Постанова № 71074024, 12.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р. Справа № 820/4263/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

19 вересня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати незаконними дії відповідача Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ГТУЮ у Харківській області) щодо часткової відмови у задоволені його запиту на отримання публічної інформації від 31 липня 2017 року (відмова у наданні копій наказів ГТУЮ у Харківській області за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року); - зобов'язати відповідача надати доступ до публічної інформації на його запит від 31 липня 2017 року, а саме: надіслати на його електронну адресу копії наказів ГТУЮ у Харківській області за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року.

Позивач також просить провести розподіл судових витрат по справі, шляхом стягнення на його користь 7.040 грн. у відшкодування витрат по отриманню правової допомоги по справі, а у разі задоволення його позовних вимог - у відповідності до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) встановити судовий контроль за виконанням рішення, встановивши строк для подачі звіту про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 31 липня 2017 року він звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, згідно якого просив повідомити кількість наказів відповідача, виданих з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року та надати на електронну адресу позивача копії вказаних наказів. Він вважає незаконною відмову відповідача у наданні копій запитуваних наказів, з тих мотивів, що вони були створені в паперовому вигляді, отже їх створення в електронному вигляді означає фактичне створення нової інформації або створення інформації в інший спосіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Так, судовим рішенням, визнані незаконними дій ГТУЮ у Харківській області щодо часткової відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_2 від 31 липня 2017 року. Відповідач зобов'язаний надати ОСОБА_2 доступ до публічної інформації на його запит від 31 липня 2017 року, а саме: надіслати на електронну адресу позивача копії наказів ГТУЮ у Харківській області за період з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року. На користь позивача за рахунок бюджетних відповідача стягнуто 7.040 грн. у відшкодування витрат за надання правової допомоги. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено. Судом також відмовлено у встановленні судового контролю за виконям судового рішення.

Судове рішення вмотивовано висновком суду про протиправність дій відповідача щодо відмови у наданні наказів управління, винесених з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року в електронній формі, а також необхідності стягнення понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ. Крім цього, суд першої інстанції відмовив позивачу у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумніви у подальшому виконанні відповідачем постанови суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГТУЮ у Харківській області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2

Скаржник вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду про неправомірність мотивів відмови ГТУЮ у Харківській області у задоволенні прохання позивача про надання йому копій документів. Скаржник зазначає, що в наданні копій наказів позивачу було відмовлено, оскільки копії таких наказів в електронному вигляді не створювались, а тому запитувана інформація потребувала створення в інший спосіб. Як було повідомлено заявнику кількість виданих наказів ГТУЮ у Харківській області за запитуваний період становить 7.464 накази. Аналіз положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію» свідчить, що законодавцем на суб'єктів владних повноважень та розпорядників публічної інформації покладено обов'язок надавати на запити зацікавлених осіб вже реально існуючу на момент отримання запиту (тобто раніш створену і в силу цього вже наявну в розпорядженні) інформацію, але обов'язком створювати нову (тобто таку, якої раніш не існувало) інформацію суб'єкти владних повноважень згідно з законом не обтяжені. Разом з тим, суд дійшов помилкового висновку про незаконність дій ГТУЮ у Харківській області щодо часткової відмови в задоволені запиту на отримання публічної інформації позивача.

Скаржник також зазначає, що при розгляді та вирішенні справи суд першої інстанції порушив дискреційні повноваження ГТУЮ у Харківській області.

Окрім цього, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність обставин, завдяки яким би була правомірно задоволена сума витрат у розмірі 7.040 грн. тому, що зі вказаної норми закону слідує, що виплата 40% від мінімального розміру місячної заробітної плати можлива за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням а під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Суд першої інстанції безпідставно стягнув з ГТУЮ у Харківській області відшкодування витрат з виконання наступних робіт: ознайомлення з первісним матеріалом замовника, аналізу нормативного матеріалу та складання позовної заяви з підготовкою примірників додатків до неї, компенсацію за які не передбачено чинним законодавством, тому, що вказані дії та оформлення відповідних документів не відноситься до окремих процесуальних дій.

Частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони повідомлені (а.с. 137, 139).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ГТУЮ у Харківській області підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України - частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 01 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації від 31 липня 2017 року (а.с. 11), згідно якого просив надати інформацію про кількість наказів управління, виданих з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року та надати копії наказів, виданих з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року шляхом надіслання на його електронну адресу.

Листом від 07 серпня 2017 року № 123-2017/01-19 (а.с. 12-13) ГТУЮ у Харківській області повідомило позивача, що із запитуваної дати - з 01 січня 2010 року по 01 січня 2012 року, було видано 7.464 наказів. Копії наказів в електронному вигляді не створюються, тому запитувана позивачем інформація потребує її створення в інший спосіб, у зв'язку з чим, згідно абз. 2 п.п. 1.2 п. 1 наказу ГТУЮ у Харківській області № 291/4 від 25 травня 2015 року «Питання виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації», управління не є розпорядником цієї інформації.

Частково погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, зокрема, уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI).

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону № 2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина 5 статті 19 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (частина 2 статті 20 Закону № 2939-VI).

У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частина 4 статті 20 Закону № 2939-VI).

Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 2939-VI у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов'язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших 10 сторінок.

Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону № 2657-XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість вимог позивача визнати незаконними дії ГТУЮ у Харківській області щодо часткової відмови у задоволенні його запиту на отримання публічної інформації від 31 липня 2017 року.

Розглядаючи та вирішуючи справу, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про обов'язок відповідача - розпорядника публічної інформації надати позивачу на його запит від 31 липня 2017 року інформацію (копії наказів) саме в тій формі, в якій позивач бажає - в електронній формі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ГТУЮ у Харківській області в цій частині.

Відповідно до частини 6 статті 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами 1, 3 статті 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За змістом вищезазначеної норми, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді. При цьому має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, тобто за фактом встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції з прав людини та захисту основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено на 2017 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб в місячному розмірі: з 1 січня 1600,00 грн., а тому розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 640,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

В обґрунтування, понесених витрат на правову допомогу позивач до суду надав: договір про надання правової допомоги від 09 серпня 2017 року, згідно з яким позивач, як замовник доручає, а фізична особа - підприємець ОСОБА_3, як виконавець, прийняв на себе зобов'язання надавати замовнику правову допомогу у справі про оскарження дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області, пов'язаних із розглядом запиту на отримання публічної інформації від 31 липня 2017 року, а також, в разі необхідності та бажання замовника, із інших питань на строк дії цього договору (термін дії договору до 18 травня 2019 року) (а.с. 16-18); акт виконаних робіт від 04 вересня 2017 року (а.с. 26); калькуляція рахунок № 1 (а.с. 24); диплом магістра ОСОБА_3 на підтвердження отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації юриста (а.с. 19); квитанції до прибуткового ордера (а.с. 25); код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права (а.с. 20).

Колегія суддів зазначає, що доказі, які підтверджують розумність витрат на правову допомогу, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Згідно наданої калькуляції-рахунку № 1 від 04 вересня 2017 року вбачається, що вартість за послуги з ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника, їх вивчення та аналіз на предмет належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення за три години складає 1.920 грн. (1 год. - 640 грн.); вартість за аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз'яснень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій Верховного Суду України, публікацій науковців, висновків фахівців за чотири години складає 2.560 грн. (1 год. - 640 грн.); вартість складання тексту позовної заяви в інтересах ОСОБА_2 про визнання дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо не надання публічної інформації незаконними, підготовка додатків та примірників позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі за чотири години складає 2.560 грн. (1 год. - 640 грн.) (а.с. 24).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» при відшкодуванні витрат на правову допомогу враховується час на її надання: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Витрати на інші дії, що не належать до процесуальних, не є витратами на правову допомогу в розумінні КАС України.

Колегія суддів зазначає, що КАС України не передбачено стягнення коштів за вивчення та аналіз первісного матеріалу (документів) позивача на предмет ревалентності, належності, допустимості, ступеню ймовірного доказового значення, аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз ясень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій Верховного Суду України, публікацій науковців, висновків фахівців, оскільки витрати на правову допомогу повинні бути пов'язані тільки з розглядом конкретної справи.

Надаючи оцінку співрозмірності суми, яку позивач просить відшкодувати йому на відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає, що правова допомога, що отримана позивачем фактично складалась із дій по вивченню запиту позивача від 31 липня 2017 року (1 аркуш), вивченню відповіді відповідача на запит (два аркуша), вивченню листа Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (два аркуша), для складання позовної заяви, та по складанню позовної заяви, а так ж копіювання позовної заяви і додатків до неї. При цьому колегія суддів зауважує про відсутність підстав для надання до позовної заяви копій судових рішень суду апеляційної інстанції, оскільки згідно із ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Матеріали справи посвідчують, що представництво інтересів ОСОБА_3 у судовому процесі здійснював громадянин ОСОБА_4, якій допущений судом до участі у справі у якості представника позивача на підставі довіреності, посвідченої 12 червня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Попляк О.С. № по р. 883 (а.с. 10).

Колегія суддів зазначає, що зазначені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам судом не надана належна правова оцінка, що відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

За таких обстави, з урахуванням встановлених обставин справи, керуючись положеннями частини 6 статті 94 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а тому змінює розподіл судових витрат, вважаючи справедливим призначити позивачу 640 грн. компенсації витрат на правову допомогу, шляхом стягнення цієї суми за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі викладеного та керуючись статтями 41, 94, 184, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1, 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року скасувати в частині, якою за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого,16, код ЄДРПОУ 34859512) стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 6.400 грн. (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Бенедик А.П. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 грудня 2017 року.