Рішення № 71075734, 14.12.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 рокуСправа № 912/3350/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3350/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Завадяк Тетяни Григорівни

про стягнення 221 927,09 грн

Представники сторін:

від позивача - Ніколенко Є.А., довіреність № 1171 від 26.05.17;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ТЕДІС УКРАЇНА", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Завадяк Тетяни Григорівни (далі - ФОП Завадяк Т.Г., відповідач) 184036,17 грн основного боргу, 7556,51 грн пені, 29445,78 грн штрафу та 888,63 грн - 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним відповідачем зобов'язань за договором поставки №24519-КД/16 від 20.10.2016 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2017 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3350/17.

В судовому засіданні 14.12.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні 14.12.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

Конверт із вкладенням (копія ухвали у справі від 16.11.2017) повернуто органом поштового зв'язку із відміткою "За незапитом".

Водночас, господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, оскільки згідно положень до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України відповідачу надсилалась ухвала у справі за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого міститься в матеріалах справи, а саме: 27406, кіровоградська область, АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату і час проведення засідання суду у даній справі та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 між ТОВ "Тедіс Україна" (Продавець) та ФОП Завадяк Т.Г. (Покупець) укладено договір поставки №24519-КД/16 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів (далі - Товар) у власність Покупця відповідно до його замовлення, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Т на умовах, зазначених у цьому Договорі (а.с. 9-12).

Асортимент, кількість та ціна Товару визначається сторонами на кожну партію окремо та вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2, п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна Товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах Продавця, які діють на момент виконання Продавцем замовлень Покупця і вказується у видаткових накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума вказаного Договору не обмежується та визначається на підставі фактично поставленого Товару згідно видаткових накладних.

Пунктами 4.5 та 4.8 Договору, оплата поставленого Товару Покупцем може здійснюватися з відтермінуванням на строк до 6 календарних днів з дати виписки видаткової накладної. Останнім днем розрахунку є шостий календарний день.

Розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 4.3 Договору).

Факт поставки Товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами (п. 3.8 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору право власності на Товар переходить до Покупця з моменту прийняття Товару.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору (п. 9.3 Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку Товару відповідачеві на загальну суму 184 044,17 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- №КД17-000042444 від 05.09.2017 на суму 84131,83 грн;

- №КД17-000042445 від 05.09.2017 на суму 23076,76 грн;

- №КД17-000043426 від 08.09.2017 на суму 76835,88 грн, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.15-22).

Зазначені накладні містять посилання на договір №24519-КД/16 від 20.10.2016 та підписи особи зі сторони відповідача (особисто).

Однак, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий Товар розрахувався з порушенням договірних строків оплати та не в повному обсязі.

Таким чином, станом на 10.11.2017 заборгованість відповідача становить 184 036,17 грн.

22.09.2017 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 3639/го/юд з вимогою про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 23-24).

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 184036,17 грн.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "Тедіс Україна" про стягнення з ФОП Завадяк Т.Г. боргу в сумі 184036,17 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також є обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача3% річних, пені і штрафу за порушення зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, що слідує з наступного.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Сторони в пункті 6.2 Договору передбачили, що у разі прострочення Покупцем строків оплати вартості Товару, він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, пунктом 6.3. Договору встановлено, що у разі прострочення платежу понад 3 календарні дні, Покупець сплачує на користь Продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк Товару за користування коштами.

Господарський суд зазначає, що чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені і штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 1 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаний правовий висновок неодноразово висловлювався Верховним судом України в постановах, прийнятих за результатами перегляду справ.

Сума штрафу позивачем розрахована за формулою 16% від суми простроченого зобов'язання та становить 29445,78 грн.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача (а.с. 25) в частині нарахування пені та 3% річних, виявивши в ньому арифметичні помилки, наводить власний розрахунок:

- за видатковою накладною №КД17-000042444 від 05.09.2017 за період з 12.09.2017 по 22.09.2017 на суму боргу 84 123,83 грн ( 8 грн. оплачено 07.09.2017) пеня становить 633,75 грн; 3% річних - 76,05 грн;

- за видатковою накладною №КД17-000042445 від 05.09.2017 за період з 12.09.2017 по 22.09.2017 на суму боргу 23076,46 грн пеня становить 173,86 грн; 3% річних - 20,86 грн;

- за видатковою накладною №КД17-000043426 від 08.09.2017 за період з 15.09.2017 по 22.09.2017 на суму боргу 76835,88 грн пеня становить 421,02 грн; 3% річних - 50,52 грн.

Всього згідно наведеного вище розрахунку загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 1228,63 грн, 3% річних становлять 147,43 грн

У задоволенні пені та 3% річних в іншій частині за період нарахування по 22.09.2017 включно господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З підстав вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ "Тедіс Україна" про стягнення заборгованості з ФОП Завадяк Т.Г. підлягають частковому задоволенню на суму 214858,01 грн, з якого: 184036,17 грн основного боргу, 147,43 грн - 3% річних, 1228,63 грн пені, 29445,78 грн штрафу. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Завадяк Тетяни Григорівни (27406, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження 02.01.1970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕДІС УКРАЇНА" (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 4А, ідентифікаційний код 30622532) 184036,17 грн основного боргу, 1228,63 грн пені, 29445,78 грн штрафу та 147,43 грн - 3% річних, а також 3222,87 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили за заявою стягувача.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.12.2017.

Суддя В.В.Тимошевська