Постанова № 71076123, 13.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/14022/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Горобець Д.Г. (представник за довіреністю)

від відповідача: Лопатнікова А.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.10.2017

у справі №910/14022/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов'язання вчинити дії, а саме: передати позивачу оригінали кредитного договору №4И13700Д від 01.11.2013 та договорів забезпечення, які засвідчують обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" виконати свої зобов'язання перед поручителем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як поручителем за договором поруки №4И13700Д/П від 20.10.2016, було виконано обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" за кредитним договором №4И13700Д від 01.11.2013, у зв'язку з чим Банк зобов'язаний вручити позивачу оригінали такого кредитного договору та договорів забезпечення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2017 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивачем не наведено жодних актів чинного законодавства України, з яких би безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів. Також суд зазначив про недоведеність позивачем наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/14022/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником зокрема зазначено про те,що відповідно до ч.1 ст.556 ЦК України, у разі виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. 20.10.2016 позивачем, як поручителем, виконано обов'язок боржника ТОВ "Інвестгруп" перед кредитором ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором, однак відповідач відмовляється надати позивачу оригінали документів, чим порушує право позивача на визнання його новим кредитором. Скаржник зазначає, що саме оригінали документів дозволять позивачу довести ТОВ "Інвестгруп" право вимоги за кредитним договором. На думку скаржника п.5 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що одним з способів захисту цивільного права є примусове виконання обов'язку в натурі, у даному випадку - зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів, які свідчать права ТОВ "Лайк Сіті" як нового кредитора.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Тищенко А.І., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Лайк Сіті" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2017.

В судове засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника третьої особи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін надали пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.10.2016 між ТОВ "Лайк Сіті", як поручителем, та Банком, як кредитором, було укладено договір поруки №4И13700Д/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" (боржник) своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 01.11.2013 №4И13700Д, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- кредитним договором від 04.11.2013 №4И13703Д, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- кредитним договором від 07.11.2013 №4И13708Д, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

- кредитним договором від 11.04.2014 №4И14157И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4;

- кредитним договором від 26.03.2015 №4И15072И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 5.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом п. 4 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Виходячи зі змісту п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Пунктом 10 Договору поруки передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки боржник не виконував своїх боргових зобов'язань перед відповідачем за кредитними договорами, ТОВ "Лайк Сіті" як поручитель за Договором поруки здійснив погашення заборгованості за даними кредитними договорами на загальну суму 901089106,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1368 від 20.10.2016. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що до нього перейшли всі права кредитора за кредитними договорами. Відтак, для реалізації права вимоги до боржника про виконання своїх зобов'язань перед поручителем по сплаті боргу, в тому числі для забезпечення можливості звернути стягнення на майно боржника, позивач вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача передати позивачу оригінал кредитного договору №4И13700Д від 01.11.2013 та всі інші документи, яким забезпечувались кредитні договори.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту позовних вимог вбачається, що в даному випадку позивач просить суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме: примусове виконання обов'язку в натурі.

Такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідачем не заперечується факт укладення Договору поруки та отримання коштів від позивача в сумі 901089106,78 грн., сплачених на підставі платіжного доручення №1368 від 20.10.2016.

Водночас ані умовами укладеного між сторонами Договору поруки, ані положеннями чинного законодавства України (в тому числі нормами ч.1 ст. 556 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач) не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Положеннями Договору поруки, а саме пунктом 10 Договору визначено, що у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором кредитор зобов'язаний передати поручителю належним чином посвідчені копії таких документів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не наведено жодних актів чинного законодавства України, з яких би безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме: передати позивачу оригінали кредитного договору №4И13700Д від 01.11.2013 та договорів забезпечення, які засвідчують обов'язок боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп" виконати свої зобов'язання перед поручителем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогою надати документи, які підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

В суді апеляційної інстанції представник позивача зазначив про те, що не звертався до відповідача з вимогою про надання оригіналів кредитного договору №4И13700Д від 01.11.2013 та всіх інших документів, якими забезпечувались кредитні договори, чи копій відповідних документів.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та положень Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Таким чином, недоведеність позивачем наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого подано позов, також є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Лайк Сіті" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/14022/17 - без змін.

Матеріали справи №910/14022/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

К.В. Тарасенко