Постанова № 71073841, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Мачули А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі №818/1351/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якій, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив:

- визнати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 345-к від 19.08.2017 про звільнення з посади провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ від 10.12.2015 року № 889 "Про державну службу" у зв'язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування незаконним;

- поновити на роботі в посаді провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області;

- стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.08.2017 по час розгляду справи в суді в розмірі 8771, 36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.03.2017 був призначений на посаду головного спеціаліста загального відділу управління адміністративно-організаційного забезпечення Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в зв'язку з перемогою у конкурсі на заміщення вакантної посади з випробувальним терміном 3 місяці на підставі наказу № 163-к від 24.03.2017, а 27.03.2017 року прийняв присягу державного службовця. 28.03.2017 позивача переведено на посаду провідного спеціаліста сектору звернень громадян та доступу до публічної інформації з залишенням випробувального терміну на підставі наказу №166-к від 27.03.2017. 25.04.2017 ОСОБА_1 переведено на посаду провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель з залишенням випробувального строку на підставі наказу №205-к від 24.04.2017. 19.08.2017 ОСОБА_1 звільнено в посади провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України від 10.12.2015 року №889 "Про державну службу" у зв'язку із встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування на підставі наказу № 345-к від 19.08.2017 року. Не погоджуючись із правомірністю звільнення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права та невірного застосування норм законодавства.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо правомірності звільнення позивача із займаної посади.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.

Складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24.03.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 163-к позивача призначено з 27.03.2017 на посаду головного спеціаліста загального відділу управління адміністративно-господарського забезпечення як такого, що успішно прийшов конкурсний відбір на цю посаду, з випробувальним терміном 3 місяці, на час перебування основного працівника ОСОБА_4 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 41).

На підставі заяви від 27.03.2017 наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 27.03.2017 № 166-к позивача переведено з 28.03.2017 на постійну посаду провідного спеціаліста сектору звернень громадян та доступу до публічної інформації з залишенням випробувального строку, встановленого при прийомі на роботу (а.с. 42-43).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 24.04.2017 № 205-к, за особистою заявою, ОСОБА_1 переведений на постійну посаду провідного спеціаліста Відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель з залишенням випробувального строку, встановленого при прийомі на роботу (а.с.44-45).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 12.06.2017 № 270-к "Про надання відпустки ОСОБА_1В.", за особистою заявою ОСОБА_1 у період з 12 по 16 червня 2017 року, ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати (а. с. 46).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 20.06.2017 №273-к продовжено випробувальний строк на 5 календарних днів з 28 червня по 02 липня 2017 року (а.с. 47).

У період з 19.06.2017 по 27.06.2017 та з 29.06.2017 по 19.07.2017 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності (а.с. 48).

Наказом від 20.07.2017 № 315-к продовжено випробувальний строк на 31 календарний день з 03 липня по 02 серпня 2017 року (а.с. 58).

З 24.07.2017 року по 02.08.2017 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, про що свідчать листки непрацездатності (а.с. 62).

Наказом від 03.08.2017 № 328-к продовжено випробувальний строк на 41 календарний день з 03 липня по 12 серпня 2017 року (а.с. 69) .

04.08.2017 Головне управління Держгеокадастру у Сумській рекомендованим листом направило ОСОБА_1 на домашню адресу повідомлення від 03.08.2017 № 31-18-0.7-9798/2-17, в якому повідомляло його про подальше вивільнення із займаної посади у зв'язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді протягом строку випробування (а.с. 68).

У період з 09.08.2017 по 18.08.2017 ОСОБА_1 перебував на лікарняному (а.с. 72).

19.08.2017 Головним управлінням Держгеокадатру у Сумській області прийнято наказ № 345-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв'язку із встановленою невідповідністю ОСОБА_1 займаній посаді протягом строку випробування (а.с. 76).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належними та допустимими доказами довів у спірних правовідносинах правомірність своїх дій щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, а тому оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року N 889-VIII (далі - Закон N 889-VIII).

Частинами першою та другою статті 1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

За приписами частини першої статті 3 Закону № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Положеннями частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №889-VIIІ, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 7 Закону 889-VIII, державний службовець має право, зокрема, на безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності.

Як передбачено ч. 1 ст. 31 Закону 889-VIII, на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.

Рішення про призначення на посади державної служби категорій «Б» і «В» приймається керівником державної служби ( п. 2 ч.1 ст. 31 Закону 889-VIII).

Служба управління персоналом у день призначення особи на посаду державної служби організовує складення Присяги державного службовця особою, яка вперше призначена на посаду державної служби, а також ознайомлює державного службовця під підпис із правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією (ч. 3 ст. 31 Закону 889-VIII).

Відповідно до частин 3 та 4 статті 33 вищевказаного Закону, копія акта про призначення на посаду видається державному службовцю, ще одна копія зберігається в його особовій справі.

Акт про призначення на посаду приймається у вигляді указу, постанови, наказу (розпорядження), рішення, залежно від категорії посади, відповідно до законодавства.

Згідно ст. 35 Закону 889-VIII, в акті про призначення на посаду суб'єкт призначення може встановити випробування з метою перевірки відповідності державного службовця займаній посаді із зазначенням його строку.

При призначенні особи на посаду державної служби вперше встановлення випробування є обов'язковим.

Випробування при призначенні на посаду державної служби встановлюється строком до шести місяців.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади державної служби. У такому разі застосовується відкладене право другого за результатами конкурсу кандидата на зайняття вакантної посади державної служби. Якщо конкурсною комісією такого кандидата не визначено, проводиться повторний конкурс.

Якщо державний службовець у період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування продовжується на відповідну кількість днів, протягом яких він фактично не виконував посадові обов'язки.

Суб'єкт призначення має право звільнити державного службовця з посади до закінчення строку випробування у разі встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді на підставі пункту 2 частини першої статті 87 цього Закону. Суб'єкт призначення попереджає державного службовця про звільнення у письмовій формі не пізніш як за сім календарних днів із зазначенням підстав невідповідності займаній посаді.

У разі якщо строк випробування закінчився, а державного службовця не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади державної служби, він вважається таким, що пройшов випробування.

Сторонами по справі не оскаржувався факт призначення позивача на підставі наказу від 24.03.2017 року № 163-к з 27.03.2017 на посаду головного спеціаліста загального відділу управління адміністративно-господарського забезпечення як такого, що успішно прийшов конкурсний відбір на цю посаду, з випробувальним терміном 3 місяці, на час перебування основного працівника ОСОБА_4 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Порядок переведення державних службовців становлений статтею 41 Закону 889-VIII, положеннями частин першої та другої якої визначено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) за рішенням керівника державної служби. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 28.03.2017 був переведений на постійну посаду провідного спеціаліста сектору звернень громадян та доступу до публічної інформації з залишенням випробувального строку, встановленого при прийомі на роботу, а з 25.04.2017 року на посаду провідного спеціаліста Відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Управління з контролю за використанням та охороною земель з залишенням випробувального строку на підставі наказів відповідача від 27.03.2017 № 166-к та 24.04.2017 № 205-к відповідно.

Як вказано у наказах, підставою для їх прийняття слугували заяви позивача.

Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 р. за № 736/27181 (далі по тексту - Правила), підготовку розпорядчого документа може ініціювати керівник установи або будь-який структурний підрозділ. Рішення керівника виражається резолюцією.

Будь-який розпорядчий документ, за винятком спільного, оформлюють на бланку із зазначенням його конкретного виду (постанова, рішення, наказ, розпорядження).

Розпорядчі документи (накази, розпорядження) з кадрових питань (особового складу) також можуть бути складені на підставі міжгалузевих типових уніфікованих форм, затверджених в установленому порядку.

З розпорядчим документом з кадрових питань (особового складу) обов'язково ознайомлюють згаданих у ньому осіб, які на першому примірнику документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення.

Разом з тим, дослідивши наявні в матеріалах справи заяви позивача про переведення його на інші посади колегія суддів зазначає, що вони не містять резолюції керівника.

Відповідачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не було надано доказів на підтвердження ознайомлення позивача із вищевказаними наказами про його переведення на інші посади, у т.ч. щодо залишення випробувального терміну.

У відповідності до положень пункту другого частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування.

Як вказував під час розгляду справи представник відповідача, випробувальний термін позивачу був встановлений згідно наказу від 24.03.2017 № 163-к про призначення його на посаду головного спеціаліста загального відділу управління адміністративно-господарського забезпечення як такого, що успішно прийшов конкурсний відбір та розповсюджувався на всі наступні посади.

В свою чергу, наданий відповідачем висновок за результатами роботи під час випробувального терміну стосується виключно періоду роботи на посаді провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель (а.с.50)

Висновків про періоди роботи позивача на інших посадах (головного спеціаліста загального відділу управління адміністративно-господарського забезпечення; провідного спеціаліста сектору звернень громадян та доступу до публічної інформації), завдань та інших документів, що були б складені за період проходження випробувального терміну, відповідачем надано не було.

Тобто, відповідачем матеріали випробувального терміну щодо позивача складались виключно за останньою посадою, з наказом про переведення на яку та обізнаність з приводу такого терміну, особа ознайомлена не була.

Крім того, у висновку про результати роботи за час випробувального терміну вказано, що позивач переведений на посаду провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель 22.04.2017 року, а не 25.04.2017 року, як вказано у наказі №205-к від 24.04.2017 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем встановленого законом порядку звільнення позивача з державної служби.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Враховуючи наведене, відповідачем під час судового розгляду не було доведено наявності встановлених законом підстав для прийняття оскаржуваного наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість винесеного наказу, що є предметом оскарження позивачем.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами факт правомірності припинення перебування позивача на службі, а оскаржуваний наказ прийнятий без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо про скасування наказу №345-к від 19.08.2017 року про звільнення позивача.

Враховуючи, що питання поновлення на службі та виплати компенсації за вимушений прогул не врегульовані Законом № 889-VІІІ, а є загальними, то застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність поновлення позивача на роботі на посаді провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з дати звільнення, а саме - 19 серпня 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, згідно ч. 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Згідно довідки відповідача, середня заробітна плата позивача становить 168, 68 грн. (а.с. 80)

Таким чином, розмір виплати за період вимушеного прогулу складає 14000 грн. 44 коп. (83 дні х 168,68 грн.)

При цьому, згідно абзацу другого пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідінсть стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2017 по 13 грудня 2017 року у сумі 14000 грн. 44 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів, податків, зборів.

Також, з урахуванням положень п.п. 2,3 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі №818/1351/17 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 року по справі №818/1351/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Скасувати наказ №345-к від 19.08.2017 року Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного спеціаліста відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з 19 серпня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м.Суми, 40021, код. ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40030, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 серпня 2017 по 13 грудня 2017 року у сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 44 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів, податків, зборів.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати заробітної плати за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 18.12.2017 р.

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного суду Бенедик А.П.