Рішення № 71075629, 04.12.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р. Справа № 911/3200/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», м. Київ,

до відповідача фізичної особи - підприємця Ткаченка Володимира Юрійовича, смт. Глеваха Васильківського району,

про стягнення 5 647,24 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Соловйов К.К., уповноважений, довіреність від 01.09.2016 №96;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 12.10.2017 до фізичної особи - підприємця Ткаченка Володимира Юрійовича, смт. Глеваха, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ в червні 2017 згідно договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №114172Е7Н3СР016 від 04.01.2016 в загальній сумі 5 647,24 грн., в тому числі 5272,82 грн. основного боргу, 334,14 грн. пені за період з 10.07.2017 по 29.09.2017, 40,28 грн. процентів річних за період з 10.07.2017 по 29.09.2017 та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3200/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.11.2017.

20.11.2017 від позивача на вимогу суду надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 20.11.2017 розгляд справи №911/3200/17 було відкладено на 04.12.2017.

В судове засідання 04.12.2017 з'явився представник позивача, який надав суду пояснення по суті позовних вимог.

В судові засідання 20.11.2017 та 04.12.2017 представники відповідача не з'явились, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64, 87 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копії ухвал господарського суду від 31.10.2017 про порушення провадження у справі №911/3200/17 та копію ухвали про відкладення розгляду справи від 20.11.2017.

Рекомендоване повідомлення з копією ухвали про порушення провадження від 31.10.2017 повернуте підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання. Рекомендоване поштове відправлення з копією ухвали про відкладення розгляду справи від 20.11.2017 на адресу суду не повернулось.

Відповідно до позиції, викладеної у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Київоблгаз Збут») до фізичної особи - підприємця Ткаченка Володимира Юрійовича, смт. Глеваха Васильківського району (далі по тексту - ФОП Ткаченко В.Ю.), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

04.01.2016 між ТОВ «Київоблгаз Збут» (постачальник) та ФОП Ткаченком В.Ю. (споживач) було укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №114172Е7Н3СР016 (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (пункт 1.226);

- передача газу здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункт 1.230);

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний подати постачальнику копію акта про фактичний обсяг, складеного між оператором ГРМ та Споживачем (пункт 2.9.226) на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом 3 робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 2.9.227). Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаного уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати мотивовану відмову від підписання акта (пункт 2.9.228). У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, таким акт вважається підписаним споживачем а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (пункт 2.9.230);

- розрахунковий період за договором становить один календарний місяць (пункт 4.361);

- оплата газу здійснюється шляхом перерахування 100% місячної вартості запланованого обсягу газу до 25 числа попереднього місяця (пункт 4.2.136). Остаточний розрахунок здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2.138). У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості виникнення (пункт 4.365);

- у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яки сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (пункт 6.2.1).

30.12.2016 між ТОВ «Київоблгаз Збут» та ФОП Ткаченком В.Ю. укладено додаткову угоду, якою сторони домовились продовжити до 31.12.2017 дію договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (пункт 126) та погодили річний плановий обсяг постачання газу на 2017 рік.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

30.06.2017 між позивачем та відповідачем було підписано Акт №КОЗ00018092 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу від 04.01.2016 №114172Е7Н3СР016, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв природний газ вартість 9 894,96 грн.

В порядку пункту 4.2.138 договору остаточний розрахунок за отриманий в червні 2017 природний газ відповідач мав здійснити до 10.07.2017, відтак строк оплати даного зобов'язання є таким, що настав.

Як вбачається з Довідки ПАТ «Банк Кліринговий дім» від 17.11.2017 №06-08/3383 відповідач вчасно за отриманий в червні 2017 газ не розрахувався, в результаті чого станом на дату звернення позивача з позовом до суду залишок боргу становив 2 973,00 грн., а не 5 272,82 грн., як твердив позивач. Зокрема, позивачем не було враховано здійснені відповідачем 23.10.2017 та 25.10.2017 платежі в сумі 1300,00 грн. та 1000,00 грн. відповідно.

Після порушення провадження у справі відповідачем було сплачено залишок боргу, а саме 01.11.2017 було сплачено 1000,00 грн. та 07.11.2017 було сплачено 1973,00 грн., відтак станом на день розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем відсутній, що підтверджує також представник позивача в усних поясненнях по суті позову.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині.

Відтак, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 973,00 грн. Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 299,82 грн., оскільки в цій частині борг був відсутній і до порушення провадження у справі 31.10.2017.

Разом із тим, позивачем до стягнення також заявлено до стягнення пеню в сумі 334,14 грн. та 3% річних в сумі 40,28 грн. за період з 10.07.2017 по 29.09.2017.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з ПАТ «Банк Кліринговий дім» від 17.11.2017 №06-08/3383 грошове зобов'язання відповідачем виконано із простроченням.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони в пункті 6.2.1 договору погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за яки сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Відповідно до пункту 1.12 Вказаної Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку розрахунку пені та 3% річних, суд встановив, що вірно розрахований розмір пені за заявлений період 10.07.2017 - 29.09.2017 становить 336,57 грн., а вірно розрахований розмір 3% річних становить 40,39 грн. Оскільки суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги про стягнення пені та процентів річних слід задовольнити повністю в заявлених сумах 334,14 грн. та 40,28 грн. відповідно.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» частково. Суд припиняє провадження в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 973,00 грн. Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 299,82 грн., та приймає рішення про стягнення з фізичної особи - підприємця Ткаченка Володимира Юрійовича на користь ТОВ «Київоблгаз Збут» 334,14 грн. пені та 40,28 грн. 3% річних.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, який вчасно за отриманий природний газ не розрахувався, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, у відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі покладає на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, пунктом 1-1 частини першої ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2 973,00 грн.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ткаченка Володимира Юрійовича (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04053, місто Київ, Подільський район, проспект Свободи, будинок 2Г, літ.А, ідентифікаційний код 39592941)

40,28 грн. (сорок гривень двадцять вісім копійок) 3% річних,

334,14 грн. (триста тридцять чотири гривні чотирнадцять копійок) пені та

1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 19.12.2017

Суддя О.В. Конюх