Рішення № 71075808, 06.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017р. Справа № 914/1942/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача Фізичної особи-підприємця Колоса Юліана Андрійовича, м.Львів

про стягнення 625,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Коцелко Ю.В. - представник (довіреність від 27.12.2016р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» до відповідача Фізичної особи-підприємця Колоса Юліана Андрійовича про стягнення 26241,34 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

06.12.2017 р. позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№5053/17 від 06.12.2017 р.), в якій в зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу просить стягнути з відповідача 625,10 грн., з яких: 21,16 грн. - 3 % річних та 603,94 грн. - інфляційних втрат.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Передбачені частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п.3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Враховуючи викладене, предметом розгляду даної справи є стягнення 625,10 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав повністю. Просив стягнути з відповідача 21,16 грн. - 3 % річних та 603,94 грн. - інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд, встановив:

01.05.2012р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Колосом Юліаном Андрійовичем (Споживач) укладено договір №1384/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Цей договір набув чинності з дня його підписання та діяв до 01.10.2013р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.10.1, 10.4 даного договору).

Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Згідно із п.6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

На виконання договірних зобов'язань позивачем з 01.09.2016 року по 31.05.2017 року надано послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання виконував неналежним чином, оплативши повністю заборгованість за надані послуги лише 30.10.2017 р., про що свідчить платіжне доручення №230.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 603,94 грн. інфляційних втрат та 21,16 грн. - 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2012р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (Теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Колосом Юліаном Андрійовичем (Споживач) укладено договір №1384/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Цей договір набув чинності з дня його підписання та діяв до 01.10.2013р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.10.1, 10.4 даного договору).

Відповідно до п.2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Згідно із п.6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

На виконання договірних зобов'язань позивачем з 01.09.2016 року по 31.05.2017 року надано послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання виконував неналежним чином, оплативши повністю заборгованість за надані послуги лише 30.10.2017 р., про що свідчить платіжне доручення №230.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем, враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 603,94 грн. інфляційних втрат та 21,16 грн. - 3% річних, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

В порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Як передбачено частиною 6 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колоса Юліана Андрійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь ьвівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код юридичної особи: 05506460) 21,16 грн. - 3 % річних, 603,94 грн. - інфляційних втрат та 1 600,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 11.12.2017р.

Суддя Гоменюк З.П.