Рішення № 71074946, 12.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2017 Справа № 904/9049/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрополія", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄА", м. Дніпро

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Жерепа Наталії Ігорівни, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область

про визнання угоди про відступлення права вимоги від 20.07.2017 недійсною

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: Тульских В.О., довіреність № 47 від 08.11.2017, представник;

від відповідача-1: Ігнатенко О.В., довіреність № 10 від 28.03.2017, представник;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метрополія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЄА" та до Фізичної особи-підприємця Жерепа Наталії Ігорівни про визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги від 20.07. 2017, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЄА" та Фізичною особою-підприємцем Жерепою Наталією Ігорівною. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що угода про відступлення права вимоги від 20.07.2017 була укладена відповідачами без згоди позивача, що порушує його права.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 09.11.2017 об 11:30год.

07.11.2017 представник відповідача-1 надіслав до суду електронним засобом зв'язку відзив на позов, яким не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 09.11.2017 розгляд справи відкладено на 30.11.2017 о 10:30год.

16.11.2017 представник позивача надав до канцелярії суду заперечення на відзив, в яких зазначає, що зобов'язанн, які відповідач-1 відступив відповідачу-2 згідно угоди про відступлення права вимоги від 20.07.2017 виникли на підставі договору оренди № А60/Д-1 від 28.09.2015, а не на підставі додаткової угоди до договору оренди як самостійного правлчину, адже, додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди від 20.07.2017.

30.11.2017 представник відповідача-1 подав до суду клопотання про відшкодування судових витрат, а саме додаткових затрат, які пов'язані з явкою уповноваженого представника в судові засідання з іншого населеного пункту, що підтверджується проїзними документами (а.с. 120-122), так, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, просить суд стягнути з позивача судові витрати у розмірі 533,55 грн.

Ухвалою суду від 30.11.2017 розгляд справи відкладено на 12.12.2017 о 12:00год.

08.12.2017 представник відповідача-1 надіслав на електронну адресу суду додаткові пояснення на заперечення подані позивачем на відзив відповідача-1, якими також просить суд відмовити в задоволенні вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідач-1 у судовому засіданні 12.12.2017 надав клопотання, яким долучає документи до матеріалів справи, а саме: додаткову угоду № 2 про виправлення описки в угоді про відступлення права вимоги від 20.07.2017 та посадочні документи (проїзні квитки).

Відповідач-2 відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метрополія" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЄА" (орендар) було укладено договір оренди № А60/Д-1 від 28.09.2015.

Згідно п. 2.1. договору оренди орендодавець зобов'язується передати в оренду приміщення, яке знаходиться в торговому центрі, а орендар прийняти, оплатити оренду і повернути приміщення орендодавцю на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на 1 (першому) поверсі торгового центру, - секція № А60. Місцезнаходження Приміщення визначається згідно витягу з плану Торгового центру (додаток А до цього Договору) та відмічене кольором або штрихуванням. Площа Приміщення, яке передається в Оренду, складає: 150,6 (сто п'ятдесят цілих шість десятих) кв. Вказана площа Приміщення може бути змінена після виконання Орендарем Опоряджувальних робіт згідно ст. 4 цього Договору. При цьому площа Приміщення не підлягає зменшенню за рахунок встановлених Орендарем стін, внутрішніх перегородок та перекриття. Орендна плата та інші платежі, передбачені цим Договором, будуть нараховуватись у відповідності до даних площі уміщення, вказаних в цьому пункті Договору. Основні характеристики Приміщення викладені в річній специфікації Приміщення (Додаток Б до цього Договору).

Пунктом 8.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладання та закінчується в останній день Строку оренди. Закінчення чи дострокове припинення Строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, а також від відповідальності (застосування неустойки, штрафів, пені тощо) за порушення Договору, якщо такі зобов'язання чи порушення виникли чи сталися під час дії договору.

10.08.2016 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди, згідно умов якої погодили розірвати договір 11.01.2017.

Пунктами 2, 3, додаткової угоди сторони встановили, що щомісячний розмір орендної плати за період з 01.09.2016 р. по 11.01.2017 р. включно становить 63 613,44 грн. з ПДВ; щомісячний розмір експлуатаційних витрат за період з 01.09.2016 р. по 11.01.2017 р. включно становить 27 830,88 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 4 додаткової угоди від 10.08.2016р., сторони погодились, що у відповідності до п. 14.8. частина оплаченого орендарем гарантійного платежу у розмірі 50% не повертається орендареві, а залишається у орендодавця у якості неустойки за дострокове припинення договору.

Як сторони домовились у п. 6 додаткової угоди залишок оплаченого орендарем гарантійного платежу у розмірі 36 933,50 грн., у тому числі ПДВ, повертається орендареві до 31.01.2017р. за умови, що приміщення було повернуто орендарем орендодавцю згідно з положеннями цього договору, після розгляду можливих зустрічних вимог орендодавця, та за умови відсутності зобов'язань орендаря по договору.

11.01.2017 сторони у справі підписали Акт повернення приміщення, за яким орендар передав, а орендодавець прийняв орендоване приміщення.

Так, ТОВ "Метрополія" не повернуло залишок оплаченого ТОВ "ЛЄА" гарантійного платежу у розмірі 36 933,50 грн. у строк до 31.01.2017, що стало причиною звернення останнього до господарського суду м. Києва з відповідною позовною заявою.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/7693/17 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Метрополія" на користь ТОВ "ЛЄА" 36 933,50 грн. - основного боргу, 2 437,62 грн. - інфляційних втрат, 513,08 грн. - 3% річних, 936,28 грн. судових витрат, 1 600,00 грн. судового збору. Рішення сторнами не оскаржувалось, тобто набрало законної сили.

20.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЄА" (далі-відповідач-1, первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Жерепа Наталією Ігорівною (далі-відповідач-2, новий кредитор) було укладено угоду про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1.1. угоди первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Метрополія", що іменується далі "боржник", зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, набутих первісним кредитором на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 у справі № 910/7693/17 після набрання рішенням законної сили.

Пунктом 1.2. угоди передбачено, що за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати (в тому числі і в виконавчому провадженні відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" від боржника сплатити залишку оплаченого ТОВ "ЛЄА" гарантійного платежу в розмірі 36 933,50 грн., 2 843,89 грн. - інфляційних втрат, 513,08 грн. - 3% річних, 2 536,28 грн. судових витрат. Загальна вартість зобов'язання, що відступається становить 42 826,75 грн.

Вимагаючи визнати цей договір недійсним, позивач посилається на п. 40.2 договору оренди, відповідно до якого, орендар має право уступити або передати будь-які з його прав або зобов'язань за цим договором тільки після попередньої письмової згоди орендодавця. Орендодавець має право у будь-який час передати або уступити будь-які з його прав і обов'язків за цим договором без згоди орендаря.

Як вбачається з позовної заяви позивач не надав письмової згоди на відступлення права вимоги заборгованості, яка виникла на підставі договору оренди № А60/Д-1 від 28.09.2015.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом.

Як вже зазначалось вище 10.08.2016 між ТОВ "ЛЄА" та ТОВ "Метрополія" було укладено додаткову угоду до договору оренди.

Зобов'язання (в силу якого кредитор набуває право вимагати від боржника вчинення певних дій) виникають не лише з договору, а й з інших правочинів, а в випадках передбачених законом ще із рішення суду.

Посилання позивача на нявність заборони відступлення права вимоги у договорі оренди є безпідставним, оскільки станом на момент укладення спірного договору договір оренди вже було розірвано за згодою сторін, а зобов'язання сплатити кошти на користь ТОВ "ЛЄА" є наслідком такого розірвання.

Як зазначив Вищий господарський суд України у своїх постановах №925/125/14 від 05.04.2017, №924/106/16 від 07.02.2017 р., №920/647/13 від 11.04.2017 р.) наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Отже, заміна кредитора у даному конкретному зобов'язанні не порушує права та не впливає на зміст обов'язків боржника.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду, викладеної в постанові від 18.02.2014р. по справі № 22/656 відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора - цедента, новому кредиторові - цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання або коли хоча б одна з них частково виконала зобов'язання. Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України.

Входячи з викладеного, спірна угода не суперечить чинному законодавству України, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу Господарського процесуального кодексу Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на позивача.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх входження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

ТОВ "ЛЄА" звернулось до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат (розмірі 533,55 грн., що являє собою вартість залізничних квитків, придбаних для забезпечення явки представника у судові засідання 09.11.2017, 30.11.2017 та 12.12.2017.

Дослідивши надані ТОВ "ЛЄА" докази понесення судових витрат у розмірі 533,55 грн. (витрат на проїзд представника), суд дійшов висновку про задоволення вимог про покладення зазначених витрат на ТОВ "Метрополія".

Заперечення представника позивача стосовно того, що відповідач знаходиться у м. Дніпро суд не бере до уваги з огляду на таке.

Чинне законодавство не обмежує учасників сторін у виборі представника за принципом його місцезнаходження. Матеріалами справи підтверджено місце реєстрації представника відповідача у м. Хмельницький (відповідне посилання у довіреності ).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1 600,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.12.2017

Суддя В.Г. Бєлік