Ухвала суду № 71073916, 13.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Багрія В.М.., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Столярик Ірини Михайлівни про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Столярик І.М., в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 31 жовтня 2016 року №324-о «Про звільнення з посади державної служби» та наказ Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 11 листопада 2016 року №337о «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 31 жовтня 2016 року №324-о», поновити його на посаді та стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивача звільнено із посади неправомірно, внаслідок неприязних стосунків, які склались між позивачем та начальником Головного управління ДФС в Івано-Франківській області. Апелянт звертає увагу на те, що відповідачами не дотримано визначеної чинним законодавством України процедури звільнення, зокрема, порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, в тому числі, не було надано можливості повністю ознайомитись із дисциплінарною справою, що унеможливило надання мотивованих пояснень. Наведені в акті службового розслідування факти не відповідають дійсності, досліджено не всі обставини, а висновки розслідування ґрунтуються на поясненнях зацікавлених осіб, які підпорядковані безпосередньо начальнику ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Крім того, при винесенні наказу відповідачем не враховано ступінь вини, тяжкість проступку, обставин, що знімають звинувачення, не взято до уваги попередню поведінку, зокрема те, що упродовж 15 років служби в податковому органі до позивача не було застосовано жодних дисциплінарних стягнень. Апелянт звертає увагу на те, що при погодженні оскаржуваного наказу відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області подано зауваження, з яким позивача протиправно не ознайомлено та копію якого не надано. Відповідачем необґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_2 як порушення Присяги державного службовця та як такі, що є систематичними порушеннями, оскільки жодних дій, які б містили ознаки вищевказаних порушень позивачем здійснено не було. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Позивач (апелянт) - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача - Бабій Т.С., Волкова О.Ю. подали заперечення на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01 вересня 2016 року №86-р щодо перевірки фактів викладених у зверненні Бабій Т.С. та Волкової О.Ю. від 02 серпня 2016 року, службових записок від 25 серпня 2016 року та від 31 серпня 2016 року прийнято рішення про проведення службового розслідування.

З метою об'єктивності висновків службового розслідування, комісією зібрано відповідну інформацію, яка пов'язана із службовим розслідуванням та запропоновано листом від 16 вересня 2017 року особі щодо якої проводиться службове розслідування - ОСОБА_2 надати пояснення.

Службовою запискою №144/09-19-13-01-25 від 19 вересня 2016 року ОСОБА_2 повідомив про те, що його ознайомлено з розпорядженням ГУ ДФС в області від 01 вересня 2016 року №86-р, разом з тим, його не проінформовано про суть здійснених правопорушень, тому при отриманні такої інформації він в подальшому надасть пояснення. Разом з тим, позивачем таке пояснення не давалося, про що складено відповідний акт від 19 вересня 2016 року.

29 вересня 2016 року комісією складено акт №4 про результати службового розслідування стосовно начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2, копія якого в той же день надана позивачу.

30 вересня 2016 року ОСОБА_2 подав зауваження до акту службового розслідування.

03 жовтня 2016 року в.о. начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняв рішення №02, яким дії начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 визнано такими, що здійснені з порушенням вимог ст. 28 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про звернення громадян", ст. 28 Закону України "Про інформацію", п.5 Розділу II Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених постановою КМ України від 11.02.2016 року, п. 10 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 7, п. 1 - 3 ч. 1 ст. 8 , п. 1 - п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про державну службу", ст. 38 ст. 41 Закону України "Про запобігання корупції", а факти порушення начальником управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 зазначених нормативно-правових актів підтвердилися.

З метою встановлення ступеня вини характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку, на підставі ст.ст. 64 - 69 Закону України "Про державну службу" перед дисциплінарною комісією ГУ ДФС в області було ініційовано порушення дисциплінарного провадження стосовно начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 щодо звільнення даного державного службовця з посади державної служби за порушення Присяги державного службовця, п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" (а.с.77-78, т.ІІ).

Копію цього рішення позивач отримав 03 жовтня 2016 року (а.с.123-127, т. ІІ).

25 жовтня 2016 року на засіданні Дисциплінарної комісії ОСОБА_2 зобов'язано надати до 17.30 год. 26 жовтня 2016 року пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Позивач повідомив Дисциплінарну комісію про часткове ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та можливість надати пояснення після завершення ознайомлення, що підтверджується службовою запискою від 26 жовтня 2016 року.

Судом встановлено, що з 12.00 год. до 18.15 год. 25 жовтня 2016 року та з 09.10 год. до 17.30 год. 26 жовтня 2016 року ОСОБА_2 надано для ознайомлення всі матеріали дисциплінарної справи, з якими останній ознайомився, що підтверджується поясненнями сторін та копіями актів від 25 жовтня 2016 року та 26 жовтня 2016 року.

Під час засідання Дисциплінарної комісії ОСОБА_2 роз'яснено його права та надано достатній час на ознайомлення з матеріалами справи та надання пояснень, що підтверджується звукозаписом цього засідання.

Разом з тим, станом на 18.15 год. 27 жовтня 2016 року позивач не надав пояснень Дисциплінарній комісії, що підтверджується актами про відмови від надання пояснень 25 жовтня 2016 року та 26 жовтня 2016 року.

Судом встановлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією ГУ ДФС в Івано-Франківській області 27 жовтня 2016 року прийнято подання, відповідно до якого остання приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

27 жовтня 2016 року о 18 год. 10 хв. ОСОБА_2 отримано лист від 27 жовтня 2016 року №89/09-19-01-38 за підписом начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яким позивача зобов'язано в термін до 10 год. 00 хв. 31 жовтня 2016 року надати письмове пояснення з приводу дисциплінарного провадження та результатами службового розслідування відповідно до розпорядження ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 01 вересня 2016 року №86-р. (а.с.55 т.ІІ).

Разом з тим, ОСОБА_2 у доповідній записці повідомив секретаріат дисциплінарної комісії про неможливість ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, оскільки така не пронумерована, перелік документів не складено та не підписано.

Факт ненадання ОСОБА_2 письмового пояснення щодо вчиненого ним дисциплінарного проступку зафіксовано актами про відмову у наданні пояснень від 31 жовтня 2016 року.

31 жовтня 2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято наказ за №324-о, яким на підставі ч.1 ст.64, ч. 1 ст.65, п.1 ч.2 ст.65, п.4 ч.1 ст.66, ч.5 ст.66, ч.4 ст.67, ст.68, ст.74, ст.75, ст.77, п.4 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в області ОСОБА_2 звільнено з посади державної служби, за вчинення ним систематичних порушень та дисциплінарного проступку - порушення Присяги державного службовця, скоєного проти прав, свобод і законних інтересів громадян, з посяганням на права та свободи людини, проти принципів державної служби, всупереч покладеним на нього обов'язків, що призвело до порушення ст.28, ст.68 Конституції України, п.10 ч.1 ст.2, п.1, п.2, п.5 ч.1 ст.4, п.1 ч.1 ст. 7, п.1 - п.3, п.6 - п.8 ч.1 - ч.2 ст.9, ст.36, п.1 - п.2 ч.1 ст.62 Закону України "Про державну службу", ст.38, ст.41 Закону України "Про запобігання корупції", п.5 Розділу II Правил етичної поведінки державних службовців, затверджених Постановою KM України від 11 лютого 2016 року, ст.26 Закону України "Про звернення громадян", ст.28 Закону України "Про інформацію", пп.2.2.26.3.- 2.2.26.6, 3.3.1- 3.3.3, 3.3.15 Положення про управління податків і зборів з фізичних осіб, затвердженого наказом ГУ ДФС в області від 04 березня 2016 року №189.

Разом з тим, 31 жовтня 2016 року о 18 год. 05 хв. посадовими особами ГУ ДФС в Івано-Франківській області складено акт про неможливість ознайомлення начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 з наказом ГУ ДФС в Івано -Франківській області від 31 жовтня 2016 року №324-о "Про звільнення з посади", та вручення йому належним чином засвідченої копії цього наказу, у зв'язку з його відсутністю на роботі (зі слів начальника відділу контрольно-перевірочної роботи, організації та проведення перевірок суб'єктів декларування в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області Юріва В. М., начальника відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб, податків із самозайнятих осіб, єдиного внеску, податків з громадян та майнових податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Кучер І.І., начальник управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 був на роботі приблизно до обіду, після обіду в телефонному режимі повідомив, що перебуває на лікарняному з 31 жовтня 2016 року).

Витягом із програмного забезпечення системи контролю управління доступу у приміщення ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо виходу на роботу працівників підтверджено, що 31 жовтня 2016 року ОСОБА_2 у період з 10 год. 44 хв. по 11 год. 26 хв. був присутній на робочому місці, цей факт позивач не заперечує.

10 листопада 2016 року начальником ГУ ДФС в Івано-Франківській області видано наказ №337-о, відповідно до якого у зв'язку з перебуванням начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2 у тимчасовій непрацездатності з 31 жовтня 2016 року по 09 листопада 2016 року, останнього звільнено із займаної посади з 10 листопада 2016 року.

Копії оскаржуваних наказів, довідки про доходи за період з січня 2016 року по листопад 2016 року та розрахунок заробітної плати за листопад 2016 року ОСОБА_2 отримав у день звільнення, що підтверджується відповідними відмітками.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази прийняті правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, відповідачами дотримано процедуру накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади. ОСОБА_2 допускав прояви неповаги до інших осіб, не дотримувався ввічливості та культури спілкування, неналежно виконував свої основні обов'язки, визначені Положенням про управління з податків і зборів з фізичних осіб, що призвело до невиконання рішень державних органів, що свідчить про порушення ним Присяги державного службовця, безпідставно та в порушення Правил етичної поведінки державних службовців систематично звертався з необгрунтованими скаргами на керівництво податкового органу до ГУ ВБ ДФС України і до ВБ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, зазначаючи при цьому недостовірну та таку, що дискредитує, принижує честь, гідність та ділову репутацію посадових осіб та державного органу в цілому, інформацію; ці факти повністю підтверджені матеріалами службового розслідування. Таким чином, кваліфікація дій позивача, порядок його притягнення до дисциплінарної відповідальності та процедура звільнення його із займаної посади проведена правомірно.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо проходження публічної служби, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ч 1 ст.1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

П.7 ч.1 ст.8 цього Закону передбачає, що державний службовець зобов'язаний сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.

Відповідно до ст.66 Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Ч.5 ст.66 цього Закону передбачає, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 вказаного Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 вказаного Закону.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої вказаної статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.65 Закону України "Про державну службу" дисциплінарним проступком є, зокрема, порушення Присяги державного службовця.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 прийняв Присягу державного службовця 15 січня 2000 року.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, який втратив чинність з 01 травня 2016 року, однак діяв на момент складення Присяги державного службовця позивачем, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державно

Аналізуючи текст Присяги, колегія суддів дійшла висновку про те, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги необхідно розуміти вчинення державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Крім того, текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державного службовця посадовою особою державного органу при виконанні своїх службових обов'язків, вона має на меті в загальному порядку публічно зобов'язати державного службовця у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов'язують державного службовця дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Таким чином, текст Присяги має уніфікований характер і розповсюджується на усі правовідносини, де однією зі сторін є державний службовець.

При цьому, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець вчинив проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Така правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (постанова від 04 червня 2013 року у справі № 21-171а13, від 21 травня 2014 року у справі № 21-403а12, 04 червня 2014 року у справі №21-167а13, 17 вересня 2014 року у справі №21-231а13, 03 грудня 2013 року у справі №21-379а13, 22 квітня 2014 року у справі №21-90а14, 24 червня 2014 року у справі № 21-107а14), та відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 15 січня 2000 року прийнято Присягу державного службовця, отже, прийнято зобов'язання утримуватись від скоєння вчинків, які суперечать інтересам служби або підривають довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_2 були несумісні із статусом державного службовця, призвели до порушення Присяги державного службовця, причому такі дії були не поодинокими фактами, оскільки він, незважаючи на статус державного службовця, дозволяв собі поводитись без поваги до інших осіб, без ввічливості та культури спілкування, зокрема до керівників підрозділів та керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області; крім того, не виконував свої прямі посадові обов'язки начальника управління, визначені Положенням про податків і зборів з фізичних осіб, що призвело до невиконання рішень державних органів.

Зокрема, відповідно до наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 08 вересня 2016 року №873 ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх прямих посадових обов'язків, за порушення локальних актів ДФС - наказів та протокольних доручень керівництва ГУ ДФС в області та ДФС України, що призвело аналогічно до невиконання ОСОБА_2 посадових обов'язків державного службовця встановлених як Положенням про управління, так і Закону України «Про державну службу», та рішення Колегії ГУ ДФС в Івано-Франківській області, яким встановлені порушення з боку ОСОБА_2 щодо невиконання прямих посадових обов'язків, яке реалізовано через наказ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 25 серпня 2016 року №830, продовжував ігнорувати та не виконувати доручення керівництва, порушуючи при цьому не тільки свої прямі посадові обов'язки встановлені Положенням про управління податків і зборів з фізичних осіб, затверджене наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області, але й Присягу державного службовця, через невиконання прямих обов'язків державного службовця чітко визначених ст.8 Закону України «Про державну службу» та ст.9 Закону України «Про державну службу» щодо підпорядкованості державного службовця керівництву та виконання обов'язкових доручень наданих безпосереднім керівником.

Наведені вище факти підтверджені зверненням посадових осіб ГУ ДФС в області Бабій Т.С. та Волкової О.Ю від 02 серпня 2016 року №2898/8/09-19-10-01-11 адресованим начальнику головного управління внутрішньої безпеки ДФС України та відділу ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якому останні просили забезпечити безпеку їхньої діяльності, як державних службовців від протиправних посягань та погроз з боку ОСОБА_2; поясненнями начальника відділу досудового врегулювання спорів та правового забезпечення діяльності юридичного управління Лавруком В.В.; доповідною запискою від 31 березня 2016 року за №11/09-19-10-02-03-17 посадових осіб ГУ ДФС в області Волкової О.Ю., Капущака Б.В., Бабій Т.С.; копією заяви начальника відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано - Франківській області Сем’янчука Р.О. від 01 вересня 2016 року; поясненнями начальника відділу організації роботи ГУ ДФС в Івано -Франківській області Мельничука В.В., яким надано оцінку у матеріалах службового розслідування та під час проведення дисциплінарного провадження.

Судом також встановлено, що позивач систематично писав скарги до Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України та відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області; після кожної такої скарги, призначались перевірки, разом з тим, факти, викладені у цих скаргах не знайшли свого підтвердження, та по суті, були спрямовані на дискредитацію керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області та дестабілізацію ситуації в колективі.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання апелянта щодо його переслідування з боку керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області, оскільки такі не знайшли свого підтвердження, зокрема, в рамках проведення службового розслідування стосовно начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_2, призначеного відповідно до розпорядження Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 01.09.2016 №86-р, досліджувалось, в тому числі, питання переслідування позивача з боку керівництва ГУ області при виконанні ним службових обов'язків протягом 2014 - 2016 років, разом з тим, в ході проведеного службового розслідування будь - яких переслідувань позивача з боку керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області, які би проявлялись у створенні ворожої та принизливої ситуації, постійних вимагань безпідставних пояснень та інших протиправних діях, з метою подальшого звільнення, за результатами перевірок не встановлено. Крім того, встановлено, що інформація щодо переслідування не відповідає дійсності та є такою, що не знайшла свого підтвердження, поширена ОСОБА_2 на мотивах його особистої неповаги та неприязні до керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області, створення дестабілізаційної ситуації в колективі.

Зокрема, звернення ОСОБА_2 щодо дій посадових осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області було предметом розгляду безпосередньо ДФС України та головою податкового органу Насіровим Р.М., 10 травня 2016 року ними надано відповідь, що інформація про тиск з боку керівництва документально не підтвердилася (а.с. 144-145, т.ІІІ).

Для перевірки обставин, викладених у поданій позивачем скарзі про протиправні дії керівництва ГУ ДФС в Івано-Франківській області, наказом №799 від 16 серпня 2016 року було зобов'язано провести службову перевірку. Відповідно до акту від 25 серпня 2016 року, складеного за результатами проведеної перевірки, дії посадових осіб відповідають нормам чинного законодавства, а факти неправомірних дій та переслідування не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при застосуванні до позивача виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, відповідачем були враховані передбачені ч. 1. ст. 74 Закону України «Про державну службу», а саме: враховано характер проступку, обставини, за яких він вчинявся, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби, зокрема, враховано наявність догани, оголошеної наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області №873 від 08.09.2016 року, яка є діючою, та в силу приписів ст.67 Закону України "Про державну службу" є обтяжуючою обставиною; службові характеристики ОСОБА_2, надані заступниками начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області Глушпенком В.М. та Зінкратою Н.Є., відповідно до яких за час роботи в органах податкової служби позивач зарекомендував себе з негативної сторони, до виконання обов'язків ставиться безвідповідально, будь-які доведені завдання керівництва та посадових осіб перекваліфіковувалися позивачем як протиправні дії, що свідчить про порушення ним службової дисципліни.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність звільнення позивач з посади за порушення Присяги державного службовця, оскільки поведінка ОСОБА_2 суперечить інтересам та принципам державної служби та покладеним на нього обов'язкам, і призвела до втрати довіри до нього як до носія влади, що унеможливлює подальше виконання ним своїх посадових обов'язків та є підставою для звільнення з посади державної служби.

Доводи апелянта в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідні висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів також відхиляє покликання апелянта на порушення відповідачами процедури накладення на нього дисциплінарного стягнення, виходячи з наступного.

Для здійснення дисциплінарного провадження, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (ч.1 ст.69 Закону України «Про державну службу»).

Ст.71 Закону України «Про державну службу» передбачає, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов'язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

До участі у проведенні службового розслідування суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, можуть залучатися відповідні фахівці.

З метою виконання завдань службового розслідування особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У свою чергу, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; бути присутнім під час виконання відповідних заходів.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Інформація, зібрана під час дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, дисциплінарною комісією формується у дисциплінарну справу, яка відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про державну службу», повинна містити, зокрема: характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Ч.9-10 ст.69 Закону України «Про державну службу» передбачає, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Згідно з ч.1 ст.77 цього Закону суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії у державному органі приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

При цьому, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (ч.ч. 1,2 ст. 75 Закону України «Про державну службу»).

Матеріалами справи підтверджується, що для перевірки фактів, викладених у зверненні Бабій Т.С. та Волкової О.Ю. від 02 серпня 2016 року, службових записок від 25 серпня 2016 року та від 31 серпня 2016 в.о. керівника ГУ ДФС у Івано-Франківській області, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №950 від 13 червня 2016 року «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на проведення функцій держави або місцевого самоврядування» прийнято рішення про проведення службового розслідування щодо ОСОБА_4

З метою об'єктивності висновків службового розслідування, комісією на підставі п. 6 Порядку (повноваження комісії по службовому розслідуванню) отримано пояснення, зібрано відповідну інформацію, яка пов'язана із службовим розслідуванням, також головою комісії по службовому розслідуванню запропоновано ОСОБА_2 надати пояснення.

Матеріалами справи підтверджується, що впродовж проведення службового розслідування ні адресу керівника ГУ ДФС в області, ні голови комісії по службовому розслідуванню від ОСОБА_2 не надходило будь-яких клопотань/заперечень щодо порядку та процедури проведення службового розслідування, останнім не надавались ні документи, ні пояснення, що свідчить про необґрунтованість покликань апелянта на порушення порядку проведення службового розслідування.

Також судом встановлено, що на виконання вимог п.9 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на проведення функцій держави або місцевого самоврядування, акт службового розслідування від 29 вересня 2016 року №4 підписаний усіма членами комісії по службовому розслідуванню та складений в одному примірнику, який був наданий ОСОБА_2 на ознайомлення перед поданням на розгляд керівнику ГУ ДФС в Івано-Франківській області для прийняття рішення, апелянт цей факт не заперечує.

З матеріалів справи вбачається, що в присутності членів Дисциплінарної комісії ОСОБА_2 роз'яснено суть та зміст вчиненого ним дисциплінарного проступку, та зазначено про те, що відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про державну службу», пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Також в присутності членів Дисциплінарної комісії позивачу наголошено на тому, що відповідно до ч.1 - ч.2 ст.76 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення та що за результатами ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

ОСОБА_2 в присутності членів Дисциплінарної комісії також доведено до відома про те, що реалізація права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи здійснюється відповідно до пункту 6 Порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого наказом від 03 березня 2016 року№ 49 Національним агентством України з питань державної служби, шляхом написання письмової заяви секретарю дисциплінарної комісії ГУ ДФС в області, який повідомляє про таке ознайомлення голову цієї дисциплінарної комісії (заступника голови дисциплінарної комісії).

Разом з тим, ОСОБА_2 не виконав доручення заступника голови дисциплінарної комісії, а саме: не надав письмове пояснення щодо вчиненого ним дисциплінарного проступку, про що відповідно до ч.3 ст.75 Закону України «Про державну службу» складено акти про відмову від надання ОСОБА_2, як державним службовцем, письмових пояснень.

Відповідно до ч.3 ст.75 Закону України «Про державну службу», відмова від надання пояснень не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 надано матеріали дисциплінарної справи, з якими він мав можливість ознайомитися до завершення дисциплінарного провадження, разом з тим ОСОБА_2 відмовився ознайомлюватись з такими, що стверджується відповідними актами, такі долучені до матеріалів справи для підтвердження цих обставин.

Згідно з відповіддю управління Держпраці в Івано-Франківській області від 06 грудня 2016 року за №6578 та довідкою за результатами виїзної позапланової перевірки дотримання законодавства про державну службу у ГУ ДФС в Івано-Франківській області щодо дотримання законодавства про державну службу при притягненні до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_2 від 16 грудня 2016 року порушень законодавства про державну службу не виявлено.

Таким чином, відповідачами дотримано порядок проведення службового розслідування та проведення дисциплінарного провадження за фактом виявленого порушення позивачем Присяги державного службовця, що підтверджується дослідженими під час судового розгляду цієї справи доказами, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення порядку накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, зокрема, в частині зміни дати його звільнення, оскільки відповідно до лікарняного листка серія ЛДД№351277 ОСОБА_2 перебував у тимчасовій непрацездатності з 31 жовтня 2016 року по 09 листопада 2016 року, тому Наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 10 листопада 2016 року №337- о внесено зміни до наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 31 жовтня 2016 року №324-о», а саме: пункт 1 цього наказу викладений в новій редакції щодо дати звільнення позивача, такою датою визначено 10 листопада 2016 року.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив покликання позивача на зауваження до проекту оскарженого наказу за №324-о від 31 жовтня 2016 року, подане начальником відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області І.Ф.Івоненком, як на обставину, що підтверджує протиправність винесеного наказу, оскільки таке ґрунтується на тій обставині, що дисциплінарне стягнення не може бути застосоване під час відсутності державного службовця на службі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, крім того, відповідно до положення про відділ внутрішньої безпеки, останнє не наділене повноваженнями щодо оцінки рішень адміністративної чи дисциплінарної комісії.

Також судом першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано відхилено покликання апелянта на відповідь Державної служби з питань праці від 16 січня 2017 року про розгляд звернення ОСОБА_2 щодо звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності (а.с.4, т. ІV), оскільки самим відповідачем змінено дату звільнення.

Колегія суддів також відхиляє покликання апелянта щодо пропуску відповідачами строку для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за порушення Присяги державного службовця (п.1 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу») застосовано за дисциплінарні проступки, які виявлені в результаті проведення службового розслідування щодо ОСОБА_2, та зафіксовані в акті службового розслідування від 29 вересня 2016 року №4, та які вчинялися останнім впродовж березня - вересня 2016 року, були триваючими та систематичними.

Таким чином, на момент прийняття суб'єктом призначення наказу щодо звільнення ОСОБА_2 строки застосування дисциплінарного стягнення не пройшли.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності проведено з дотримання підстав та умов, визначених чинним законодавством України про державну службу, факт порушення позивачем Присяги державного службовця, що унеможливило подальше виконання ним своїх обов'язків, доведено належними та допустимими доказами, а тому до нього правомірно, в межах строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосовано звільнення з займаної посади.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки такі не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року зазначає, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі № 809/1579/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали виготовлено 18 грудня 2017 року.