Ухвала суду № 71074388, 08.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5066/11

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Гоменюка В.І. (на підставі наказу від 22.06.1996 р.)

відповідача: Гралєвського Л.Й. (довіреність від 03.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" до Погребищенського відділення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

СФГ "Конкурент" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Погребищенського відділення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що Іллінецькою МДПІ на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 19.10.2011 року № 15/23/23107090 винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0000672301, яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість - 462638,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0000682301, яким нараховано податок на прибуток підприємств - 27373,75 грн. Вважаючи такі рішення необґрунтованими і безпідставними, просили їх скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2011 року скасувати, а у задоволенні позову - відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, СФГ "Конкурент" зареєстроване 22.06.1996 року Погребищенською районною державною адміністрацією Вінницької області, ідентифікаційний код 23107090, свідоцтво серії А00 № 491279 (а.с.10,11). СФГ "Конкурент" з 11.07.1996 року перебуває на податковому обліку в Іллінецькій МДПІ, є платником фіксованого сільськогосподарського податку, свідоцтво від 01.01.2009 року, яке почало діяти 07.02.2009 року ( а.с. 172) та є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 01.10.1997 р. № 01574098 ( а.с.21).

На підставі направлень від 04.10.2011 року № 104, від 04.10.2011 року №105, від 04.10.2011 № 106, від 04.10.2011 року № 107 виданих Іллінецькою міжрайонною державною податковою інспекцією 19.10.2011 року, Погребищенським відділенням Іллінецької МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку селянсько-фермерського господарства "Конкурент" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт № 15/23/23107090 (а.с. 19-65), у якому відображено, порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 21875 грн. та податок на додану вартість в сумі 197717 грн. Висновки податкового органу базуються на тому, що на думку податкового органу, СФГ "Конкурент" неправомірно користувався пільгами платника фіксованого сільськогосподарського податку, так як у своїй діяльності використовував земельні ділянки на підставі договорів оренди, частина яких не пройшла державної реєстрації, що в свою чергу є порушенням вимоги ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0000682301 (а.с. 8), яким СФГ "Конкурент" донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств - 27373,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000672301 (а.с.9), яким позивачу нараховано податку на додану вартість у розмірі 462638,75 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі , рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Зазначена норма кореспондується зі ст. 301 Податкового кодексу України, що набув чинності 01.01.2011 року та передбачає, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Із аналізу вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що основним критерієм для визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку є наявність у платника частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік , що дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Під час позапланової перевірки ревізорами-інспекторами було проаналізовано господарську діяльність СФГ "Конкурент" по використанню земельних ділянок, що знайшло своє відображення у в розділі 3.1 акту перевірки. Так, позивач для здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення власної сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації, використовує власну земельну ділянку площею 34.0 га, а також земельні ділянки, які орендує у фізичних осіб (пайовиків) та сільських рад Погребищенського та Липовецького районів. Оренда зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі договорів оренди, укладених з відповідними орендодавцями.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на протязі 2007-2010 років займався виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, питома вага якої у складі товаровиробництва становить 100%, що підтверджується Розрахунками питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції ( а.с. 122,134, 149).

Позивачу у 2009 році ДПА України було видане свідоцтво № 100191168 від 01.01.2009 року платника ФСГП ( а.с. 172), яке діяло на час проведення перевірки та не скасоване після проведення такої та на момент прийняття податкових повідомлень-рішень.

Пункт 308.6. ст. 308 Податкового кодексу України передбачає порядок скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника платником податку, а саме: у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації; за рішенням органу державної податкової служби: а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення; б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Як вбачається із аналізу вищезазначених норм, законодавство жодним чином не ставить в залежність надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку від реєстрації договорів оренди землі у органах ДЗК. Крім того, від збільшення або зменшення у платника кількості орендованих земель, питома вага частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік у нього не змінюється, так як він іншими видами діяльності не займається.

Крім того, відповідно до ст.302 ПК України, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно п. 306.1. ст. 306 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Пункт 306.2. цієї статті передбачає, що сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: а) у I кварталі - 10 відсотків; б) у II кварталі - 10 відсотків; в) у III кварталі - 50 відсотків; г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Відповідно до п. 306.7. ст. 306 ПК України, якщо платник податку (орендар) орендує сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду в особи (орендодавця), яка не є платником податку, орендована площа земельних ділянок включається до декларації з податку орендаря.

Пунктом 306.8. ст. 306 ПК України передбачено, що платники податку перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач протягом періоду , що перевірявся, подавав до податкового органу звіти «Основні показники господарської діяльності фермерського господарства» (а.с.75-82), «Податкові розрахунками фіксованого сільськогосподарського податку», «Відомості із договору оренди землі», відповідні податковими деклараціями орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності ( а.с. 110-185). Уся вищезазначена звітність надавалась позивачем до відповідних районними державним податковим інспекціям та приймались останніми без заперечень, що також підтверджується актом перевірки.

СФГ "Конкурент" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 01.10.1997 р. № 01574098.

Стаття 209. Податкового кодексу України передбачає, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пункт 209.2. ст. 209 ПК України зазначає, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 209.6. цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З аналізу вищезазначених норм податкового законодавства вбачається, що основним критерієм для застосування платником спеціального режиму оподаткування з ПДВ є наявність у платника питомої вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п. 209.10. ст. 209 ПК України, для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що на час звернення до суду СФГ "Конкурент" являлося платником фіксованого сільськогосподарського податку та суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість на законних підставах, так як відповідні свідоцтва податковим органом не анульовані та не скасовані.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновків податкового органу, а відтак - незаконність прийнятих на їх підставі рішень. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих рішень. Сумніви податкового органу щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок за відсутності державної реєстрації договорів оренди не спростовують факту виробництва на них власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.