Рішення № 71075140, 08.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2017

Справа №910/20388/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Дунапак Таврія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вітал плюс»

про стягнення 28783,81 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача не з?явився

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Вітал плюс» про стягнення 28783,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 порушено провадження у справі №910/20388/17 та призначено розгляд справи на 08.12.2017.

В судове засідання 08.12.2017 представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з’ясовано наступне.

13.11.2015 між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № ТА001012-15, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов’язання поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції, на умовах визначених в Договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна на товар вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору також у рахунках –фактурах, видаткових та податкових накладних постачальника.

Згідно п. 12.1 Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня включно.

13.11.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №ТА001012-15, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору поставки № ТА001012-15, викласти п. 3.2 у наступній редакції : покупець зобов’язаний здійснити післяоплату у розмірі 100% від погодженої вартості партії товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов’язання належним чином та поставив відповідачеві товар на суму 22849,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №8366 від 14.12.2016.

06.02.2017 на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію №42, проте останній залишив її без задоволення.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що позовна вимога в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 22849,98 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача 3% річних в розмірі 1068,63 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4865,20 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд, враховує наявний розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, а оскілки відповідач не подав свій контррозрахунок у суду відсутні підстави відхиляти вимоги позивача про стягнення з відповідача 1068,63грн. – 3% річних та 4865,20 інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім» «Вітал Плюс» (03115, м. Київ, вул. Федора Кричевського 19, ідентифікаційний номер 36888744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (75101, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська 103, ідентифікаційний номер 38045226) основну заборгованість в розмірі 22849 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 98 коп., 3% річних в розмірі 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 63 коп., інфляційні втрати в розмірі 4865 (чотири тисячі вісімсот шістдесят п’ять) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2017

Суддя Мельник В.І.