Постанова № 71074847, 11.12.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 905/2723/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Карабаня В.Я., Нєсвєтова Н.М.,Розглянув матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішенняГосподарського суду Донецької області від 29.11.2016та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.06.2017у справі№ 905/2723/16 Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"ДоПублічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод"Простягнення 22591,69 грн. страхового відшкодування в порядку регресу,

за участю представників сторін:від позивача:не з'явилися, від відповідача:не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" про стягнення 22591,69 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.11.2016 у справі № 905/2723/16 (суддя Шилова О.М.) залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 905/2723/ 16 (у складі колегії суддів: Агапова О.Л.-головуючого, Малашкевич С.А., Москальової І.В.) позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" до ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" про стягнення 22591,69 грн. страхового відшкодування в порядку регресу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 29.11.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 905/2723/16, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 905/2723/16 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховик) та Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" (страхувальник) 28.05.2014 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5117311/0509/14 (далі-поліс) відповідно до п. 7 якого забезпечений транспортний засіб марки ЗИЛ 431410, номерний знак НОМЕР_1. Строк дії полісу-з 00:00 29.05.2014 до 28.05.2015 включно (п. 3).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2014 у справі № 199/9272/14-п (провадження № 3/199/3843/14) встановлено: 08.10.2014 близько 14-30 в м. Дніпропетровську водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_2, на перехресті вулиць Камчатської та Щепкіна під час руху по другорядній дорозі не надав переваги транспортному засобу та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7 та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки, водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження.

Довідкою Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 01.11.2014 про ДТП підтверджено, що автомобіль НОМЕР_3, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Круг А" був учасником ДТП 08.10.2014 в м. Дніпропетровську на перехресті вулиць Щепкіна та Камчатської, в результаті якої отримав пошкодження.

Під час ДТП ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод", що підтверджується копією трудової книжки серії АТ-VІІІ № 4190736.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Круг А" (власник автомобіля НОМЕР_3) 09.10.2014 повідомило страховика про настання страхового випадку і надало позивачу заяву про виплату страхового відшкодування. Відповідні відомості містяться у страховому акті № 2300059683 від 26.03.2015.

Позивачем складено страховий акт № 2300059683 на суму 22591,69 грн. Позивачем виплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Круг А" страхове відшкодування в сумі 22591,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0013228 від 27.03.2015.

Приймаючи рішення, суди виходили з того, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача по понесенням позивачем витрат у вигляді виплати страхового відшкодування позивачем не доведено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками судів, з огляду на наступне.

За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.

Відповідно до статті 999 ЦК України, статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.

Статтею 27 Закону України "Про страхування", статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Відповідно до частини другої статті 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Водночас як передбачено частиною третьою статті 985 ЦК України, особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно із положеннями статті 1192 ЦК України із урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом транспортного засобу із урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, із евакуацією транспортного засобу із місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу із урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Всупереч вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності судами не досліджено заперечення відповідача про обмеженість його відповідальності, зокрема, в наслідок необхідності врахування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунках суми відшкодування.

Судами не надано належну оцінку звіту № 17/10/14-1 від 17.10.2014 щодо вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу ІЖ 27175, реєстраційний номер АЕ 6126ВМ.

Суду першої інстанції необхідно залучити в якості третьої особи- Товариство з обмеженою відповідальністю "Круг А", яким отримано страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

Таким чином рішення та постанова підлягають скасуванню, які прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, а справа № 905/2723/16 підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 905/2723/16 Господарського суду Донецької області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 905/2723/16 Господарського суду Донецької області скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Головуючий, суддя: Корнілова Ж. О. Судді:Карабань В.Я. Нєсвєтова Н.М.