Рішення № 71076134, 12.12.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Спиридонової Н.О., судді Соп'яненко О.Ю. при секретарі судового засідання Чепульської Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/715/17

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНДЕОН», м. Суми,

до відповідачів - 1) Головного управління Національної поліції в Сумській області, м. Суми,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, м. Київ,

за участю прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України.

про стягнення 14704230,36 грн.

за участю представників:

позивача - Страшка Є.В., Паркулаба А.В.,

відповідачів - 1) Давиденко О.В.,

2) Сіренко І.С.,

третьої особи - Сіренко І.С.,

прокурора - Тютюнник С.М.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Головним управлінням Національної поліції в Сумській області 1687773,47 грн. збитків, понесених у зв'язку із втратою майна, 2664726,54 грн. упущеної вигоди та 10351730,35 грн. збитків - стягнутих з позивача штрафних санкцій і судового збору.

Від відповідача-2 16.08.2017 року до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких, зокрема, відповідач-2 зазначає, що безпідставними є вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Казначейства збитків у сумі 14704230,36 грн., оскільки виконання рішень суду про стягнення з державного бюджету шкоди, заподіяної органами державної влади, здійснюється безпосередньо Державною казначейською службою України.

У письмових поясненнях представник позивача зазначає, що згідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України відповідно до покладених на неї завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Відповідно до пункту 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в уставленому порядку територіальні органи. Крім того, згідно з пунктом 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно пункту 35 цього Порядку, стягувачі подають документи до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду, тобто в разі задоволення позову виконавчі документи будуть подані до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області.

Відповідач-1 подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що майно яке було вилучене і на яке був накладений арешт, було передано Приморським ВП ГУНП Одеської області на відповідальне зберігання ТОВ «ЮК «Парус» (акти приймання-передачі № 1/19/10 від 19.10.2016 року, № 28/10/16/1 від 28.10.2016 року, № 28/10/16/2 від 28.10.2016 року, № 2210/16 від 22.10.2016 року). Разом з матеріалами кримінального провадження зазначене майно не було передано до Сумського ВП ГУНП в Сумській області. Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги позивача та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа у письмовому відзиві на ухвалу зазначає, що жодних прав та інтересів позивача третьою особою не порушувалось, казначейство не вступало у правовідносини з ним і ніякої шкоди позивачеві не завдало, тому відповідно до вимог Конституції України, Цивільного кодексу України та інших актів законодавства не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів.

Представник третьої особи у письмовому запереченні на позовну заяву (вх. № 8180 від 20.09.2017) зазначає, що позивачем не доведено наявності в діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме: протиправної поведінки відповідачів та причинного зв'язку між поведінкою відповідачів та шкодою, завданою відповідачу у справі.

28.09.2017 року представником позивача було подано письмове пояснення № 2, в якому він зазначає, що зміст статей 1173-1174 Цивільного кодексу України прямо вказує, що шкода відшкодовується незалежно від вини органів або посадової особи, яка її завдала. Отже в даній справі не підлягає встановленню наявність або відсутність вини при вчиненні протиправної бездіяльності Головним управлінням Національної поліції в Сумській області, яка полягає у невиконанні приписів статті 169 Господарського процесуального кодексу України. Встановлення причин і вини конкретних посадових осіб у завданні шкоди позивачу, а також пред'явлення зворотної вимоги до винної особи в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України, є завданням правоохоронних органів і виходить за межі розгляду даної справи. Право на справедливий судовий розгляд і відшкодування завданої позивачу шкоди не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності правоохоронних органів, спрямованих на виявлення всіх обставин завдання шкоди і вини посадових осіб.

10.10.2017 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури подав суду заяву про вступ прокурора у справу, відповідно до якої зазначає, що прокурор вступає у дану справу для представництва інтересів держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Державної казначейської служби України.

У письмових запереченнях (вх. № 8854 від 09.10.2017) представник відповідача-1 зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, а також наводить свою правову позицію.

У письмових поясненнях № 3 від 17.10.2017 року представник позивача зазначає, що власними діями відповідач-1 спростовує своє трактування частини четвертої статті 169 Кримінального процесуального кодексу України і фактично визнає за собою обов'язок повернути майно після скасування арешту.

Сумська місцева прокуратура у своїх письмових поясненнях від 06.11.2017 року № 112-12836вих-17 зазначає, що у проваджені СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНГІ в Одеській області перебувало кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201616050000687 від 04.10.2016 року, згідно частини першої статті 364 Кримінального кодексу України. Відповідно до ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2016 року, 07.10.2016 року, 17.10.2016 року в ході досудового розслідування згаданого кримінального провадження слідчим СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНГІ в Одеській області проведені обшуки контейнерів АССU5001466, MSKU147347, PONU7793473, ECMU7793473, TGHU9526825, належних позивачеві. Вищеперелічене майно, на яке накладено судом арешт, передано слідчим СВ Приморського ВП ГУНП в Одеській області на відповідальне зберігання ТОВ «Юридична компанія «Парус», згідно актів приймання-передачі № 1/19/10 від 19.10.2016 року, № 28/10/16/1 від 28.10.2016 року, № 28/10/16/2 від 28.10.2016 року, № 2210/16 від 22.10.2016 року в м. Одеса. 28.11.2016 року матеріали кримінального провадження № 12016160500006876 від 01.09.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366 та частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України, для організації подальшого досудового розслідування направлені до Прокуратури Сумської області. Підсудність у кримінальному провадженні визначено за Сумським відділом поліції ГУНП в Сумській області, до якого передано матеріали кримінального провадження в 1 томі. Арештоване майно, яке Приморським ВП ГУНП в Одеській області було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Юридична компанія «Парус», до Сумського ВП ГУНП в Сумській області не передавалось.

Враховуючи вищевикладене, прокурор у справі вважає, що Головне управління Національної поліції в Сумській області є неналежним відповідачем у справі, а вказана справа непідсудна даному господарському суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, третьої особи та прокурора у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно умов контракту Н16-00117 від 10.03.2016 року, укладеного між HAYROCKSALESL.P. (продавець) і ТОВ «Пандеон» (покупець), продавець продає, а покупець купляє товари - тканину готову і тканину із синтетичних штапельних волокон без кінцевої обробки.

На виконання умов контракту HAYROCKSALESL.P. поставило позивачеві п'ять контейнерів товару:

- контейнер АССU5001466, який містив тканину загальною вагою 18003 кг. та застібки-блискавки вагою 6269,8 кг, загальна вартість товару склала 45410,70 доларів США, що підтверджується інвойсом № 94-16-7 від 09.04.2016 року;

- контейнер MSKU147347, який містив тканину загальною вагою 26692 кг., загальною вартістю 53384,00 долари США, що підтверджується інвойсом №825-12-16-7 від 25.08.2016 року;

- контейнер PONU7793473, який містив тканину загальною вагою 19560,4 кг., загальною вартістю 59264,19 долари США, що підтверджується інвойсом № 830-19-16-7-2 від 12.09.2016 року;

- контейнер ECMU7793473, який містив тканину загальною вагою 8857,9 кг., загальною вартістю 17715,80 долари США, що підтверджується інвойсом № 830-21-16-7-2 від 30.08.2016 року;

- контейнер TGHU9526825, який містив тканину загальною вагою 23705 кг., загальною вартістю 47410,00 долари США, що підтверджується інвойсом № 904-16-7 від 04.09.2016 року.Вказаний товар був поставлений в Україну.

В провадженні СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області перебувало кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12016160500006876 від 04 жовтня 2016 року згідно частини першої статті 364 Кримінального кодексу України по факту зловживання службовим становищем службовими особами позивача.

Відповідно до ухвал слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2016 року, 07.10.2016 року, 17.10.2016 року в ході досудового розслідування згаданого кримінального провадження слідчим СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНГІ в Одеській області проведені обшуки контейнерів АССU5001466, MSKU147347, PONU7793473, ECMU7793473, TGHU9526825, належних позивачеві. Вищеперелічене майно, на яке накладено судом арешт, передано слідчим СВ Приморського ВП ГУНП в Одеській області на відповідальне зберігання ТОВ «Юридична компанія «Парус» згідно актів приймання-передачі № 1/19/10 від 19.10.2016 року, № 28/10/16/1 від 28.10.2016 року, № 28/10/16/2 від 28.10.2016 року, № 2210/16 від 22.10.2016 року в м. Одеса. 28.11.2016 року матеріали кримінального провадження № 12016160500006876 від 01.09.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366 та частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України, для організації подальшого досудового розслідування направлені до Прокуратури Сумської області.

Умови поставки згаданих контейнерів - СРТ - Суми, Україна. Згідно Інкотермс - 2010, в разі застосування умов поставки СРТ ризики від продавця до покупця переходять в момент передачі товару перевізнику; імпортні митні формальності покладаються на покупця. Таким чином, позивач є власником арештованого товару.

В подальшому матеріали кримінального провадження були передані для продовження досудового розслідування слідчому відділу Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.

Ухвалу від 31.10.2016 року слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса Іванова В.В., якою було арештовано товар в контейнері АССU5001466, було скасовано Апеляційним судом Одеської області 17.11.2016 року.

Ухвалу від 21.10.2016 року слідчого судці Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В., якою було арештовано товар в контейнері PONU7793473, було скасовано ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми Трухановою Л.М. 10.02.2017 року.

Ухвалу від 21.10.2016 року слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В., якою було арештовано товар в контейнері MSKU147347, було скасовано ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми Трухановою Л.М. 10.02.2017 року.

Ухвалу від 21.10.2016 року слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В., якою було арештовано товар в контейнері ECMU7793473, було скасовано ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми Трухановою Л.М. 10.02.2017 року.

Ухвалу від 31.10.2016 року слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В., якою було арештовано товар в контейнері TGHU9526825, було скасовано ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми Трухановою Л.М. 10.02.2017 року.

Після скасування арешту товару позивач неодноразово звертався з вимогами до слідчого Сумського ВП ГУНП в Сумській області начальника СВ підполковника поліції Власенка Руслана Олександровича повернути товар. Фактично товар з контейнерів АССU5001466, MSKU147347 був повернутий позивачу 21.02.2017 року, а товар з контейнеру PONU7793473 було повернуто 20.02.2017 року.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що попри скасування арешту і неодноразові вимоги повернути товар, станом на момент звернення з даним позовом до суду, товар з контейнерів ECMU7793473, TGHU952682, не повернуто позивачеві. Вартість товару, що не повернутий позивачеві, складає, згідно інвойсів, 65125,80 доларів США.

10.10.2016 року між ТОВ «СУМИ-РУНО» (покупець за договором) та позивачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки № 15 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язався передавати у власність покупця (ТОВ «СУМИ-РУНО») тканини та фурнітуру (товар), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар.

Згідно пункту 2.2 договору, поставка товару здійснюється на умовах самовивозу в строки, узгоджені сторонами у відповідних додаткових угодах на поставку кожної конкретної партії товару.

Конкретний перелік товару, його кількість, ціна, та строки поставки відповідно до пунктів 1.2, 2.2 було узгоджено сторонами у додаткових угодах до договору.

У зв'язку з арештом товару позивач неодноразово звертався до ТОВ «СУМИ-РУНО» з проханням продовжити строки поставки товару. На прохання позивача сторонами неодноразово продовжувалися строки поставки товару, про що було підписано відповідні угоди до договору.

Проте, обов'язок позивача з поставки ТОВ «СУМИ-РУНО» товару так і не був виконаний належним чином, незважаючи на формальне усунення перешкоди в поставці товару у вигляді скасування арешту на товар, що мав бути поставлений. Позивач не зміг виконати зобов'язання за договором у зв'язку з неповерненням або невчасним поверненням слідчим належного йому товару після скасування арешту.

Товар за додатковою угодою № 1 від 10.10.2016 року. (контейнер АССU5001466) позивач повинен був поставити в строк до 22.11.2016 року, фактично поставив 21.02.2017 року за видатковою накладною № 35 - термін прострочення склав 90 днів.

Товар за додатковою угодою № 2 від 12.10.2016 року (контейнер MSKU147347) позивач повинен був поставити в строк до 14.02.2017року, фактично поставив 21.02.2017 року за видатковою накладною № 47 - термін прострочення склав 5 днів.

Товар за додатковою угодою № 3 від 12.10.2016 року (контейнер PONU7793473) позивач повинен був поставити в строк до 14.02.2017 року, фактично поставив 20.02.2017 року за видатковою накладною № 36 - термін прострочення склав 4 дні.

Товар за додатковими угодами №№ 4, 5 від 12.10.2016 року (контейнери ECMU7793473, TGHU9526825) позивач повинен був поставити в строк до 14.02.2017 року, проте станом на сьогодні товар не поставлено.

Пунктом 6.1 договору поставки № 15 від 10.10.2016 року передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки за цим договором він виплачує покупцю пеню в розмірі 2 % вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 6.3 договору нарахування штрафних санкцій за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з порушенням ТОВ «Пандеон» умов договору ТОВ «СУМИ-РУНО» звернулось з позовом до Господарського суду Харківської області про стягнення 10198749,12 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2017 року у справі № 922/1013/17 позовні вимоги ТОВ «СУМИ-РУНО» було задоволено, стягнуто з ТОВ «Пандеон» 10198749,12 грн. пені за несвоєчасне виконання обов'язку з поставки товару та 152981,23 грн. сплаченого судового збору.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

Згідно частини шостої 6 статті 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно пункту 4 частини першої статті 169 Кримінального процесуального кодексу України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.

Працівниками СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області після тимчасового вилучення товару, всупереч наведеним приписам Порядку зберігання речових доказів, не було вжито визначених Порядком зберігання речових доказів заходів зберігання товару, а неправомірно передано товар на зберігання ТОВ «ЮК «Парус».

Позивач зазначає, що арешт на тимчасово вилучений товар було скасовано після передачі кримінального провадження Сумському ВП ГУНП в Сумській області. Згідно пункту 8 Порядку зберігання речових доказів відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження. А тому, на думку позивача, на слідчого, який здійснює провадження, покладається обов'язок повернути речові докази, в разі настання випадку, передбаченого ст. 169 КПК України.

Позивач вважає, що працівники відповідача-1 неправомірно не повернули вилучений товар позивачу, як це вимагає стаття 169 КПК України, залишивши його на зберіганні у ТОВ «ЮК «Парус», і таке зберігання не передбачено Порядком зберігання речових доказів. Протягом тривалого часу відповідачем-1 жодних дій щодо повернення вилученого у позивача майна не було вчинено, внаслідок чого товар на даний час частково втрачено. Таким чином, збитки позивача у зв'язку з втратою майна складають 1687773,47 грн.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню ходою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до постанови прокуратури Одеської області від 28.11.2016 року № 04/2/2-6156-16 матеріали кримінального провадження № 12016160500006876 від 01.09.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366 та частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України для організації подальшого досудового розслідування направлені до Прокуратури Сумської області. Підсудність у кримінальному провадженні визначено за Сумським відділом поліції ГУНП в Сумській області.

У вищезазначеній постанові в переліку додатків зазначено, що передаються відповідачеві-1 матеріали кримінального провадження в 1 томі та постанова на 2-х аркуша. Арештоване майно, яке Приморським ВП ГУНП в Одеській області було передано на відповідальне зберігання ТОВ «Юридична компанія «Парус» до Сумського ВП ГУНП в Сумській області не передавалось.

17.11.2016 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області скасовано ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 31.10.2016 року про скасування арешту майна, вилученого у ході проведення обшуку контейнера АССU5001466, а саме: 2316 рулонів тканини та 271 коробок зі змійками.

10.02.2017 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/1354/17 частково задоволено клопотання позивача про скасування арешту майна та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:

- скасовано арешт на майно, вилучене у ТОВ «Пандеон» в ході проведення обшуку контейнера PONU7793473, а саме: 1019 тюків тканини;

- скасовано арешт на майно, вилучене у ТОВ «Пандеон» в ході проведення обшуку контейнера ECMU7793473, а саме: мішки з тканиною у кількості 256 штук, мішки з ярликами для зразків тканини у кількості 3 штуки, пакет зі зразками тканини у кількості 2 штуки;

- скасовано арешт на майно, вилучене у ТОВ «Пандеон» в ході проведення обшуку контейнера PONU7793473, а саме: 1068 рулонів тканини;

- скасовано арешт на майно, вилучене у ТОВ «Пандеон» в ході проведення обшуку контейнера TGHU9526825, а саме: 571 мішків з тканиною.

В частині зобов'язання старшого слідчого групи слідчих майора поліції СВ Сумського ВП ГУНП в Сумській області Подопригори С.Б. повернути майно позивачеві у даній справі, суд відмовив в зв'язку із тим, що відповідно до вимог статті 303 КПК України, дана вимога заявлена передчасно.

В ухвалі слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.02.2017 року зазначено, що місце знаходження вилученого майна згідно даних, що маються в матеріалах кримінального провадження, є ТОВ "Юридична компанія «Парус». Відносно ТОВ "ЮК «Парус» порушено кримінальне провадження за частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України, у зв'язку з тим, що ТОВ "ЮК «Парус» не повертає речові докази, на які накладено арешт.

15.02.2017 року СВ Сумського ВП ГУНП в Сумській області оперативним шляхом в рамках кримінального провадження було встановлено місце знаходження частини арештованого майна, яке було вилучено під час обшуку контейнерів АССU5001466, MSKU147347 та PONU7793473.

17.02.2017 року вилучену тканину транспортовано до Сумській митниці ГУ ДФС у Сумській області, де останню поміщено під митний контроль та 18.02.2017 року актом приймання-передачі по кримінальному проваджені № 12016160500006876 передано на зберігання ТОВ «Пандеон» з подальшою процедурою розмитнення.

Відповідач-1 зазначає, що повернути майно, яке було вилучене під час обшуків контейнерів ECMU7793473 та TGHU9526825, на даний час не можливо, так як місцезнаходження даного майна після його передачі Приморським ВП ГУНП Одеської області на зберігання ТОВ «ЮК «Парус» невідоме. За фактом неповернення речових доказів, на які накладено арешт, відносно посадових осіб ТОВ «ЮК «Парус» порушено кримінальне провадження за частиною першою статті 388 Кримінального кодексу України, зазначена кримінальна справа знаходиться в провадженні органів досудового розслідування ГУНП Одеської області.

Відповідно до пункту 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України). За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки.

В постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 року у справі № 908/1619/16 зазначено, що з огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

В даному випадку, майно, яке було вилучене і на яке був накладений арешт, було передано Приморським ВП ГУНП Одеської області на відповідальне зберігання ТОВ «ЮК «Парус», згідно актів приймання-передачі №1/19/10 від 19.10.2016 року, № 28/10/16/1 від 28.10.2016 року, № 28/10/16/2 від 28.10.2016 року та № 2210/16 від 22.10.2016 року. Разом з матеріалами кримінального провадження зазначене майно не було передано до Сумського ВП ГУНП в Сумській області.

Головне управління Національної поліції в Сумській області є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки відповідачем-1 безпосередньо не порушено права позивача, відповідачем - 1 не приймалось незаконних рішень, невчинялося незаконних дій чи бездіяльності, якими позивачеві завдана шкода, оскільки належне позивачеві майно було вилучено СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області та не передано відповідачеві-1 разом з матеріалами вищезгаданого кримінального провадження.

Оскільки відповідачем не приймалися незаконні рішення, не вчинялися незаконні дії чи бездіяльність, якими позивачеві завдана шкода, то безпідставними та необґрунтованими є також посилання позивача на статті 1173 та 1174 ЦК України, що передбачають відшкодування шкоди завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадовою або службовою особою органу державної влади незалежно від вини цих органів та цих осіб.

Поряд з цим, суд вважає, що у даному випадку до спірних правовідносин має застосовуватися спеціальна норма, а саме ч. 6 ст. 1176 ЦК України , якою передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах, тобто відповідно до загальних положень глави 82 Цивільного кодексу України, які передбачають наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки завдача шкоди; 2) настання шкоди; 3) причинний зв'язок між двома першими елементами; 4) вина задавача шкоди.

Позивач не довів суду наявність у діях (бездіяльності) відповідачів усіх вищезгаданих елементів цивільного правопорушення, які б свідчили про те, що саме відповідачами у даній справі позивачеві завдана шкода у сумі 14704230,36 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе вищенаведене, позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позову.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 19 грудня 2017.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя Н.О. Спиридонова

Суддя О.Ю. Соп'яненко