Рішення № 71075017, 12.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2017 Справа № 904/9677/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

про стягнення 343 151,86 грн. заборгованості за договором поставки

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Левенцов В.В., довіреність №б\н від 10.04.2017 року

Від відповідача: Яковлєв Ю.В., довіреність №б\н від 24.07.2017 року, адвокат

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" 343 151,86 грн. заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1251 від 24.11.2014, який укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", в частині своєчасної та повної оплати за товар поставлений у період з 21.02.2017 по 15.03.2017 на загальну суму 343 151,86 грн. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" укладено договір надання послуги факторингу № Ф110517/6 від 11.05.2017 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" своє право грошової вимоги за договором поставки товару № 1251 від 24.11.2014 у сумі 343 151,86 грн.

Третьою особою надані письмові пояснення де вказує, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі оскільки в ході виконання договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" приймав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" товар в обсязі та за ціною, визначеною у ТТН без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи та штампи уповноважених осіб відповідача у товарно-транспортних накладних. Також, сторонами договору поставки здійснення кожної господарської операцій було відображеного, як бухгалтерському так і в податковому обліку. Отже, здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" поставка товару на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" підтверджується товарно-транспортними накладними, які в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, на думку третьої особи, договір факторингу є дійсним. Боргове зобов'язання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" наявне і не виконане, а позивач є належним кредитором перед відповідачем на підставі договору надання послуги факторингу №Ф110517/6 від 11.05.2017.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" не виникло ніяких обов'язків перед позивачем так як відсутнє підтвердження факту відступлення права грошової вимоги факторові.

15.12.2017 третя особа звернулась до суду із клопотанням про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити явку представника останнього у судове засідання 12.12.2017.

Провадження у справі було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2017 з призначенням її до розгляду на 30.11.2017, після чого розгляд справи відкладався до 12.12.2017.

У судовому засіданні 12.12.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - постачальник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 1251 (далі - договір поставки).

Відповідно до пункту 1.1. договору поставки постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (далі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Загальна кількість товару, що має бути поставлена, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього Договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній (далі - накладна) (п.1.2 договору поставки).

Загальна сума договору визначається фактично сумарною вартістю товару, що був поставлений, згідно цього договору за весь строк його дії (п.1.3 договору поставки).

Відповідно до п.2.1. договору поставка товару здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем або на умовах самовивозу.

Згідно з п. 4.1. та п. 4.2. договору поставки строк оплати, сума кожної поставки вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі відповідно до законодавства.

У відповідності до п.4.3. договору поставки, суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладних, які неоплачені та строк оплати яких настав.

Пункт 5.2. договору поставки містить обов'язок покупця прийняти, а також оплатити товар у строк, вказаний у накладних.

На виконання умов договору поставки, постачальником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за період з 21.02.2017 по 15.03.2017 було поставлено на адресу відповідача товар (медичні вироби) на загальну суму 343 151,86 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с.61-250, том 2 а.с. 1-156).

В порушення умов договору, відповідачем не виконано своїх грошових зобов'язань по оплаті вартості поставленого постачальником товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 343 151,86 грн.

11.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - позивач, фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - клієнт, третя особа) був укладений договір надання послуги факторингу №Ф110517/6 (далі - договір факторингу).

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 343 151,86 грн. у розпорядження клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" за плату, а клієнт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором поставки товару №1251 від 24.11.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" (далі -"Боржник") в розмірі 343 151,86 грн.

Згідно з Додатком №1 до Договору факторингу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" право вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" за договором поставки товару №1251 від 24.11.2014 на суму 343 151,86 грн.

Таким чином, у позивача виникло право вимоги перед відповідачем на суму 343 151,86 грн. за договором поставки товару № 1251 від 24.11.2014, що є причиною виникнення спору.

Згідно з статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Із змісту ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, за відсутності доказів щодо оплати товару, підтверджується неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №1251 від 24.11.2014 в частині оплати отриманого товару.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею 1082 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу відповідача позивачем направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з вимогою сплати боргу. Визначено грошову вимогу та названо фактора, якому має бути здійснений платіж. Доказом направлення на адресу відповідача вказаного повідомлення є лист з описом вкладень та фіскальний чек №9697 від 26.07.2017.

Враховуючи фактичні обставини справи господарський суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 343 151,86 грн. основної заборгованості такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 343 151,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі у сумі 5 147,28 грн. судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпостач" (49000, м. Дніпро, вул. Високовольтна, будинок 55, ідентифікаційний код 38114425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139, ідентифікаційний код 39704618) заборгованість у сумі 343 151,86 грн. та судовий збір у сумі 5 147,28 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2017.

Суддя Е.М. Бондарєв