Постанова № 71073689, 14.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7124/17 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Пономарьова Г.П.,

представника відповідача Полонської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київпідземшляхбуд-2" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулося до суду з позовом до ПАТ "Трест "Київпідземшляхбуд-2", у якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 112215,74 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з березня 2017 року по травень 2017 року на підставі відповідних розрахунків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Справу розглянуто судом у порядку скороченого провадження відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ "Трест "Київпідземшляхбуд-2" перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем були складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а», «б» - «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якими відповідачеві визначено суму витрат по пільгових пенсіях, яка підлягає сплаті за період з березня по травень 2017 року у розмірі 112215,74 грн. (в т.ч. за Списком № 1 - 401,81 грн., за Списком № 2 - 111813,93 грн.) (а.с. 12-17).

Вказані розрахунки були отримані відповідачем 10.03.2017, 18.04.2017 та 12.05.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленнями з відміткою про вручення (а.с. 18).

Посилаючись на те, що заборгованість відповідачем у добровільному порядку у встановлені законодавством строки сплачена не була, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували його доводи про те, що пільгова пенсія зазначеним у розрахунках особам, була призначена саме на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII з урахуванням пільгового стажу роботи, набутого ними після 01.01.1992, а отже, відсутні правові підстави вважати, що відповідач зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії цим працівникам.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 зазначеного пункту Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці 5 цього ж підпункту пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності Законом № 1058-IV витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон N 1788-XII) особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій відшкодовувати понесені Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрати на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).

При цьому, частиною 4 статті 13 Закону № 1788-XII передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Закон № 1788-XII в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону, набрав чинності з 1 січня 1992 року.

Відповідно до статті 100 Закону № 1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом № 1788-XII пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, пунктом 16 якого, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.

Таким чином, особі, яка до 1 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Законом № 1788-XII) набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV згідно із статтею 100 Закону № 1788-XII.

Особі, яка до і після 1 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII з урахуванням результатів атестації робочих місць.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем було призначено пенсії за віком відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення» працівникам ПАТ "Трест "Київпідземшляхбуд-2", а саме:

ОСОБА_4 - пенсію призначено з 05.09.2012, дата досягнення пенсійного віку - 04.09.2017, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_5 - пенсію призначено з 14.09.2012, дата досягнення пенсійного віку 13.09.2017, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_6 пенсію призначено з 06.10.2012, дата досягнення пенсійного віку - 05.10.2017, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_7 - пенсію призначено з 14.12.2014, дата досягнення пенсійного віку - 13.12.2017, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 6 років 2 місяці, частка плати цього підприємства - 82,85%;

ОСОБА_8 - пенсію призначено з 16.02.2013, дата досягнення пенсійного віку - 15.02.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_9 - пенсію призначено з 03.03.2014, дата досягнення пенсійного віку - 27.02.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 10 років 10 місяців, частка плати цього підприємства - 87,84;

ОСОБА_10 - пенсію призначено з23.03.2013, дата досягнення пенсійного віку - 22.03.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100 %;

ОСОБА_11 - пенсію призначено з 01.04.2013, дата досягнення пенсійного віку - 31.03.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 7 р. 6 м., частка плати цього підприємства - 60,44%;

ОСОБА_12 - пенсію призначено з 08.05.2013, дата досягнення пенсійного віку - 07.05.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 10 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_13 - пенсію призначено з 21.06.2013, дата досягнення пенсійного віку - 20.06.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_14 - пенсію призначено з 16.08.2013, дата досягнення пенсійного віку - 15.08.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 4 роки 4 місяці, частка плати цього підприємства - 34,91 %;

ОСОБА_15 - пенсію призначено з 04.03.2015, дата досягнення пенсійного віку - 09.09.2018, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 3 роки 6 місяців, частка плати цього підприємства - 28%;

ОСОБА_16 - пенсію призначено з 06.01.2014, дата досягнення пенсійного віку - 05.01.2019, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_17 - пенсію призначено з 18.02.2014, дата досягнення пенсійного віку - 17.04.2019, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 12 років 6 місяців, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_18 - пенсію призначено з 27.04.2014, дата досягнення пенсійного віку - 26.04.2019, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 3 роки 3 місяці, частка плати цього підприємства - 26,4%;

ОСОБА_19 пенсію призначено з 18.02.2014, дата досягнення пенсійного віку - 17.02.2024, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 10 років, частка плати цього підприємства - 100%;

ОСОБА_20 - пенсію призначено з 22.03.2016, дата досягнення пенсійного віку - 21.03.2020, стаж роботи на цьому підприємстві, що враховано при обчисленні плати - 2 місяці 37 днів, частка плати цього підприємства - 1,97%.

Окрім того, ОСОБА_21 пенсію призначено відповідно до п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII з 28.03.2011, пільговий стаж - 7 років 6 місяців, дата досягнення пенсійного віку - 15.12.2024, розмір плати відповідно до Закону №1058-ІV - 100%.

Доводи відповідача про те, що деякі із зазначених у розрахунках осіб набули пільговий стаж до 1 січня 1992 року не заслуговують на увагу, оскільки це ще не означає, що пенсія їм була призначена за статтею 100 Закону № 1788-XII, так як у разі, якщо особа до і після 1 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається у будь-якому разі відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Аналогічну позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.06.2016 №К/800/30367/13.

Водночас, з наявних у матеріалах справи копій розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, копій протоколів про призначення пенсій названим особам, копій розрахунків їх стажу, копій пільгових довідок, виданих ПАТ Трест "Київпідземшляхбуд-2", встановлено, що всім зазначеним особам, як таким, що працювали на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2 як до, так і після 1 січня 1992 року, було призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при цьому станом на дату складення позивачем розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, ніхто із вказаних осіб не досяг пенсійного віку.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі за текстом - Інструкція 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

У п. 6.1 Інструкції № 21-1 закріплено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів Пенсійному фонду України.

У пункті 6.8 Інструкції № 21-1 визначено, що підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу було визначено суму витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, яка підлягає відшкодуванню, та направлено відповідні розрахунки, які було отримано, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення, однак ПАТ "Трест "Київпідземшляхбуд-2" обов'язок з відшкодування зазначених сум витрат виконано не було та дії позивача щодо нарахування сум відшкодування.

При цьому відповідні розрахунки не оскаржено.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявності у ПАТ "Трест "Київпідземшляхбуд-2" заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, спростовуються матеріалами справи, в яких наявні детальні розрахунки за відповідний період, з виокремленням сум заборгованості щодо кожного пенсіонера.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 112215,74 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову вказав на те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували те, що пільгова пенсія зазначеним у розрахунках особам, була призначена саме на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII з урахуванням пільгового стажу роботи, набутого ними після 01.01.1992.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що відсутність доказів, яких у матеріалах справи не вистачає, не може бути самостійною підставою для задоволення або відмови у задоволенні позову, а є підставою для витребування таких доказів з огляду на положення ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України, якими передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом наразі розглянуто справу у порядку скороченого провадження. Водночас, за правилами ч. 4 ст. 183-2 КАС України у разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

З огляду на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального закону не витребував та не дослідив доказів, яких у справі не вистачало, колегією суддів відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України прийнято до уваги та досліджено ті докази, які надані позивачем разом із апеляційною скаргою, зокрема копії протоколів про призначення пенсій названим вище особам, копії розрахунків їх стажу, копії пільгових довідок, виданих Товариством, якими у сукупності підтверджується, що особи, зазначені у розрахунках пенсійного органу, продовжували працювати та набувати пільговий стаж і після 01.01.1992.

За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим.

Вирішуючи спір, суд прийняв рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київпідземшляхбуд-2" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест «Київпідземшляхбуд- 2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-Б, Код ЄДРПОУ 04012721) на користь Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова,6, код ЄДРПОУ 40379527, р/р 25607301234875 в ОПЕРУ ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській обл.., МФО 322669) заборгованість в розмірі 112 215,74 грн. (сто дванадцять тисяч двісті п'ятнадцять грн. 74 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяВ.Ю. Ключкович СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2017 року