Рішення № 71075713, 14.12.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2017 р. Справа № 918/786/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Церковної Н.Ф. при секретарі судового засідання Оліфер С.М. розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод"

до відповідача Дочірнього підприємства камене-дробильний завод "Віта" приватного підприємства "Соріс"

про стягнення заборгованості в сумі 139 826,52 грн,

В засіданні приймали участь представники сторін :

Від позивача: Сорочинський С.В.;

Від відповідача: Беляєв Г.І.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Державне підприємство "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства камене-дробильний завод "Віта" приватного підприємства "Соріс" (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 139 826, 52 грн, в тому числі 129 162, 60 грн основної заборгованості, 2 454, 09 грн інфляційних втрат, 881, 14 грн три проценти річних та 7 328, 69 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виробництво буровибухових (вибухових) робіт №39/17 від 01.03.2017 року. Зазначає, що Позивачем були виконані роботи визначені договором, проте відповідач здійснив лише часткову оплату, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 139 826, 52 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні та у клопотанні від 04.12.2017 року доводить до відома суду, що згідно договору позивачем роботи були виконані не якісно, у зв'язку з чим відповідач змушений був зупинити роботу за відсутності гірничої маси для повної роботи підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд встановив таке.

01.03.2017 року між Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Підрядник) укладено договір на виробництво буровибухових (вибухових) робіт №39/17 (далі - Договір), згідно умов якого підрядник приймає на себе зобов'язання по виробництву буровибухових робіт на кар'єрі, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2017 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання (п. 12.1. Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Результатом виконаних робіт (продукцією) підрядника є підірвана гірнича маса, що забезпечує роботу гірничо-транспортного комплексу (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору вартість доручених Підряднику робіт визначається шляхом перемноження обсягу робіт на вартість одиниці робіт, яка визначається "Протоколом погодження договірної ціни" (Додаток №1).

Буровибухові роботи без подрібнення негабариту та без урахування вартості дизпалива становлять 37, 80 грн за 1м3 (Протокол узгодження договірної ціни від 01.03.2017 року з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 07.07.2017 року).

Згідно п. 4.2. Договору здача і приймання роботи оформлюється актом прийому-здачі виконаних робіт не пізніше трьох днів після виконання вибухових робіт. Оплаті підлягає вся підірвана маса.

Пунктами 5.4., 5.5. Договору встановлено, що Замовник здійснює 50% передоплати від вартості передбаченого обсягу буровибухових робіт не пізніше 5 календарних днів до початку робіт. Суму, яка залишилася, Замовник виплачує згідно фактично виконаних робіт на протязі 10 календарних днів із дня підписання акту про виконання робіт.

Розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника платіжним дорученням в національній валюті України.

Позивачем були виконані роботи визначені договором, про що свідчить акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.07.2017 року №112-БВР/2017 на суму 242 562, 60 грн., проте відповідач здійснив лише часткову оплату в сумі 113 400, 00 грн., в результаті чого виникла заборгованість за виконану роботу в сумі 129 162, 60 грн.

Якщо протягом трьох календарних днів не надається письмове пред'явлення претензії, акт вважається підписаним (п. 4.3.Договору).

Вказаний акт, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Крім того, згідно п. 3.4. Договору при неякісному підриванні блоку (завищення підошви уступу, масової відмови, підвищений вихід негабаритних кусків гірничої маси і т.п.) причини, що призвели до цього, встановлюються двосторонньою комісією, з паритетним вирішенням даної ситуації, з наступним відшкодування збитків.

Підрядник зобов'язаний усунути недоліки при неякісному підриванні блоку за свій рахунок і своїми силами протягом 30 календарних днів з моменту надання претензії (п. 3.5. Договору).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази неякісного виконання Позивачем робіт згідно договору на виробництво буровибухових (вибухових) робіт №39/17 від 01.03.2017 року.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно вимог ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що станом на дату звернення Позивачем до суду з відповідним позовом Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару у розмірі та в строки, визначені умовами договору, не виконав.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2017 року, тобто після звернення Позивача до суду, у процесі розгляду справи Відповідачем погашено основний борг перед Позивачем в розмірі 22 000, 00 грн, що стверджується платіжним дорученням №2860 від 01.12.2017 року, який долучений до матеріалів справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що заборгованість погашено після звернення позивача до суду та порушення провадження у цій справі, зважаючи, що між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 22 000, 00 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмету спору).

Отже, позовні вимоги Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" про стягнення основної заборгованості, з урахування здійснених проплат, в розмірі 107 162, 60 грн є обґрунтованими, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищенаведеним договором Позивач просить суд стягнути з Відповідача 7 328 грн 69 коп. пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно з цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

В п. 7.4. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату послуг Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з дня, який наступає за днем виконання невиконання п. 5.4. цього договору.

Суд здійснивши перерахунок заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача суми пені, встановив, що остання не перевищує обрахованого судом розміру даної штрафної санкції, а відтак позовна вимога про стягнення з Відповідача 7 328 грн 69 коп. пені підлягає задоволенню.

Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у розмірі 881, 14 та 2 454, 09 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, встановив, що розмір перших складає 881, 14 грн (при заявленому 881, 14 грн), других - 2 451, 51 грн. (при заявленому - 2 454, 09 грн), отже перші підлягають задоволенню у заявленому розмірі, а другі підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства камене-дробильний завод "Віта" приватного підприємства "Соріс" (34550, Рівненська область, Сарненський район, смт. Клесів, вул. Польна, 33, код ЄДРПОУ 30811207) на користь державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (51402, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 14310112) 107 162, 60 грн. основної заборгованості, 7 328, 69 грн. пені, 881, 14 грн. 3% річних, 2 451, 51 грн. інфляційних втрат, 2 097, 36 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 22 000, 00 грн припинити.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2, 58 грн інфляційних втрат відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 року.

Суддя Церковна Н. Ф.