою про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту, платежів за ним та звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався з наступного дня після спливу 30 днів з моменту отримання вимоги, тобто з 03.10.2011 року. У зв'язку з цим позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом позивачем пропущено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд Харківської області виходив з того, що право позивача задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв'язку з неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань щодо повернення кредиту за кредитним договором від 18.04.2007 встановлено законом, однак позивачем помилково обраний спосіб звернення стягнення на майно шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу, оскільки вимоги заявлені з посиланням на статтю 38 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 31.03.2017 щодо об'єкта нерухомого майна №83961611 право власності на об'єкт нерухомого майна №548490863101 (квартира загальною площею - 271,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3) зареєстровано 15.12.2014 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус-Трейд" на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1667, виданий 02.12.2011, видавник: Ємець І.О. - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (а.с.30-31, том 1).

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з норми ст.23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Колегія суддів зазначає, що невиконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" дає останньому як кредитору та іпотекодержателю право здійснити задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, який належить ТОВ "Бонус-Трейд" на праві власності.

Матеріали справи містять заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 08.06.2012 у справі №2018/4154/12 та рішення Київського районного суду м.Харкова від 27.04.2015 у справі №640/17746/14-ц, якими встановлено факт порушення ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором №HAG7GA00000006 від 18.04.2007.

Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ КБ "ПриватБанк" будь-якій особі з правом укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом, у тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також, надання ПАТ КБ "ПриватБанк" усіх інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу іпотекодавця - ТОВ "Бонус-Трейд", письмової вимоги про усунення порушення. Однак ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Проте у частині першій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з

окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, аналіз положень статей 33, 36-39 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 22 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами договору, відповідно до розділу V Закону на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодерджателя, що містяться в договорі.

В укладеному іпотечному договорі зазначено три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодерджателя, що узгоджується з положеннями Закону України "Про іпотеку".

Пунктом 27 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

- переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця;

- продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.

Як визначено частиною 1 статті 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Статтею 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються крім іншого спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 26 вказаного Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження серед яких продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Згідно з положеннями статей 33, 36, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов`язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому визначальним є факт згоди чи відсутності згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Позивач посилається на те, що умовами договору іпотеки від 19.01.2007, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, визначено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Матеріали справи не містять доказів того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" було реалізовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмети іпотеки. Відповідно до пункту 22 іпотечного договору від 19.04.2007 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених підпунктами 16.7.1,16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься у цьому договорі.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту здійснюється у позасудовому порядку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічним чином способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання викладені у ст.20 Господарського кодексу України, якою, зокрема, встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Серед способів захисту виділяються способи, які застосовуються судом, та способи, які можуть бути використані сторонами правовідносин самостійно.

Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, вибираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статей 33, 36, 39 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, однак продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у даних правовідносинах має здійснюватись у спосіб, погоджений сторонами у іпотечному договорі, а саме: в позасудовому порядку, оскільки умовами договору передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, банком не доведено здійснення позасудового регулювання, а саме: письмового повідомлення іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу.

Отже, право позивача задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв'язку з неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань щодо повернення кредиту за кредитним договором від 18.04.2007, встановлено законом, однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив про помилковість обраного позивачем способу звернення стягнення на майно шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу, оскільки вимоги заявлено з посиланням на статтю 38 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку.

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 05.04.2017 у справі №6-034цс16, з якої, зокрема, убачається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду у порядку ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку» з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з невиконанням боржником умов кредитного договору. З метою забезпечення належного виконання боржником за кредитним договором кредитних зобов`язань, між позивачем та відповідачами у справі було укладено додаткову угоду до іпотечного договору. У справі, яка переглядалася Верховним Судом України, між банком та боржником (після заміни боржника у зобов`язанні) було укладено додаткову угоду до іпотечного договору, у той час, як у даній справі №922/2416/17 після продажу предмета іпотеки, між банком та ТОВ "Бонус-Трейд" такої угоди укладено не було.

Натомість у постановах Верховного Суду України від 24.04.2017 у справі №6-679цс17, від 28.09.2016 у справі №6-1243цс16, від 22.03.2017 у справі №6-2967цс16, від 02.11.2016 у справі №6-2457цс16, від 30.03.2016 у справі №6-1851цс15, від 14.09.2016 у справі №6-1219цс16, від 26.10.2016 у справі №6-1625цс16) висловлена правова позиція щодо того, що спосіб захисту шляхом надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу є саме позасудовим способом захисту.

З огляду на викладені обставини справи, норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спосіб захисту, обраний позивачем щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ КБ "Приватбанк" будь-якій особі з правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу є позасудовим, у зв`язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Стосовно позовних вимог про надання позивачу права будь-яким способом на укладення договору купівлі-продажу, у тому числі з нотаріальним посвідченням, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також інших повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, то господарський суд Харківської області обґрунтовано зазначив, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачено ані умовами договору іпотеки квартири від 19.04.2007, ані нормами Закону України "Про іпотеку", у зв`язку з чим законно відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності колегія суддів зазначає.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 перш ніж застосовувати позовну давність, суду слід з'ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, заява ТОВ «Бонус-Трейд» про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки положення частини 4 ст.267 Цивільного кодексу України застосовуються лише за умови встановлення судом правомірності та обґрунтованості заявлених вимог.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимогстатті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та винесена ним ухвала є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не були допущені порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.91, 99, 101, пунктом 1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2017 у справі №922/2416/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.12.2017 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Л.М.Здоровко

Суддя В.В.Лакіза