Рішення № 71075947, 13.12.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2017 р.Справа № 916/2544/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Наш дом";

до відповідача 1: Комунального підприємства "Одестранспарксервіс";

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу "Автостоянка Люстдорф";

про визнання недійсним договору

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Тимчук О.О. - довіреність № 33 від 01.02.2017р.;

Лазарєв О.В. - довіреність № 1085 від 10.11.2017р.;

від відповідача 1: Назаренко І.М. - довіреність № 91/05-19 від 01.08.2017р.;

від відповідача 2: Бобрікова К.О - керівник;

Тащі М.М. - довіреність б/н від 23.10.2017р.;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Наш дом" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Одестранспарксервіс" та Обслуговуючого кооперативу "Автостоянка Люстдорф", в якій просить суд визнати недійсним договір № 144/К-КР-2017/03-01 від 07.09.2017р. про балансоутримання місць для паркування, який було укладено між Комунальним підприємством "Одестранспарксервіс" та Обслуговуючим кооперативом "Автостоянка Люстдорф" за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/2, з моменту його укладення, а також стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням заяви про обґрунтування позовної заяви (а.с.78), зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 15.03.2017р. №1813-VII від 15.03.2017р. "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, в новій редакції" було вирішено доповнити перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки), затверджений згідно із додатком №2 до рішення, наступними пунктами: №з/п 109, Київський район, Люстдорфська дорога, 55/2, кількість місць для паркування 64, займана площа 913 кв.м., технічне облаштування - облаштовано.

Як зазначає позивач, 07.09.2017р. між КП "Одестранспарксервіс" та ОК "Автостоянка Люстдорф" було укладено договір балансоутримання місць для паркування №144/К-КР-2017/03-01, предметом якого є здійснення ОК "Автостоянка Люстдорф" обслуговування (експлуатації) місць для паркування з метою надання послуг паркування та перерахування збору за місця для паркування транспортних засобів. Термін дії договору визначається на період з 01.10.2017р. по 31.12.2019р.

На думку позивача вказаний договір укладено з порушенням чинного законодавства України, що призвело до позбавлення можливості укладання ТОВ "Фірма "Наш дом" договору обслуговування (експлуатації) місць для паркування за адресою: Люстдорфська дорога, 55/2.

Так, позивач наголошує на тому, що в порушення вимог п.п. 5.5., 5.6., 5.8. Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251№1251-VI, ТОВ "Фірма "Наш дом" було позбавлено можливості брати участь та бути обраним в конкурсі для визначення оператору майданчику для платного паркування в м. Одесі, оскільки такий конкурс взагалі не проводився.

Отже, враховуючи зазначене, на думку позивача, КП "Одестранспарксервіс" без визначення оператора, не мало жодних підстав для укладання договору №144/К-КР-2017/03-01.

Одночасно з позовною заявою позивачем до суду було подану клопотання про забезпечення позову (а.с.10), згідно якого останній просить суд заборонити КП "Одестранспарксервіс" вчиняти будь-які дії щодо реалізації умов оспорюваного договору, а також заборонити Обслуговуючому кооперативу "Автостоянка Люстдорф" вчиняти дії щодо реалізації умов вищевказаного договору.

В обґрунтування подання зазначеного клопотання позивач вказує, що його подання зумовлене порушенням його прав щодо прийняття участі в конкурсі для визначення оператора майданчику для платного користування в м. Одесі та укладення відповідного договору балансоутримання місць для паркування з уповноваженим органом та очевидними ознаками грубого порушення Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі в частині укладення спірного договору.

Невжиття відповідних доказів, на його думку, зможе утруднити виконання судового рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2017 року порушено провадження у справі №916/2544/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 13.11.2017р.

13.11.2017р. ОК "Автостоянка Люстдорф" було подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.47-50), в обґрунтування якого останній зазначив, що спірний договір було укладено відповідно до чинного законодавства України та, враховуючи Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, затверджене рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251№1251-VI.

Так, відповідач 2 зазначає, що відповідно до п.5.5. вказаного Положення на конкурсних засадах визначаються лише Оператори майданчиків для платного паркування.

При цьому, як наголошує відповідач 1, між КП "Одестранспарксервіс" та ОК "Автостоянка Люстдорф" було укладено договір на організацію та ведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка), а не договір на організацію та ведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчику для платного паркування.

13.11.2017р. до суду також надійшов відзив КП "Одестранспарксервіс" (а.с.51-54), в якому відповідач 1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку КП "Одестранспарксервіс", позивач в обґрунтуванні своїх вимог помилково дійшов висновку про тотожність майданчиків для платного паркування та спеціально відведених автостоянок, а тому твердження щодо недійсності договору балансоутримання місць для паркування на спеціально відведеній автостоянці з підстав, встановлених тільки для майданчиків для платного паркування, є безпідставними. Крім того, позивач не зазначив, в чому саме полягає порушення його прав.

У судовому засіданні 13.11.2017р. представник позивача надав суду заяву в обґрунтування клопотання про забезпечення позову (а.с.79), згідно якої зазначає, що відповідач 2 - Обслуговуючий кооператив "Автостоянка Люстдорф" безперешкодно може реалізовувати умови спірного договору шляхом надання послуг паркування власникам транспортних засобів та отримання доходів від такої діяльності.

В свою чергу, відповідач 1 КП "Одестранспарксервіс" має право отримувати збір за місця паркування транспортних засобів, надавати платні послуги відповідачу 2, що пов'язані із здійсненням організації та порядку паркування відповідно до умов вищевказаного договору.

Так, як вказує позивач, власники транспортних засобів будуть укладати договори на паркування та обслуговування паркувальних місць та будуть перераховувати кошти на рахунок ОК "Автостоянка Люстдорф" за надані послуги.

На думку позивача, у разі задоволення позову, ОК "Автостоянка Люстдорф" нанесе власникам транспортних засобів збитки, оскільки, сплативши кошти, вони не зможуть паркувати транспортні засоби, як результат будуть нанесені збитки територіальній громаді м. Одеси.

Згідно прохальної частини вказаних обґрунтувань позивач просить суд заборонити КП "Одестранспарксервіс" вчиняти будь-які дії щодо реалізації умов оспорюваного договору, а саме отримувати збір за місця для паркування транспортних засобів та надавати платні послуги ОК "Автостоянка Люстдорф", які пов'язані зі здійсненням організації та порядку паркування відповідно до умов вищезазначеного договору, а також заборонити вчиняти дії щодо реалізації умов вищевказаного договору, а саме надавати послуги паркування власникам транспортних засобів та отримувати доходи від такої діяльності, одержувати платні послуги з боку КП "Одестранспарксервіс", які пов'язані зі здійсненням організації та порядку паркування.

У судовому засіданні 13.11.2017р. оголошено перерву до 13.12.2017р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2017р., приймаючи до уваги недоведеність позивачем неможливості виконання рішення у разі невжиття запропонованих ним заходів, а також те, що заходи до забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, фактично, є за наслідками ідентичними позовним вимогам, судом було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Фірма "Наш дом" про вжиття заходів до забезпечення позову.

12.12.2017р. до суду надійшла заява ТОВ "Фірма "Наш дом" про обґрунтування позовної заяви (а.с.91-93), в якій позивач, зокрема, зазначив, що в порушення норм чинного законодавства України Одеською міською радою в рішенні від 15.03.2017р. №№1813-VII від 15.03.2017р. "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, в новій редакції" не було визначено перелік осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці.

Враховуючи зазначене, на думку позивача, КП "Одестранспарксервіс" не мало права на укладання спірного договору без проведення відповідним органом місцевого самоврядування м. Одеси конкурсу на визначення операторів.

У судовому засіданні 13.12.2017р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідачів проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір балансоутримання місць для паркування №144/К-КР-2017/03-01 від 07.09.2017р., не будучи стороною за цим договором, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Таким чином, обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Так, позивач, вказуючи на першочергове право ТОВ "Фірма "Наш дом", як балансоутримувача багатоквартирних будинків, розташованих за адресою Люстдорфська дорога 55/2, на укладання спірного договору, не надав суду жодних доказів, які підтверджують звернення останнього до КП "Одестранспарксервіс" з пропозицією щодо укладення договору саме з ТОВ "Фірма "Наш дом".

Враховуючи зазначене, в порушення ст. 33 ГПК України, ТОВ "Фірма "Наш дом" не доведено належними та допустимими доказам факту порушення його прав та інтересів.

При цьому, аналізуючи твердження позивача щодо позбавлення його можливості укладання договору балансоутримування місць для паркування за адресою Люстдорфська дорога, 55/2, з огляду на не проведення, всупереч п.п.5.5.,5.6.,5.8. Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, конкурсу для визначення оператора майданчику для платного паркування в м.Одесі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 19.04.2012р. №1889-VI "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251- VI "Про затвердження положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі" (а.с.67) визначено КП "Одестранспарксервіс" уповноваженою особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладення договорів балансоутримування місць для паркування на території м. Одеси.

Рішенням Одеської міської ради від 15.03.2017р. №1813-VII від 15.03.2017р. "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, в новій редакції" було вирішено доповнити перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки), затверджений згідно із додатком №2 до рішення, наступними пунктами: №з/п 109, Київський район, Люстдорфська дорога, 55/2, кількість місць для паркування 64, займана площа 913 кв.м., технічне облаштування - облаштовано.

Як встановлено судом, 07.09.2017р. між КП "Одестранспарксервіс" та ОК "Автостоянка Люстдорф" було укладено договір №144/К-КР-2017/03-01 балансоутримування місць для паркування транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці за адресою Люстдорфська дорога, 55/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач фактично ототожнює поняття "спеціально відведена автостоянка" та "майданчик для платного паркування транспортних засобів", з чим суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно з пп.14.1.104. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України майданчики для платного паркування - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів.

Організація та порядок експлуатації майданчиків для платного паркування регулюється Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.229. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, спеціально відведені автостоянки - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Організація та порядок експлуатації спеціально відведених автостоянок регулюється Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 115.

Визначення понять "майданчик для платного паркування" та "спеціально відведена автостоянка", зазначені у п.1.3. Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1251-VI цілком кореспондуються з відповідними визначеннями у Податковому кодексі України.

З наведених норм вбачається, що поняття "майданчик для платного паркування" та "спеціально відведена автостоянка" не є тотожними, а є окремими об'єктами правового регулювання та регулюються різними нормативно-правовими актами.

Отже, враховуючи той факт, що спеціально відведена автостоянка не є відведеним майданчиком для паркування, непроведення конкурсу з визначення балансоутримувачів спеціально відведених автостоянок м. Одеси жодним чином не може суперечити п.п.5.5.-5.9. Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі, якими передбачено визначення на конкурсних засадах операторів майданчиків для платного користування.

При цьому необхідно наголосити, що будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов'язкової вимоги щодо визначення операторів спеціально відведених автостоянок на конкурсних засадах.

Крім того, суд також зазначає, що посилання позивача на незаконність дій Одеської міської ради щодо невизначення в рішенні від 15.03.2017р. №1813-VII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 27 серпня 2014 року № 5286-VI "Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, в новій редакції" переліку осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці, не є предметом розгляду в даній справі, оскільки жодних вимог до Одеської міської ради не заявлялось та вона не є учасником процесу.

Натомість, суд зазначає, що ТОВ "Фірма "Наш дом" не позбавлено права звернутися до суду з окремим позовом до Одеської міської ради, якщо вважає, що його право порушено саме останньою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем ТОВ "Фірма "Наш дом" не доведено як факт невідповідності спірного договору певній нормі закону, та і факт порушення цим договором його прав та охоронюваних законом інтересів, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим судові витрати відшкодуванню не відповідають.

Керуючись ст.ст. 44,49,82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 18 грудня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська