Рішення № 71075817, 11.12.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017р. Справа № 917/1142/17

За позовом Приватного підприємства "Будгарант-7", 61039, м. Харків, пр-т Любові Малої, 2

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Гетьман А.А., договір про надання правової допомоги № 17/07/17ЮО від 17.07.17 р.

від відповідача: Дикань О.М., довіреність №02/3334 від 30.08.17 р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 07.12.2017 р.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про визнання протиправним та скасування розпорядження адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/66-р від 14.06.2017 р. по справі №02-13-50/59-2017 про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що прийняття спірного розпорядження ніяким чином не порушує права позивача.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст.69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

18.04.2017 року Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України винесено вимогу про надання інформації № 02/1977 , якою ПП "Будгарант-7" зобов'язано надати територіальному відділенню протягом 10-ти днів з дня отримання даної вимоги інформацію та завірені копії документів згідно вищенаведених питань окремо по кожній закупівлі згідно переліку

У визначений строк інформація на вказану вимогу ПП "Будгарант-7" не надана.

В зв"язку з ненаданням інформації, згідно п. 13 ст. 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесене розпорядження № 02/66-р від 14.06.2017 р. по справі № 02-13-50/59-2017 про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як зазначає позивач, 19 червня 2017p. Приватне підприємство "Будгарант-7" отримало вищезазначене розпорядження.

22 травня 2017 р. Приватне підприємство "Будгарант-7" (далі по тексту - позивач; ПП "Будгарант-7") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту - відповідач, ПОТВ АКУ), в якому просив суд скасувати вимогу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2017 року № 02/1977 про надання інформації.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2017р. по справі № 816/841/17 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Будгарант-7" до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування вимоги відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року зазначена постанова скасована та прийнята нова постанова, якою скасовано вимогу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2017 р. № 02/1977 про надання інформації.

При цьому судом встановлено:

- що направлення відповідачем на адресу ПП "Будгарант-7" вимоги про надання інформації від 18.04.2017 р. за вих. № 02/1977 зумовлено дослідженням ринку закупівель товарів, робіт та послуг за державні кошти, зокрема торгів, проведених Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - Замовник) у 2016 році з предмету закупівлі "Послуги з поточного ремонту дорожнього покриття та тротуарів вулиць м. Полтави", згідно оголошення про проведення № 006204у "ВДЗ" № 6 (13.01.2016) від 13.01.2016 року, на підставі пунктів 5, 12, 20 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ;

- перелік питань, визначених вимогою Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2017 року № 02/1977 про надання інформації, не відповідає та виходить за межі предмету дослідження, зокрема, дослідження ринку закупівель товарів, робіт та послуг;

- що доручення Голови Комітету відповідачу щодо направлення вимоги на адресу позивача не видавалося, посилання ПОТВ АКУ на абз.11 пункту 5 Правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 р. № 90/299, за якими справи можуть розглядатися у територіальному відділенні за місцем вчинення порушення або за місцезнаходженням відповідача, або за місцем настання наслідків порушення, є недоречними, оскільки в даному випадку відсутня порушена відносно позивача справа щодо порушення ним вимог антимонопольного законодавства України, що і не заперечувалося відповідачем по справі, вимога направлялася за відсутності факту встановлених порушень ПП "Будгарант-7".

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" від 26.11.1993 №3659-XII (далі по тексту - Закон №3659), Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основними завданнями Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Пунктами 1, 5, 11, 17, 18 частини першої статті 7 Закону №3659 визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно - господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі"; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі".

Частиною першою статті 12 Закону №3659 встановлено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

За приписами пунктів 5, 12 статті 17 Закону № 3659, Голова територіального відділення Антимонопольного комітету має, зокрема, такі повноваження:

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органі влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) та інше.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Право Антимонопольного комітету України на витребування інформації, зважаючи на обов'язковий характер такої вимоги, а також настання відповідальності у випадку її невиконання не є абсолютним. У кожному випадку запиту (вимоги) про надання інформації запитується лише та інформація, яка стосується певного питання, що розглядається органом Комітету чи його територіальним відділенням, відноситься до його компетенції та є необхідною для вирішення цього питання.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" передбачено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.

Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про

територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету N 32-р від 23.02.2001.

Відповідно до п. п. 4 - 5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.

Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в якій передбачено, що розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

Право Антимонопольного комітету України на витребування інформації, зважаючи на обов'язковий характер такої вимоги, а також настання відповідальності у випадку її невиконання не є абсолютним. У кожному випадку запиту (вимоги) про надання інформації запитується лише та інформація, яка стосується певного питання, що розглядається органом Комітету чи його територіальним відділенням, відноситься до його компетенції та є необхідною для вирішення цього питання.

Оскільки вимога була оскаржена позивачем, відповідач мав підстави скористатися положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції"

Саме по собі здійснення Відділенням розгляду відповідної справи не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи не доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначений розгляд підлягає закриттю (стаття 49 Закону № 2210).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються про розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що судовим рішенням по адміністративній справі встановлені обставини про наявність порушення відповідачем вимог чинного законодавства при пред"явленні спірної вимоги, а вимога скасована, відсутні підстави розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в зв"язку з ненаданням інформації згідно п. 13 ст. 50 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати недійсним розпорядження адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/66-р від 14.06.2017 р. по справі № 02-13-50/59-2017 про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Повне рішення складено 18.12.2017року

Суддя Гетя Н.Г.