Рішення № 71075828, 12.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017р. Справа № 914/717/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Городоцької міської ради Львівської області, Львівська область, Городоцький район, м.Городок,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», Львівська область, м.Львів

про стягнення пені

ціна позову: 1000753,62 грн.

Представники:

Позивача: Струс Н.Я. - представник (довіреність від 10.01.2017р. №4)

Відповідача: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Городоцької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» про стягнення 1000753,62 грн. пені за неналежне виконання обов'язків за Договором підряду від 14.07.2015р. №1. Ціна позову 1000753,62 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 17.03.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 05.04.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду від 28.11.2017р. у даній справі, зокрема у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2016р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/155/16.

13.11.2017р. на адресу Господарського суд Львівської області від Городоцької міської ради Львівської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. № 38163/17), у якому просить суд поновити провадження у справі у зв'язку із набранням законної сили рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/155/16.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2017р. провадження у даній справі поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2017р.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві з обґрунтуванням підстав до задоволення позову.

Представник Відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Сторонам щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

14.07.2015р. між Городоцькою міською радою Львівської області (надалі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (надалі - Відповідач, Підрядник) Договір підряду № 1 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1.) (з урахуванням укладеної 01.10.2015р. Додаткової угоди №1 до Договору) Підрядник зобов'язувався до 15.12.2015р. власними силами і засобами в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил виконати роботи по каналізуванню житлових мікрорайонів м.Городка п'ятий етап вул. Підгір'я, Дорошенка, Сагайдачного, Шашкевича, Хоткевича, Шевченка, Окружна, Галицька, Коновальця згідно з технічним завданням Замовника торгів, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Підрядник повинен виконати Замовнику роботи, якість яких відповідає умовам діючих норм та стандартів.

Згідно пункту 3.1. Договору ціна робіт (Договірна ціна Додаток №1 до Договору), що доручені до виконання Підряднику становить 10985541,00 грн. без врахування податку на додану вартість. Планові асигнування на 2015 рік складають 10985541,00 грн.

Вказана договірна ціна є твердою, складається Підрядником на підставі затвердженої проектно-кошторисної документації згідно з нормативними документами Держбуду (ДБН Д.1.1.1-2000 зі змінами і доповненнями) (п.3.2. Договору).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що оплата за Договором здійснюється на підставі актів за формою КБ-2 та КБ-3 протягом поточного місяця, у якому підписано акти виконаних робіт, або у наступному за поточним.

Відповідно до п. 4.4. Договору Замовник зобов'язаний підписати поданий йому Підрядником на перевірку акт прийняття виконаних підрядних робіт або обґрунтувати причини відмови від його підписання протягом п'яти робочих днів з дня його одержання.

Згідно пункту 5.1. Договору термін виконання робіт визначено до 15.12.2015р.

Пунктом 7.1. Договору Сторонами встановлено, що Підрядник відшкодовує в повному обсязі збитки і нарахування, виявлені при перевірках, а також відшкодовує затрати і збитки, викликані недоробками, порушенням техніки безпеки та норм ДБН.

Згідно пункту 7.6. Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором Підрядник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що обчислюється виходячи із вартості такого невиконання зобов'язань.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання, тобто з 14.07.2015р. та діє до 15.12.2015р.

Вказаний Договір та Додаткову угоду до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Листом від 03.08.2015р. вих. №02-20/1729 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про усунення відставання в виконанні робіт, яке, станом на час скерування листа становило понад 80 відсотків від обсягу планового виконання робіт за Договором.

Окрім того, Актом від 07.08.2015р. б/н комісія, створена Розпорядженням міського голови м.Городка від 29.09.2015р. №188 «Про створення комісії по перевірці виконання будівельних робіт та дотримання умов договору підряду ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» по об'єкту «каналізування житлових мікрорайонів м.Городка п'ятий етап вул. Підгір'я, Дорошенка, Сагайдачного, Шашкевича, Хоткевича, Шевченка, Окружна, Галицька, Коновальця» встановлено, що Відповідач не дотримується затвердженого графіку виконання робіт. На час проведення перевірки з період з 14.07.2015р. по 02.10.2015р.прокладено мереж побутової каналізації К1 (Д=200 мм.) - 913 м., мереж дощової каналізації К2 (Д=250 мм.) - 499 м. Разом 1412 м. каналізаційних мереж. Таким чином комісією встановлено відставання від графіку виконання робіт понад 81 відсоток, оскільки загальна довжина мереж становить 7408,50 м. Також, вказаним актом комісією встановлено недоліки у виконанні робіт за Договором, а саме: не ведеться журнал виконання робіт, відсутні акти на приховані роботи, виявлені відхилення від проектних рішень, недоліки виконання будівельних робіт, порушення правил будівництва (на вул. Сагайдачного та Дорошенка виконання мереж К1 та К2 проводиться з недотриманням проектних відміток глибини прокладання, залізобетонні кільця встановлюються не просмолені та без цементного розчину).

Також, Актом комісії від 10.11.2015р. встановлено що Відповідач з початку виконання робіт за Договором проклав 32,6 відсотка від запланованих мереж каналізації. Підрядником не вживаються заходи по усуненню порушень правил будівництва каналізації, виявлених при попередньому комісійному обстеженні 01.10.2015р. Виявлені недоліки виконання робіт та відхилення від проектних рішень, не дотримується техніка безпеки, роботи проводяться з порушенням державних будівельних норм і правил. Темпи виконання робіт низькі, не відповідають календарному графіку, що може призвести до зриву виконання робіт за Договором.

Окрім того, Актом від 23.11.2015р. б/н комісія, створена Розпорядженням міського голови м.Городка від 20.11.2015р. №220 «Про створення комісії з розгляду звернення ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» від 09.11.2015р. №09/11-1 та обстеження виконаних робіт по об'єкту «каналізування житлових мікрорайонів м.Городка п'ятий етап вул. Підгір'я, Дорошенка, Сагайдачного, Шашкевича, Хоткевича, Шевченка, Окружна, Галицька, Коновальця» встановлено, що Відповідачем не вживаються заходи з усунення порушень правил будівництва каналізації, виявлені при попередніх комісійних обстеженнях 01.10.2015р. та 11.10.2015р. Продовжується виконання робіт з недотриманням державних будівельних норм і правил.

Окрім того, вказаним актом виявлено недоробки в частині влаштування колодязів, а саме: не виконувались роботи по влаштуванню лотків, гідроізоляції та ущільнення колодязів, вирівнюванню колодязів до рівня проїзної частини. Також не проводились роботи з ущільнення ґрунту після його зворотної засипки, що призвело до просідання проїзної частини вулиць та тротуарів. Загальна вартість недоробок складає 171650,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача Претензією від 26.02.2016р. вих. №02-18/416 із вимогою про сплату пені за порушення порядку і строку виконання робіт за Договором. Відповідачем вказану Претензію залишено без відповіді та реагування.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 1000753,62 грн. пені за неналежне виконання обов'язків за Договором.

05.04.2016р. Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву (вх. №14675/16), у якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в позові з підстав того, що Відповідачем при виконанні умов Договору встановлено невідповідність фактичних обмірів та наведеної зйомки місцевості проекту, що зумовлює неможливість виконання робіт за Договором, про що листами від 20.08.2015р. вих. №20/08-1 та від 25.08.2015р. вих. №25/08-1 повідомлено Позивача. Позивачем вказані звернення залишено без відповіді та реагування.

Також Відповідач зазначає, що листом від 28.09.2015р. вих. №28/09-1 повідомив Позивача про вжиття заходів, спрямованих на усунення неточностей і розбіжностей, про які йшлося у листах від 20.08.2015р. вих. №20/08-1 та від 25.08.2015р. вих. №25/08-1 та просив внести зміни до проектно-кошторисної документації і обсягів робіт за Договором.

Окрім того, Відповідач вказує, що Листом від 09.11.2015р. вих. №09/11-1 повідомляв Позивача про неналежне виконання та тривалу відсутність на об'єкті особи, яка уповноважена на здійснення технічного контролю за виконанням робіт на об'єкті від Замовника, що, в свою чергу, призводить до затягувань в прийнятті та оплаті виконаних Відповідачем за Договором робіт.

З підстав наведеного Відповідач робить висновки про те, що ним вживались усі заходи, спрямовані на вчасне, повне і якісне виконання робіт, а прострочка їх виконання відбулась з вини Позивача. Відтак, на думку Відповідача, з підстав відсутності його вини у про строчці виконання робіт позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за порушення умов Договору є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2017р. у справі №914/155/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» до Городоцької міської ради Львівської області за участю третьої особи - Управління капітального будівництва Львівської обласної державної адміністрації про стягнення 1491214,00 грн. в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» відмовлено.

Вказане Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили 29.09.2017р. в порядку, встановленому статтею 85 ГПК України, та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України і ч.1 ст. 115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Вказаним рішенням встановлено, що Городоцька міська рада Львівської області прийняла та оплатила виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» роботи на суму 2 008 030, 00 грн., що вказані у Актах приймання виконаних робіт форми КБ-2в: за вересень 2015 на суму 402 884, 00 грн.; за вересень 2015 на суму 487 373, 00 грн.; за жовтень 2015 на суму 1 117 773, 00 грн.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» вказано, що, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.612 ЦК України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 7.6. Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за Договором Підрядник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що обчислюється виходячи із вартості такого невиконання зобов'язань.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України) (п.2.3. вказаної Постанови).

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст.322 ГК України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до п.110 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668 порушення зобов'язань за договором підряду є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором підряду.

У разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати такі правові наслідки, як припинення виконання зобов'язань за договором підряду внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором підряду або законом, чи розірвання договору підряду; зміна умов договору підряду; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. (п.112 вказаних Правил).

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції. Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору. Аналогічну правову позицію викладено в Постанові Верховного Суду України від 03.12.2016р. №3-35гс13 (справа №908/43/13-г).

Відповідно до ч.1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка). При цьому слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що погоджене сторонами у договорі нарахування пені за невиконання або неналежне виконання Відповідачем обов'язків щодо виконання робіт за Договором не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому суд зазначає, що встановлення у Договорі розміру пені за порушення строків виконання робіт не суперечить вимогам законодавства (постанова Вищого господарського суду України від 17.07.2014р. у справі №910/23473/13).

Перевіривши правильність розрахунку пені, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо суми Договору, а також встановленої рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2017р. у справі №914/155/16 вартості виконаних Відповідачем та прийнятих Позивачем робіт за Договором, враховуючи дату завершення строку дії Договору, суд встановив, що Позивачем невірно проведено нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань за Договором, так як не враховано приписів ч.5 ст.254 ЦК України щодо строків виконання та передавання робіт, а також того, що 2016 рік був високосний і кількість днів у році становила 366, а не 365. Відтак, сума пені за прострочення виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з виконання робіт за Договором становить 982602,99грн.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення Відповідача на користь Позивача 1000753,62 грн. пені підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 982602,99грн. В решті позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

12.12.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 18.12.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 14739,04грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 111-28, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 193, 199, 230, 231, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 837, 875, 883 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (79022, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька, буд.174; ідентифікаційний код 36416850) на користь Городоцької міської ради Львівської області (81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, майдан Гайдамаків, буд.6; ідентифікаційний код 26269892) 982602,99грн. пені та 14739,04грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.