Рішення № 71075022, 12.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2017 Справа № 904/9468/17

За позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", м.Кам'янське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН", м. Дніпро

про стягнення 26 131,72 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Миткалик Є.В. - довіреність № 00.01.0237 від 18.10.17;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан" про стягнення 26131,72 грн., з яких: 20952,48 грн. - сума основного боргу 576,63 грн. - 3% річних, 4602,61 грн. - інфляційні втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані нездійсненням відповідачем оплати вартості теплової енергії на загальну суму 20952,48 грн., отриману останнім від позивача в опалювальні періоди з жовтня 2014 року по березень 2016 року без укладення відповідного договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у засіданні на 12.12.2017.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 12.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан" (далі - відповідач, орендар) 31.07.2014 було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади (а.с.12-14), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення площею 61,1 кв.м., розташоване за адресою: вул. Сачка, 24.

Відповідно до пункту 10.1 договору від 31.07.2014, цей договір укладено строком до моменту відчуження, але не більше ніж на один рік, що діє з 02.08.2014 до 01.08.2015 включно.

Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пан» 08.05.2015 було переукладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади (а.с.15-17), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення площею 61,1 кв.м, розташоване за адресою: вул. Сачка, 24.

Відповідно до пункту 10.1 договору від 08.05.2015, цей договір укладено строком до моменту відчуження, але не більше ніж на один рік, що діє з 14.05.2015 до 13.05.2016 включно.

Тобто, у період з02.08.2014 по 13.05.2016 включно відповідач користувався нежитловим приміщенням площею 61,1 кв.м., розташоване за адресою: вул. Сачка, 24.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Зі змісту статті 1 зазначеного Закону вбачається, що: - житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; - балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; - виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; - споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. При цьому, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. В свою чергу, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону).

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У зв'язку із відмовою відповідача від укладення договору на відпуск теплової енергії, позивач звернувся до суду із вимогою про визнання укладеним відповідного договору. Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від постанови від 23.07.2015 у справі № 904/4655/15, залишеного в силі постановою ВГСУ від 06.06.2016, було визнано укладеним договір на відпуск теплової енергії між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепломережа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пан». Тобто, з моменту набрання рішення суду у справі № 904/4655/15 законної сили (06.06.2016), відносини сторін щодо постачання теплової енергії врегульовані договором.

Відповідно, до 06.06.2016, відповідач отримував послуги з теплопостачання без укладення договору. Споживання тепла без укладення договору, є за своєю суттю безпідставним збагаченням за рахунок іншої особи. (Див. постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання» від 16.12.2015 № 3 та лист Вищого господарського суду України № 01-06/1872 від 30.12.2001 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про постачання електричної енергії (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом 21 Постанови Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» встановлено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачений обов'язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Так, позивачем за періоди жовтень 2014року - квітень 2015 року та листопад 2015 року - березень 2016 року було надано відповідачу послуги з теплопостачання, загальна вартість яких за вищевказаний період склала 20952,48грн. (а.с. 9). Вартість тепла визначена позивачем розрахунковим способом.

Відповідач вартість спожитої теплової енергії за вищевказаний період не сплатив.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення грошових коштів в розмірі 20952,48 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 576,63 грн. за період з 21.11.2014 по 31.03.2016 та 4602,61 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2014 по 31.03.2016, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, у пункті 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку, зокрема, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, оскільки стягнення основного боргу з відповідача здійснюється саме на підставі ст. 1212 ЦК України, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 576,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4602,61 грн. є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабри, 2; ідентифікаційний код 31209887) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Тритузна, 168; ідентифікаційний код 03342573) 20952,48 грн. основного боргу та 1282,88 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 18.12.2017

Суддя М.О. Ніколенко