Ухвала суду № 71074580, 14.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5198/11 Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Швандер В.О.

за участю представників сторін:

позивача: Федик Ю.Ю., Котлуш В.Л.

відповідача (апелянта) : Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Енергоспецсервіс" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Енергоспецсервіс" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом щодо визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року адміністративний позов ПП "Енергоспецсервіс" було задоволено, визнано протиправним та скасовано в частині податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000552301 від 17.10.2011 року на суму 24352,00 грн. (у тому числі за основним платежем 20776,00 грн. та за штрафними санкціями 3576,00 грн.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову щодо відмови в задоволенні позовних вимог ПП "Енергоспецсервіс".

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що постанова Вінницьким окружним адміністративним судом прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні всіх дійсних обставин справи, що стало підставою для наявності розбіжностей між висновками суду першої інстанції та дійсними обставинами справи.

В судовому засіданні представник податкової органу доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представники ПП "Енергоспецсервіс", не подавши письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача, в судовому засіданні проти задоволення останньої заперечували.

Заслухавши суддю-доповідача та думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі відповідних направлень посадовими особами податкового органу було проведено планову виїзну перевірку ПП "Енергоспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, податок на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 30.06.2011 року.

Результати вказаної перевірки були відображенні в акті № 98/23/33221141 від 30.09.2011 року, зі змісту якого вбачається, що під час проведення перевірки, серед іншого, перевіряючими було виявлено порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст. 215 та ст. 228 ЦК України, внаслідок чого ПП "Енергоспецсервіс" було укладено фіктивні та нікчемні правочини. Крім того, перевіряючими також був зафіксований факт порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а також п.п.14.1.36 ст.14, ст.135, ст.137, ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податку на прибуток на суму 20776 грн. основного платежу по операціям із ПП "Севелітстрой", фірма "Капітель плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", ТОВ "Крамбекс", ТОВ "Компанії Мегафіш".

На підставі вказаних висновків посадовими особами Козятинської ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552301 від 17.10.2011 року, яким ПП "Енергоспецсервіс" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 42894 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 8952 грн., з яких 20776 грн. основного платежу та 3576 грн. за штрафними санкціями по операціям позивача із ПП "Севелітстрой", фірмою "Капітель плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", ТОВ "Крамбекс", ТОВ "Компанії Мегафіш".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПП "Енергоспецсервіс" та скасовуючи вказане податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ, виходив з того, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у акті перевірки порушень податкового законодавства України та, як наслідок, про правомірність застосованих на підставі даного акту штрафних санкцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ПП "Енергоспецсервіс", виходячи з наступного.

Як вбачається із акту перевірки підставою для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 20776 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 3576 грн. стали взаємовідносини між ПП "Енергоспецсервіс" та його контрагентами : ПП "Севелітстрой", фірмою "Капітель плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", ТОВ "Крамбекс", ТОВ "Компанії Мегафіш".

Як встановлено у судовому засіданні судом першої інстанції та підтверджено під час перегляду матеріалів справи судовою колегією, єдиною підставою для відображення в акті перевірки висновків щодо нікчемності укладених правочинів між ПП "Енергоспецсервіс" та вищевказаними контрагентами є отримані Козятинською ОДПІ акти невиїзних документальних перевірок від ДПІ у м. Сімферополі, у яких зазначено про нікчемність угод, укладених між ПП "Севелітстрой", фірмою "Капітель плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", ТОВ "Крамбекс", ТОВ "Компанії Мегафіш" та їх контрагентами, внаслідок відсутності вказаних підприємств за місцезнаходженням, а також відсутності у них виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів і т.п.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для включення сум до складу валових витрат та валових доходів є будь-які витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В судовому засіданні суду першої інстанції фактично здійсненні позивачем витрати на виконання угод, укладених з ПП "Севелітстрой", фірмою "Капітель плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", ТОВ "Крамбекс" та ТОВ "Компанії Мегафіш" були підтвердженні належними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. Зокрема судом першої інстанції були оглянуті видаткові накладні, копії ліцензій, копія дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, копії довіреностей, копії свідоцтв про державну реєстрацію контрагентів та реєстрацію їх як платників податку на додану вартість. До того ж, факт оплати позивачем вказаних робіт та товарів під час розгляду справи судом першої інстанції сторонами не заперечувався.

В контексті ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що ж стосується реальності операцій позивача з ПП "Севелітстрой", фірмою "Капітель плюс", ТОВ "Бренд Строй" та ПП "Базис Торг", то в даному випадку колегія суддів враховує обставини встановлені постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2011 року по справі №2а/0270/3842/11 якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000322302 від 30.05.2011 року стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Щодо операцій позивача із постачальниками ТОВ "Крамбекс" та ТОВ "Компанія Мегафіш", то судова колегія, оглянувши наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, реєстрів платіжних доручень та копій виписок по рахунку ПАТ "Альфа-Банк", погоджується з висновками суду першої інстанції щодо фактичності останніх, оскільки наявні документи в своїй сукупності свідчать про факт подальшої реалізації придбаної ПП "Енергоспецсервіс" продукції іншим контрагентам.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач правомірно скористався визначеним Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" правом на включення до валових витрат та валових доходів сум за угодами укладеними з визначеними контрагентами, оскільки аналіз норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що для включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Оцінюючи ж доводи податкового органу стосовно фіктивності укладених угод між позивачем та його контрагентами, колегія суддів погоджується з критичним ставленням до вказаного судом першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч. 1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

Зокрема, відповідно до положень ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши вказані норми закону, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Дана позиція викладена у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять жодних відомостей, з яких можна було б дійти висновку про нікчемність правочинів укладених між ПП "Енергоспецсервіс" та ПП "Севелітстрой", фірмою "Капітель плюс", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Базис Торг", ТОВ "Крамбекс" та ТОВ "Компанії Мегафіш".

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідачем наразі не було доведено, що на момент здійснення правочинів позивачем з вказаними контрагентами, останні мали на меті укладення правочинів всупереч інтересам держави або суспільства.

Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише актами перевірок контрагентів позивача, оскільки висновки вказаних актів стосуються виключно дотримання вимог податкового та іншого законодавства останніми. В цьому випадку встановлення факту наявності умислу при укладенні угод в ході здійснення ними підприємницької діяльності за мету перевіряючими не брався.

Окрім цього, умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків.

Відповідачем же не представлено доказів притягнення посадових осіб позивача та його контрагентів до кримінальної відповідальності, тому висновки податкового органу про наявність у них при укладанні договорів завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети, колегія суддів визнає безпідставними.

Водночас, виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. Крім того, "фіктивність" діяльності постачальника позивача (яка не є доведеною податковим органом), не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентом.

Натомість, позивачем, враховуючи необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, яка визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, де визначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, було доведено та надано усі передбачені чинним законодавством первинні документи.

Таким чином, з аналізу норм чинного податкового законодавства та встановлених судом першої інстанції обставин, які також були підтвердженні і в ході розгляду справи колегією суддів, вбачається, що висновки Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про порушення позивачем вимог порушення п.1.32 ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а також п.п.14.1.36 ст.14, ст.135, ст.137, ст.138 Податкового кодексу України - не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, відповідно висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток є необґрунтованими.

Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що Козятинської ОДПІ за наслідками перевірки позивача та в ході розгляду справи не було доведено правомірність винесеного податкового повідомлення рішення внаслідок чого висновок суду про задоволення вимог ПП "Енергоспецсерівс" з цих підстав є правомірним та обґрунтованим.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності останнього.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 212 та 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 лютого 2012 року .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді /підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар