Постанова № 71076279, 13.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. № 910/13120/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Палій Ю.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: Бойков О.С. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7"

на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017

у справі № 910/13120/17 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7"

про стягнення 83955, 91 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" про стягнення суми основного боргу в розмірі 49544,10 грн, 3% річних в розмірі 5204,03 грн та інфляційної складової боргу в сумі 49322,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав перед позивачем свої зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.07.2014 по 01.09.2015, в порядку і строки, що передбачені умовами договору №102-0035 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.08.1999, який був укладений між позивачем та відповідачем.

12.10.2017 позивачем через канцелярію місцевого господарського суду надано заяву про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 39044,10 грн. за період з 01.07.2014 по 01.04.2015, а також 3% річних в розмірі 4751,84 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 40159,97 грн.

Позивач у своїй заяві про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог вказував на те, що свої зобов'язання за договором №102-0035 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.08.1999 відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.07.2014 по 01.04.2015 у нього утворилась заборгованість, яку він просить стягнути з відповідача; тобто фактично відбулась зміна предмету позову шляхом заявлення позивачем нового періоду нарахування суми заборгованості та відповідно - зменшення розміру позовних вимог, яке відбулося внаслідок зменшення даного періоду нарахування.

Заява позивача про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції 18.10.2017, зазначив, що позивач не в повному обсязі зарахував сплати відповідача з травня по грудень 2015 року та помилково в періоді з квітня по серпень 2015 року здійснив нарахування по тарифу, що був затверджений постановою Національної комісії, що здійснює регулювання електроенергетики України та комунальних послуг України від 03.03.2016 №613, яка була визнана нечинною з моменту прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено. Стягнуто з житлово-будівельний кооператив "Верстат-7" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго основний борг у розмірі 39 044 грн.10 коп., 3% річних у розмірі 4 751 грн. 84 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 40 159 грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Основний борг зарахувати на поточний рахунок №260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", штрафні санкції та судові витрати зарахувати на поточний рахунок №26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Не погодившись із зазначеним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Верстат-7" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/13120/17 та прийняти нове про стягнення з відповідача 1231,89 грн. основного боргу.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, в порушення положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, дійшов висновку, що довідка про надходження коштів, як зведений документ одночасно підтверджує і первісний розрахунок до позову, де погашалося вхідне сальдо, і уточнений розрахунок ціни позову, де погашалися вибірково конкретні періоди, в той час як відповідач наголошував на тому, що позивач не в повному обсязі зарахував в позовний період сплати ЖБК "Верстат-7" з травня по грудень 2015 року та помилково здійснив нарахування в період з квітня по серпень 2015 року, що підтверджується розгорнутою довідкою позивача. Відповідач зазначає, що згідно контррозрахунку заборгованості позивач мав підстави нарахувати з квітня по серпень 2015 року за 105,17 Гкал наданої теплової енергії за відповідний період 37251,63 грн., натомість згідно акту звіряння в зазначений період позивач намагається списати 75063,66 грн, тобто списує в рахунок неіснуючого боргу 37812,03 грн, які б мали погасити борг позовного періоду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко А.І., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

11 серпня 1999 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - енергопостачальна організація) та житлово-будівельним кооперативом "Верстат-7" (далі - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №102-0035 (далі - Договір), предметом якого є постачання, коригування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.2.1. Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Підпунктами 2.3.1., 2.3.2. Договору встановлено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії та виконувати умови та порядок оплати в обсягах та терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору.

Відповідно до п. 3 Додатку №4 до Договору сплату за спожиту теплову енергію Відповідач здійснює не пізніше 25 числа поточного місяця.

Даний спір виник в зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.07.2014 по 01.04.2015 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 39044,10 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані 3% річних в розмірі 4751,84 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 40159,97 грн.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наявними в матеріалах справи звітними відомостями за тепло та теплоносій, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію згідно Договору підтверджується факт відпускання позивачем відповідачу теплової енергії у відповідності до умов Договору за період з 01.07.2014 по 01.04.2015 та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості, яка станом на 01.10.2017 становить 39044,10 грн.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту повної сплати відповідачем вартості поставленої йому теплової енергії у період з 01.07.2014 по 01.04.2015.

Доводи відповідача, викладені у письмових поясненнях, наданих в суді першої інстанції, та в апеляційній скарзі про те, що позивач не в повному обсязі зарахував сплати відповідача з травня по грудень 2015 року та помилково в періоді з квітня по серпень 2015 року здійснив нарахування по тарифу, що був затверджений постановою Національної комісії, що здійснює регулювання електроенергетики України та комунальних послуг України від 03.03.2016 №613, яка була визнана нечинною з моменту прийняття постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 не приймаються судом до уваги, оскільки період нарахування суми заборгованості у даному спорі не охоплює період, на який посилається відповідач.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором за період з 01.07.2014 по 01.04.2015 в розмірі 39044,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача нараховану ним суму 3 % річних в розмірі 4751,84 грн. за період з 01.07.2014 по 01.07.2017 та суму інфляційних втрат в розмірі 40159,97 грн. за період з липня 2014 року по липень 2017 року, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, що становить 4751,84 грн. - 3% річних, інфляційних втрат у розмірі 40159,97 грн.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-7" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2017 у справі №910/13120/17- без змін.

Матеріали справи №910/13120/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

А.І. Тищенко