Рішення № 71075213, 13.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/20406/17

За позовом Служби автомобільних доріг у Луганській областідо 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія";про визнання недійсним договору; Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:не з'явився;від відповідачане з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Служба автомобільних доріг у Луганській області (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" (надалі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним договору №01-03/11/2017 відступлення права вимоги від 03 листопада 2017 року, що був укладений між відповідачами.

Позов мотивований тим, що при укладанні спірного договору сторони фактично замінили стягувана на стадії виконання судового рішення по справі № 913/573/17, незважаючи на те, що уступка права стягувана за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017 порушено провадження у справі.

13.12.2017 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю участі представника.

Згідно п. п. 3.9.2. роз'яснень постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З огляду на вищезазначене, клопотання відповідача, в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату судом відхиляється.

Представники сторін в судове засідання 13.12.2017 не з'явилися, відповідач-1 та відповідач-2 відзиви на позов не подали, про причини неявки сторони суд не повідомили.

Згідно роз'яснень п. п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані за адресами сторін, які зазначені в позовній заяві, сторони вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи (ст. 64 ГПК України).

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У судовому засіданні 13.12.2017 відповідно до ст. 85 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбудтехнологія" (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбудіндустрія" (Новий кредитор) було укладено договір №01-03/11/2017 відступлення права вимоги (надалі - Договір) згідно умов цього якого (п. 1.1. Договору), Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги основної суми боргу, що належне першому згідно укладеного між Первісним кредитором та Службою автомобільних доріг у Луганській області (далі - Боржник) договору №3 від 16.02.2015 на закупівлю робіт (послуг) з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автодоріг загального користування державного значення Луганської області, а також додаткових угод до нього: №1 від 27.03.2015, №2 від 03.04.2015, №3 від 30.04.2015, №4 від 18.05.2015, №5 від 19.06.2015, №6 від 30.06.2015, №7 від 31.07.2015, №8 від 31.08.2015, №9 від 30.09.2015, №10 від 30.10.2015, № 11 від 27.11.2015, а також всіх змін та доповнень, актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3.

Згідно п. 1.2. Договору, заборгованість Боржника перед Первісним кредитором, крім Договору підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області від 05.09.2017 у справі №913/573/17, згідно якого стягнуто з Боржника на користь Первісного кредитора 2788808,00 (два мільйона сімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісім гривень) 00 копійок - боргу та 41832,12 (сорок одна тисяча вісімсот тридцять дві гривні) 12 копійок - судового збору, і виданого на його виконання виконавчого документу - наказу господарського суду Луганської області від 20.10.2017 по справі №913/573/17.

Пунктом 2.1. Договору Сторони погодили, що право вимоги боргу до Боржника, що відступається за цим договором Первісним кредитором Новому кредиторові за Договором в основній сумі боргу складає 2788808,00 (два мільйона сімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот вісім гривень) 00 копійок - боргу та 41832,12 (сорок одна тисяча вісімсот тридцять дві гривні) 12 копійок - судового збору.

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами відбулася заміна кредитора у зобов'язанні боржника, шляхом укладення договору відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України.

Зокрема - частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно нормами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, у силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи лиса від 09.11.2017, відповідач-2 повідомив позивача про укладання спірного Договору.

В силу ч. 1 ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Доказів надання позивачем відповідачеві-2 заперечень щодо укладання спірного Договору суду не надано.

Між тим, позивач вказує на те, що оскільки предметом спірного Договору є уступка права вимоги за рішенням Господарського суду Луганської області від 05.09.2017 у справі № 913/573/17 , за яким з позивача стягнуто не лише суму заборгованості, а й судові витрати та оскільки виходячи з норми статті 115 ГПК України виконання рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то й заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах і в порядку, визначених ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». А тому позивач, посилаючись на те, що укладанням спірного Договору відповідачі фактично замінили стягувана на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувана за рішенням суду шляхом укладання цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, а тому спірний Договір укладений з порушенням норм діючого законодавства і є таким, який повинен бути визнаним недійсним.

Суд вважає, вищезазначені твердження позивача про те, що спірним Договором фактично змінено стягувана на стадії виконання судового рішення є безпідставними, оскільки, як випливає зі змісту спірного Договору, відбулася зміна у зобов'язанні, виконання якого було порушено позивачем, що було встановлено рішенням суду по справі №913/573/17, про що відповідачами було зазначено у спірному Договорі, тобто фактично відбулася заміна сторони у зобов'язанні, а не стягувача у виконавчому провадженні, як на те вказує позивач.

Положенням ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

За вимогами 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні.

Дослідивши умови спірного Договору, суд доходить висновку, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 513, 514, 516, 638 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.

Тобто відповідачі на власний розсуд, відповідно до вимог чинного законодавства уклали спірний Договір, про що також, було належно повідомлено позивача, як боржника.

Водночас, позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним договору №01-03/11/2017 відступлення права вимоги від 03 листопада 2017 року, що був укладений між відповідачами є необґрунтованими та у позові слід відмовити.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Луганській області відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.12.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко