Рішення № 71075056, 14.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/9410/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Литвиненко Станіслава Володимировича, смт. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області

про стягнення 58 399,72 грн. заборгованості з орендної плати, 6 413,06 грн. 3% річних, 17 899,75 грн. інфляційних втрат, 7 493,50 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Малєєва О.М., довіреність №5303-К-О від 15.03.2017 року

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.12.2017, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Литвиненко Станіслава Володимировича заборгованості на загальну суму 90 206,03 грн., з яких:

- 58 399,72 грн. заборгованість з орендної плати з 31.08.2016 по 30.10.2017;

- 6 413,06 грн. 3% річних за загальний період з 28.11.2014 по 31.08.2017;

- 17 899,75 грн. інфляційні втрати за загальний період з грудня 2014 року по серпень 2017 року;

- 7 493,50 грн. пеня за загальний період з 30.04.2017 по 31.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № DNIS/L від 28.11.2014 суборенди частини приміщення в частині своєчасної та повної оплати орендної плати у сумі 58 399,72 грн.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.11.2017 (а.с. 55, 56 том 1).

Направлені господарським судом відповідачу поштова кореспонденція повернулася із відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позов відповідач до суду не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України).

Провадження у справі було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2017 з призначенням її до розгляду на 21.11.2017, після чого розгляд справи відкладався до 05.12.2017, до 11.12.2017 та до 14.12.2017.

У судовому засіданні 14.12.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (далі - орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Литвиненко Станіславом Володимировичем (далі - суборендар, відповідач) укладено договір № DNIS/L суборенди частини приміщення (далі - договір) відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендар зобов'язується передати суборендарю, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.2. договору, приміщення, яке передається в оренду за договором (далі - приміщення), знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 4/1, має загальну площу 40,00 кв.м. і знаходиться у користування орендаря на підставі договору оренди №б/н від 01.07.2012.

Приміщення надається суборендареві для використання його у діяльності суборендаря для розміщення перукарні та магазину з продажу кави (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, приміщення передається орендарем і приймається суборендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендарем.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що суборендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця, за наступний місяць оренди (розрахунковий), із розрахунку 150,00 грн. за 1 кв.м. в т.ч. ПДВ 25,00 грн., а за всю орендовану площу 6 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 000,00 грн., за перший місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

На протязі 5 днів з дня підписання договору суборендар зобов'язується сплатити суборендну плату за перший місяць суборенди, та з метою забезпечення виконання суборендарем, та з метою забезпечення виконання суборендарем своїх зобов'язань по сплату суборендної плати, суборендар перераховує на поточний рахунок орендаря № 36001050008895 авансовий платіж у розмірі передбаченому п.2.2 договору, який зараховується за останній місяць суборенди (п.2.3 договору).

Компенсація суборендарем орендарю плати за спожиті комунальні послуги та витрат на обслуговування приміщення входить до суборендної плати (п.2.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, передача орендарем та прийняття суборендарем приміщення в оренду надається та засвідчується актом здачі-приймання приміщення в суборенду, за умови виконання суборендарем своїх зобов'язань по сплаті за перший місяць суборенди, та авансового платежу, визначеного п. 2.3. договору, у розмірі, передбачено п. 2.2. договору. Повернення приміщення орендареві здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акту здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору. Орендар/суборендар зобов'язаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту здачі-приймання.

Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендареві-суборендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендар/суборендар передає орендареві/суборендареві ключі від приміщення (п. 5.2. договору).

Оплата суборенди суборендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (п.5.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору, цей договір укладається на строк з 28 листопада 2014 року по 31 травня 2015 року.

На виконання умов договору 28.11.2014 орендар передав, а суборендар прийняв згідно договору суборенди частини приміщення № DNIS/L від 28.11.2014 у користування приміщення загальною площею 40,00 кв.м., яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 4/1, що підтверджується актом здачі-приймання приміщення від 28.11.2014.

01.06.2016 сторони уклали Додаткову угоду до договору суборенди приміщення № DNIS/L від 28.11.2014, згідно якої домовились додати до п.2.2 Розділу "Суборендна плата" підрозділ 2.2.1 у наступній редакції: 2.2.1 Починаючи з 1 червня на підставі акту звірки взаємних розрахунків, який є невід'ємною частиною цій додаткової угоди, суборендар зобов'язується виплатити заборгованість, що утворилася з оплати оренди за станом на 06.06.2016 в графіку виплат в наступному розмірі:

Червень - 16 813,88 грн., липень - 16 813,38 грн., серпень - 16 813,88 грн.

Всього до 31 серпня повинна бути оплачена заборгованість в розмірі 50 441,64 грн.

Також п.7.1 Розділу 7 "Строк дії договору та інші умови" викладені у наступній редакції: 7.1 Цей договір укладається на строк з 28 листопада 2014 року по 31 серпня 2016 року.

31.08.2016 суборендар передав, а орендар прийняв нежилі приміщення загальною площею 40,00 кв.м., які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 4/1, на момент передачі приміщення банк має претензію до суборендаря по сплаті орендної плати в розмірі 71 393,40 грн., що зафіксовано в акті звірки, що підтверджується актом приймання-передачі нежилих приміщень від 31.08.2016.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 58 399,72 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.2 договору, строк оплати орендних платежів є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у сумі 58 399,72 грн. не надано.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 58 399,72 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 7 493,50 грн. за загальний період з 30.04.2017 по 31.10.2017, 3 % річних у сумі 6 413,06 грн. за загальний період з 28.11.2014 по 31.08.2017 та інфляційні втрати у сумі 17 899,75 грн. за загальний період з грудня 2014 року по серпень 2017 року.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Розмір 3% річних за загальний період з 28.11.2014 по 31.08.2017 становить 6 413,06 грн. та підлягає до стягнення.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, розраховані за період за загальний період з грудня 2014 року по серпень 2017 року, підлягають до стягнення у розмірі, визначеному позивачем у сумі 17 899,75 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору у випадку заборгованості по виплаті суборендної плати суборендар сплачу орендарю пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки позивачем здійснено нарахування пені за період з 30.04.2017 до 31.10.2017 суд дійшов висновку про безпідставне і необґрунтоване нарахування позивачем пені у сумі 7 493,50 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково зі стягненням з відповідача 58 399,72 грн. - основного боргу, 6 413,06 грн. - 3% річних, 17 899,75 грн. - інфляційних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 467,09 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Литвиненко Станіслава Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість з орендної плати у сумі 58 399,72 грн., 3 % річних у сумі 6 413,06 грн., інфляційні втрати у сумі 17 899,75 грн. та 1 467,09 грн. витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2017.

Суддя Е.М. Бондарєв